У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і знайдено нове вирішення наукового завдання, що полягає в розв’язанні низки концептуальних питань стосовно теоретичного та нормативного забезпечення діяльності слідчої (слідчо-оперативної) групи. Основними науковими й практичними результатами цього дослідження є такі висновки: Підстави створення слідчої та слідчо-оперативної групи не повинні бути тотожними. З урахуванням нових підстав пропонується і нове визначення для слідчої та слідчо-оперативної групи. Слідча група - об’єднання певної кількості слідчих з одного чи різних відомств, що створюється на визначений час компетентними посадовими особами відповідно до вимог КПК України (відомчих актів) для розслідування складної чи з великої за обсягом роботи справи, яку необхідно виконати, або для проведення необхідної трудомісткої та невідкладної слідчої дії, яку одному слідчому виконати у встановлені строки не під силу. Очолюється група слідчим-керівником або особою, яка за законом водночас зі своїми основними повноваженнями наділена й процесуальними повноваженнями слідчого. Слідчо-оперативна група - це тимчасове формування, яке створене для спільної узгодженої діяльності, до складу якого входять оперативні та інші співробітники органів дізнання та слідчий (слідчі), що має своє призначення, і в якому під керівництвом слідчого та із запровадженням інтенсивних і тривалих оперативно-розшукових заходів здійснюється розкриття злочину “по гарячих слідах”, розслідування великих за обсягом складних справ або перевірка заяв та повідомлень про завуальовані злочинні діяння по матеріалам, що надійшли слідчому для розгляду.
2. Групове розслідування має відповідні, притаманні саме йому закономірності, тобто - основи такої діяльності. Ці основи складаються з трьох взаємопов’язаних між собою груп: 1) законність створення і припинення діяльності групи. Сюди належать такі положення: а) створення слідчої групи, слідчо-оперативної групи, внесення змін до її складу, припинення діяльності та розформування групи можливі тільки при наявності законних підстав і з відповідним процесуальним оформленням; б) обов`язкове повідомлення слідчих групи про прийняте рішення щодо створення слідчої групи, слідчо-оперативної групи, припинення діяльності та її розформування; в) обов`язкове повідомлення залучених до справи учасників кримінального процесу (підозрюваного, обвинуваченого, їх законних представників, потерпілого, позивача, відповідача та їх представників) про створення, склад слідчої групи, слідчо-оперативної групи, його зміну та розформування; 2) процесуальні повноваження під час групового провадження. Сюди входять такі положення: а) часткова обмеженість процесуальної самостійності слідчого групи; б) з моменту призначення слідчого керівником групи слідчих, він автоматично наділяється і процесуальними повноваженнями, що відповідають повноваженням начальника слідчого підрозділу; 3) поєднання колегіальності розслідування з особистою відповідальністю. Сюди належать такі положення: а) колегіальне розслідування справи поєднане з особистою відповідальністю керівника слідчої (слідчо-оперативної) групи за хід розслідування та прийняття стосовно неї рішення в цілому; б) обов`язкове виконання слідчими групи письмових вказівок, доручень керівника цієї слідчої (слідчо-оперативної) групи. 3. Якщо розслідування потребує проведення інтенсивних та тривалих оперативно-розшукових заходів і ведеться “по гарячих слідах”, то ініціативу щодо створення СОГ повинен мати і слідчий, у провадженні якого ця справа (до створення СОГ) перебуває. А коли на розгляді у слідчого перебувають матеріали про завуальовані злочинні діяння, то ініціатива щодо створення СОГ повинна належати лише цьому слідчому, а оформлюватись постановою начальника слідчого підрозділу або прокурора та наказом керівника органу дізнання. 4 Своєчасність створення слідчої (слідчо-оперативної) групи залежить і від своєчасності надання керівниками правоохоронних відомств відповідної вказівки, розпорядження, наказу начальникам оперативного та слідчого підрозділу про створення групи. Таке розпорядження має містити у собі, окрім вказівки керівнику слідчого підрозділу про створення слідчої групи, ще й завдання керівникам інших підрозділів про оперативне, криміналістичне, технічне, фінансове забезпечення діяльності групи, коли цього потребують обставини справи або конкретного злочину. 5. З моменту призначення слідчого керівником слідчої (слідчо-оперативної) групи, він стосовно слідчих групи повинен автоматично наділятися процесуальними повноваженнями, відповідними до повноважень начальника слідчого підрозділу. Процесуальний порядок прийняття справи під час групового провадження повинен бути таким: слідчий - керівник групи виносить постанову про прийняття справи до провадження групою слідчих, зазначаючи водночас у постанові прізвища слідчих групи, які будуть здійснювати провадження у справі. Постанову підписує керівник і зазначені в ній слідчі – члени групи. 6. Діяльність слідчої (слідчо-оперативної) групи і пов`язаний у зв`язку з цим розподіл функціональних обов’язків серед слідчих групи повинен мати два основних напрямки. За першим - слідчий групи виконує окремі слідчі дії за дорученням та вказівками керівника групи, перебуваючи нібито у ролі його помічника, а керівник групи бере на себе провадження найбільш важливих та відповідальних, на його думку, слідчих дій. За другим - слідчий групи діє як повноправний учасник розслідування і провадить досудове слідство на самостійній ділянці розслідування, що надана йому за дорученням чи постановою керівника групи, але в такому разі за самостійно прийняті рішення має нести і повну та персональну відповідальність. І чим більша самостійність у слідчого, тим більша повинна бути його відповідальність за результати його діяльності. 7. Керівник слідчої (слідчо-оперативної) групи на час її діяльності повинен мати можливість виділяти з головної кримінальної справи в окреме провадження слідчому групи певну її частину стосовно фізичних, юридичних осіб, подій, версій, напрямків та територій розслідування. Слідчий, який прийняв частину справи до свого провадження, має право застосовувати всю повноту своєї процесуальної самостійності, передбаченої законом. При цьому за самостійне розслідування він повинен нести повну відповідальність. Доцільно закріпити у нормах кримінально-процесуального законодавства положення про те, що “на час діяльності у складі слідчої (слідчо-оперативної) групи процесуальні повноваження слідчого групи мають часткові обмеження лише у випадках, визначених законом”. У разі безпідставного обмеження процесуальної самостійності та незалежності слідчого групи її керівником за ним повинно зберігатись право на оскарження прокуророві вказівки керівника слідчої (слідчо-оперативної) групи, якщо він з ними не згоден. 8. Начальник слідчого підрозділу щодо складу слідчої (слідчо-оперативної) групи повинен мати такі права: 1) доручати провадження у справі слідчій (слідчо-оперативній) групі; 2) добирати учасників при її створенні, звільняти їх від розслідування інших справ; 3) призначати слідчого керівником слідчої (слідчо-оперативної) групи; 4) розглядати скарги та заявлені відводи щодо слідчого - керівника групи і здійснювати його заміну, якщо для цього є законні підстави; 5) ознайомлюватись з матеріалами справи і приймати рішення про розформування групи, але на підставі постанови про припинення її діяльності, винесеної керівником групи; 6) надавати письмові вказівки керівнику групи про поновлення її діяльності та провадження окремих слідчих дій у цій справі, а керівник слідчої (слідчо-оперативної) групи виконувати такі вказівки, якщо він згодний з ними, або оскаржити їх прокурору чи вищестоящому прокурору у разі незгоди з цими вказівками. 9. Прокурорський нагляд за законністю розслідування кримінальних справ слідчою та слідчо-оперативною групою повинен цілком охоплювати діяльність слідчої (слідчо-оперативної) групи, враховуючи склад і структуру групи, специфіку роботи та її обсяг. Прокурор повинен мати право здійснювати нагляд за додержанням законів і в оперативно-розшуковій діяльності, оскільки позбавлення його таких прав дає можливість оперативним підрозділам з дозволу суду вживати заходів (до порушення кримінальної справи), що обмежують конституційні права і свободи людини, обминаючи тим самим прокурора - головного носія функції (кримінального переслідування) обвинувачення, якого лише повідомлятимуть про це. Таке становище принижує роль прокурора щодо здійснення прокурорського нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю і йде не на користь як ефективності оперативно-розшукової діяльності, так і захисту прав та законних інтересів осіб, яких вона торкається. 10. Залежно від складу (відомча, міжвідомча) групи, кількості її учасників та розподілу роботи між ними кожен слідчий групи має можливість на законних підставах приймати процесуальні рішення у різних регіонах держави, в тому числі і ті, які обмежують конституційні права і свободи людини. Тому судовий контроль повинен повністю (у випадках передбачених законом) охоплювати як рішення, прийняті групою в цілому, так і рішення, прийняті кожним слідчим та оперативним працівником такої групи окремо, особливо, коли вони працюють на самостійній ділянці розслідування. 11. Якщо подання про взяття особи під варту було складене керівником слідчої (слідчо-оперативної) групи чи її “рядовим” слідчим, у провадженні якого перебуває ця справа, то процесуальний порядок подачі апеляції, строків підготовки матеріалів до її розгляду, строків розгляду апеляції в апеляційному суді повинен бути іншим. Проект КПК України (реєстраційний № 3456-1) слід доповнити новою нормою, яку викласти в такій редакції: “Стаття… Порядок апеляційного оскарження рішень, прийнятих слідчою групою” “У разі подачі апеляції на рішення, прийняте відповідно до статті 1652 КПК України за ініціативою слідчого слідчої (слідчо-оперативної) групи, така апеляція подається до апеляційного суду через прокурора, який дав згоду на це подання, або через голову суду першої інстанції, суддя якого ухвалив подання своєю постановою. Отримавши апеляцію, прокурор або суддя про її надходження негайно сповіщає слідчого, який ініціював обрання цього запобіжного заходу, або керівника цієї слідчої (слідчо-оперативної) групи і надає йому засвідчену копію такої апеляції не пізніше як через дві доби. Оригінал апеляції з відміткою про дату та годину її вручення направляється відразу до апеляційного суду за призначенням, який повинен розглянути апеляцію і прийняти щодо неї рішення не пізніше ніж упродовж п’яти діб з часу її надходження. Протягом двох діб з часу отримання копії апеляції слідчий групи або її керівник підготовлює відповідні матеріали справи і разом з указаною копією надає їх до апеляційного суду за призначенням, про що негайно сповіщає прокурора або голову суду першої інстанції, який надав їм для виконання копію апеляції”. |
