У дисертаційній роботі науково обґрунтовано і розроблено технологічні та організаційні рішення, що підвищують ефективність робіт з ремонту та відновлення залізобетонних мостів і шляхопроводів. 1. Результати дослідження основних чинників, що впливають на експлуатаційну довговічність мостів і шляхопроводів, показали, що основними причинами руйнування залізобетонних пролітних конструкцій мостів і шляхопроводів є корозія та зношеність конструкцій, як внаслідок вичерпання мостами і шляхопроводами їхнього запасу міцності, так і внаслідок зростаючих з кожним роком навантажень на дорожнє покриття. 2. Розглянуто основні джерела руйнування захисного шару бетону в результаті різних видів корозії, її вплив на бетон та армування, а також можливі шляхи запобігання утворенню і зменшенню корозійних процесів. Запропоновано способи підвищення експлуатаційної довговічності мостів і шляхопроводів, серед яких пріоритет віддається захисту й покриттю внутрішніх поверхонь мостів і шляхопроводів корозійностійкими матеріалами й конструкціями. Установлено, що при проведенні ремонтно-відновлювальних робіт найефективнішим способом збільшення довговічності є захист нижньої частини мостів і шляхопроводів шляхом улаштування захисного шару з корозійностійких матеріалів. 3. У виборі матеріалів і конструкцій для ремонту та відновлення мостів і шляхопроводів перевага була віддана матеріалам, виробництво яких здійснюється на місці проведення робіт, з урахуванням їх вартісних показників. При цьому головним критерієм вибору залишалися адгезія зі старим матеріалом конструкції, а також час введення в експлуатацію після проведення ремонтно-відновлювальних робіт. Для проведення ремонтно-відновлювальних робіт на мосту, на якому захисний шар прогонових елементів якого було зруйновано внаслідок впливу корозії, було обрано метод відновлення захисного шару за допомогою нанесення торкретбетону мокрим способом. 4. У результаті проведених експериментальних досліджень була запропонована методика розрахунку залізобетонних елементів, захищених методом мокрого торкретування, та залізобетонних елементів, захищених бетонними сумішами за нетривалим і тривалим розкриттям тріщин, а також з використанням деформаційної моделі розрахунку. 5. На підставі розрахунку залізобетонних елементів за нетривалим і тривалим розкриттям тріщин було доведено, що утворення тріщин у зразках, захищених на бетонуванням, склало 0,13 тм, а утворення тріщин у зразках, захищених мокрим способом, торкретування склало 0,35 тм. Побудова деформаційної моделі розрахунку дала змогу визначити, що зв’язок між осьовими стискаючими напруженнями бетону і відносними його деформаціями для захисного покриття із торкретбетону значно більший, ніж зв’язок осьових стискаючих напружень і відносних деформацій залізобетонних зразків, захищених методом набетонуванням. 6. На підставі калькуляцій витрат праці розрахованих для обох методів підсилення конструкцій, отримано техніко-економічні показники, згідно з якими, найпривабливішим та найбільш економічно вигідним є метод мокрого торкретування. 7. Розроблено організаційні схеми ремонтно-відновлювальних робіт на опорах, пролітному спорудженні, а також мостовому полотні, як із зупинкою, так і без зупинки руху транспорту по мосту або шляхопроводу. 8. У роботі науково обґрунтовано та розроблено технологію відновлення мостів і шляхопроводів із застосуванням методу мокрого торкретування. Впровадження цього методу, дає можливість експлуатувати міст через 8 днів після завершення ремонтно-відновлювальних робіт. |