У висновках на основі розроблених автором концептуальних положень вдосконалення конкуренційного законодавства сформульовано основні теоретичні висновки та конкретні рекомендації: 1. Недобросовісною конкуренцією є протиправні дії, які вчиняються у конкуренційних відносинах (відносинах змагальності) суб’єктами господарювання і спрямовані на обмеження діяльності окремих суб’єктів господарювання (порушення їх прав та законних інтересів) або досягнення певних переваг завдяки чужим досягненням, причому збитки заподіюються як фізичним особам, так і суб’єктам господарювання. 2. Корисною інформацією є повна інформація, що відображає характерні для певного виду товарів, робіт та послуг, споживчі якості, властивості, що притаманні саме цьому виду товарів, робіт, послуг. 3. Доцільно викласти статтю 8 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” наступним чином: “Дискредитацією суб’єкта господарювання є поширення у процесі конкуренції у будь-якій формі неправдивих, неточних, неповних відомостей, а також правильної, але перекрученої або завуальованої (повністю або частково) інформації, пов’язаної з особою чи діяльністю суб’єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди його діловій репутації”. 4. В Законі України “Про захист від недобросовісної конкуренції” треба нормативно врегулювати визначення поняття промислового шпигунства та відповідальності за такі дії, наприклад таким чином: “Промисловим шпигунством є збір протиправними способами (без згоди власника) за допомогою технічних засобів або без таких, відомостей, які відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю та застосовуються у промисловості (виробництві), якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання”. 5. Антимонопольний комітет України повинен займатися лише превентивною діяльністю, справи ж повинні розглядати господарські суди (судові палати створені в структурі господарських судів), або спеціально створені в системі судочинства спеціалізовані суди. 6. З розвитком ринкових відносин та для подальшого розвитку конкуренції необхідно буде створити окремий орган – Комітет з питань розвитку конкуренції, який би займався як попередженням та розслідуванням порушень у сфері конкуренції (превентивна діяльність), так і розробкою конкретних рекомендацій і пропозицій щодо підтримки та розвитку добропорядних конкуренційних відносин у господарській діяльності. 7. Необхідно законодавчо закріпити повноваження щодо створення, підпорядкування та підзвітності Антимонопольного комітету України Верховній Раді України, тому що Антимонопольний комітет України – це специфічний орган, який повинен бути незалежним для того, щоб бути об’єктивним та уникнути упередженості у своїй практичній діяльності. 8. Доцільно передбачити продовження терміну розгляду справи про адміністративне правопорушення до того моменту, поки не буде зібрано (витребувано) всіх доказів у справі, але не більше 4-х місяців з дня виявлення порушення. 9. На нашу думку, необхідно встановити певний строк (наприклад два місяці), протягом якого антимонопольний орган має розглянути справу (при цьому строк розгляду заяви не повинен включатися у строк розгляду справи), адже відсутність такого строку є суттєвим недоліком, який може призвести до затягування розгляду справ на невизначений строк. 10. Статтю 24 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” необхідно доповнити визначенням про те, що є рішенням Антимонопольного комітету України, наприклад: “Рішенням Антимонопольного комітету України є офіційний письмовий документ (розпорядження, постанова), який складається уповноваженою на те особою і є обов’язковим для виконання особою, якій він адресований”. 11. Уточнити статтю 15 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, виклавши її у такій редакції: “Досягнення суб’єктом господарювання неправомірних переваг у конкуренції – це здобуття кращого становища, кращих умов реалізації або придбання товарів стосовно конкурентів шляхом порушення норм чинного законодавства України, що підтверджено уповноваженим органом”. 12. Статтю 19 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” слід викласти у такій редакції: “Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або в інший спосіб для власних корисливих інтересів без дозволу уповноваженої на те особи відомостей, що є, відповідно до чинного законодавства України, комерційною таємницею, якщо особа, яка їх використала, мала доступ до такої інформації у зв’язку з виробничою необхідністю”. 13. Методичні рекомендації щодо визначення меж товарних ринків та монопольного становища підприємців на них необхідно доповнити визначенням щодо того, які саме товари є замінниками певного товару: “Замінниками певного товару (групи товарів) є товари (група товарів), які подібні за родовими, функціональними ознаками та метою використання до замінюваних товарів та набуваються споживачами у зв’язку з підвищенням цін або у зв’язку з відсутністю зазначених товарів”. 14. Структурно рішення антимонопольного органу у справі повинно складатися з таких частин: вступна частина (назва органу, що розглянув заяву, дата і місце розгляду, назва та реквізити заявника, дата винесення рішення); описово-мотивуюча частина (суть справи, правова вимога заявника, його доводи та обґрунтування, аналіз наявних у матеріалах справи доказів, посилання на процесуальний закон); резолютивна частина (суть прийнятого рішення, строк його оскарження). 15. Термін оскарження рішення антимонопольних органів доцільно скоротити, наприклад, до тридцяти днів з дня прийняття рішення, після закінчення якого рішення набирає чинності. |