На основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки та пропозиції: 1. Використання стратегічного підходу в плановій діяльності залізничного транспорту спрямовано на забезпечення його стабільного розвитку. В зв’язку з цим зростає значущість теоретичних та методичних розробок щодо реалізації інструментів стратегічного планування на залізничному транспорті. Проведений аналіз роботи залізничного комплексу та визначених факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, які негативно впливають на функціонування галузі, дослідження світового досвіду щодо процесів реформування залізничного транспорту дозволили зробити висновок про необхідність забезпечення процесів управління його структурною перебудовою інструментами стратегічного планування адекватними стратегічній меті сучасної економіки та враховуючими специфіку галузі. 2. В дисертації обґрунтовано механізм стратегічного планування, націлений на забезпечення конкурентоспроможності залізничного транспорту в довгостроковому періоді. Особливістю розробленого механізму є виділення двох рівнів формування стратегічних цілей, врахування структурних змін при аналізі внутрішнього середовища, формування на рівні залізниці стратегічних сегментів, а на рівні структурних підрозділів залізниць – стратегічних бізнес-одиниць. 3. Запропонований методологічний підхід до оцінки стратегічного потенціалу, який базується на визначенні наявності стратегічного потенціалу по господарствах залізниці, узгодженості між окремими складовими стратегічного потенціалу господарств, його відповідності стратегічним цілям та завданням розвитку. На основі зазначеного підходу розроблено методичні рекомендації щодо оцінки потенціалу стратегічного сегмента залізничного транспорту. 4. Встановлено склад стратегій управління за рівнями прийняття стратегічних рішень, які відповідають існуючій структурі управління залізничним транспортом. Виділено 5 рівнів прийняття рішень з розробки стратегії: Рада "Укрзалізниці", Головні Управління "Укрзалізниці", залізниці, їх дирекції, структурні підрозділи. Виходячи з рівня концентрації управлінських функцій доцільно розрізняти макро- та мікрорівень формування стратегій розвитку. 5. Доведено, що реалізація стратегічного планування на залізничному транспорті можлива шляхом створення проектних груп і ситуаційних центрів. Уточнено роль та завдання ситуаційних центрів в системі стратегічного планування. 6. Обґрунтовано механізм формування господарського портфеля залізниці, який на рівні структурних підрозділів залізниць складається із стратегічних бізнес-одиниць, а на рівні залізниці - із стратегічних сегментів, кожний з яких на відміну від стратегічних бізнес-одиниць, охоплює напрямок діяльності, що характеризується унікальною комбінацією ключових факторів успіху та складається із стратегічних бізнес-одиниць та підприємств зовнішнього середовища, які забезпечують роботу відповідного сегмента. 7. Запропоновано забезпечити ефективну та довгострокову взаємодію між підприємствами залізничного транспорту та підприємствами зовнішнього середовища, які входять до одного стратегічного сегмента на основі застосування такої форми партнерства, як стратегічний альянс. 8. Впровадження розробок щодо інструментів стратегічного планування дозволяє визначити напрямки удосконалення стратегічного планування, які сприяють адаптації підприємств галузі до нестабільного зовнішнього середовища. Практичне використання запропонованих методологічних рекомендацій дозволить залізничному комплексу більш чітко орієнтуватися у ринкових умовах господарювання та виконувати комплекс робіт з формування стратегій розвитку і управління. |