В дисертації наведено теоретичне обгрунтування і нове рішення наукової задачі розвитку і поглиблення концептуальних основ організаційно-методичної бази формування і функціонування системи економічної сталості енергетичної галузі. 1. Трансформаційні процеси в економіці, що відбуваються сьогодні в Україні, відрізняються неоднозначністю. Можна стверджувати, що критична маса ринкових перетворень вже сформувалася. Визначальними в цьому плані є перетворення власності. На сьогоднішній день біля 80% промислової продукції виробляється на недержавних підприємствах. Але що стосується підприємств енергетики, здатних впливати на енергетичну (економічну, екологічну) безпеку як регіону, так і країни в цілому, то тут процес приватизації, на думку дисертанта, необхідно проводити надзвичайно обережно, залишаючи, по можливості, контрольний пакет за регіональною владою. 2. Під час розвитку ринкових відносин все більшого значення набувають економічні взаємодії, що існують на мікрорівні. Фінансовий стан більшості підприємств залишається нестійким, значна частина прибутку носить інфляційний характер, не покращується стан із платоспроможністю. В ситуації, що склалася, для підприємств основною метою поки залишається виживання. Меті виживання відповідає статична сталість – спокій, пасивність. Для стабільного розвитку необхідний рух більш високого рівня – динамічної сталості або сталого розвитку. Під економічною сталістю підприємства (за визначенням дисертанта) необхідно розуміти комплекс властивостей організаційної, інноваційної, логістичної, виробничої, фінансово-кредитної діяльності з урахуванням їх взаємовпливу і взаємодії, а також якість продукції, що випускається, та її новаторські властивості, науково-технічну розвиненість матеріальної бази, стабільність всього спектру ресурсного забезпечення, розвиненість кадрового та інтелектуального потенціалів, наявність інноваційного менеджменту. 3. Проведений аналіз вітчизняного енергоринку дозволяє припустити, що несталий період в електроенергетиці України підходить до кінця. Необхідно спільними зусиллями Мінпаленерго і міжнародних фінансово-консультаційних організацій підготувати аналіз, а потім і законопроект оздоровлення енергетики країни. Далі розпочати розробку Концепції енергетичної стратегії. Важливішою умовою фінансової стабілізації електроенергетики повинно стати підвищення дисципліни енергоспоживачів. 4. Перехід до ринкової економіки і ринкових відносин супроводжувався створенням великої мережі комерційних банків. Незважаючи на широке розповсюдження банківських установ, результат у сфері виробництва одержався негативним. Причому, головне – не спад виробництва, а повний розлад банківської системи і платіжно-розрахункова криза, тобто сфери господарської діяльності, які найближче стикаються з кредитно-банківською системою. Без найактивнішої участі комерційних банків цю кризу подолати неможливо і неможливо нормалізувати систему безготівкових розрахунків між підприємствами. А без нормалізації розрахунків між підприємствами неможливо подолати фінансову кризу та інфляцію, без подолання яких неможливо зупинити спад виробництва і підвищити його ефективність. 5. В Україні є потужний, але швидко старіючий енергетичний комплекс, що створювався протягом більше ніж півстоліття. Йде прискорене вибуття його виробничих потужностей. Необхідні термінова модернізація і реконструкція існуючих фондів енергетики на підставі новітніх технологій, що зберігають електроенергію. Автор надає перевагу технологіям вітчизняного виробництва. 6. В умовах економіки, що трансформується, особливе значення набувають реальні можливості окремого регіонального утворення формувати енергетичну безпеку України, залишаючись при цьому сталою і прогресуючою територією, здатною ефективно нейтралізувати або попередити появу енергетичних загроз. Процесу формування регіональної Концепції енергетичної безпеки повинні випереджати діагностика загроз енергетичної безпеки, інвентаризація енергетичного потенціалу території, обгрунтування економічного механізму подолання енергетичного оновлення. 7. В роботі звертається увага на проблему в промисловості і в енергетиці – платіжно-розрахункову кризу. Платіжно-розрахункова криза знаходить своє вираження, насамперед, в безперервному зростанню взаємної кредиторської і дебіторської заборгованості. Розвязання проблем бачиться в такому. Перше – це індексація обігових коштів енергетичних підприємств та господарських організацій. Друге – введення в обіг між енергетичними підприємствами і господарськими організаціями спеціальних розрахункових документів – векселів. Третє – відкриття підприємством енергетики паралельно з розрахунковим рахунком особливого рахунку для розрахунків по боргах – або з бюджетом, або з іншими підприємствами. Для цього переведення економіки на рейки ринкових відносин повинно супроводжуватись перетворенням державних підприємств в господарські організації комерційного типу. Запропонована комерціалізація державних підприємств енергетики якраз переслідує мету, з одного боку, максимізувати одержуваний прибуток, а з другого – орієнтувати підприємства на можливо більш бережливе та економне витрачання, для того, щоб можливо більша частина прибутку залишалась в обігу і поповнювала розрахункові рахунки. 8. Заходи щодо зміцнення кредитно-фінансової сфери енергетики автор пропонує підкріпити заходами в галузі створення нових організаційно-економічних структур: на мікрорівні – обєднання різних державних організацій в один Енергетичний комітет України з організацією інститутів експертизи і тендерних рад по оцінці енергетичних проектів; на мікрорівні – створенням нових організаційних структур типу енергетичних промислово-фінансових груп. Останнє дозволить підвищити економічну сталість підприємств вітчизняної енергетики. Таким чином, комплексне розвязання вищерозглянутих проблем на підставі поєднання економічного механізму подолання регіонально-енергетичного відставання, платіжно-розрахункової кризи, прямої участі Центру, опори на власний потенціал підприємств енергетики дозволить зберегти енергетику України як потужний, складний і розгалужений технологічний комплекс, який є основою функціонування всього суспільного виробництва, забезпечення цивілізованого життя населення України. |