У ході дослідження дисертант дійшов таких висновків.
1. Неоміфологічна інфраструктура романістики С.Кличкова базується на ключових міфологемах, міфологічних мотивах і сюжетах, які є лейтмотивними для всіх романів письменника: антиномія сакрального і профанного, пошук порятунку, апокаліптичні мотиви. С.Кличков використовує різні джерела міфологізації: традиційні міфологічні моделі; міфологеми, акцентовані й переосмислені в літературі та філософії “срібного віку”; міфологічний код старообрядництва і “народної релігії”; язичницький міфологізм.
Дослідження продемонструвало продуктивність підходу, який базується на проблемному, концептуальному аналізі міфологізму письменника і дає можливість здійснити системний розгляд міфологем на матеріалі всієї романістики С.Кличкова. Подібний підхід дозволяє простежити модифікацію міфологічних моделей, продемонструвати їхню динаміку і виявити еволюцію світоглядних і художніх позицій письменника.
Аналіз міфологічної структури сакрального топосу як комплексу міфологем дозволив вивести наступну типологію: 1) природний сакральний топос – лісовий храм, Щасливе озеро, Світле болото; 2) людський сакральний топос – сільська церква, всесвітні святині, “царство синьої лампади”, “храм-млин”; 3) духовний сакральний топос – утопічні казки, Розголуба країна, райський сад, Загребельне царство, Сороче царство.
Міфологема невидимої книги також структурно неоднорідна: 1) традиційно визнані священні писання; 2) створювані самим автором інтерпретації міфологеми книги (“Златі Вуста”, “Ягідний Буквар”), що характеризуються як: Книга Природна, Книга Віща, Книга Таємна, Книга Хибна.
Міфологічна опозиція духу і плоті багато в чому співвідноситься з ідеями російської релігійної філософії, однак авторська позиція є відмінною від традиційно прийнятої – С.Кличков стверджує неможливість досягнення гармонійного злиття плоті та духу і заперечує філософську ідею виправдання плоті.
2. У дослідженні міфологемної структури романістики С.Кличкова особливу увагу було приділено факту нетрадиційної інтерпретації письменником сакральних міфологем, синтезу в їхніх рамках християнських і язичницьких образів і мотивів, амбівалентності та контамінації різних значень символів, що складають створювану міфологічну картину.
Виявлено наступні тенденції міфологізування С.Кличкова: демонізація сакральних символів, поступова нівеляція міфологічних потенцій сакральних образів (але й поновлення первісних міфологічних характеристик), контрастне протиріччя з міфологічними моделями, поширеними в літературі “срібного віку”.
3. С.Кличков, звертаючись до різноманітних міфологемних і архетипних моделей, зберігає їхню основну міфологічну структуру. Незмінними залишаються базовий набір міфологем, сюжетні та мотивні елементи. Але змінюється інтерпретація міфологічних моделей. Письменник створює індивідуальний авторський міф, інтерпретуючи міфологічні моделі, причому авторська інтерпретація закономірна у прочитанні різних міфологем. Безумовно орієнтуючись на міфологічну традицію, С.Кличков указує на неможливість традиційного, очікуваного завершення міфологічного сюжету. Можна вести мову про деструкцію міфу, за якої логічний плин міфологічного сюжету змінюється, його кульмінація (знаходження гармонії, порятунку) не досягається.
4. У романах С.Кличкова наявний жанровий код чарівної казки. При цьому “функції” і мотиви чарівної казки виходять за рамки казкового жанру, посідаючи важливе місце в міфологічній і філософській структурі романів. Стилістика романів С.Кличкова характеризується використанням прийомів оповіді й орнаменталізації прози, що є природною формою для відображення міфологічного мислення.
Порівняльне дослідження казкового та міфологічного кодів жанрової природи романістики С.Кличкова виявило пріоритет останнього. Дослідження романів С.Кличкова в контексті сучасного йому літературного процесу дозволяє вживати щодо них термін “роман-міф”, який виступає характеристикою неоміфологічних текстів початку ХХ століття.
Дисертація багаторазово апробована. Основні положення викладені у доповідях: “Сакральний топос у романістиці С.Кличкова” (“Наукова конференція молодих вчених”, 17.04.02), “Міфологема книги в романістиці С.Кличкова” (міжнародна наукова конференція “Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу”, 14.04.04), “Мономіф С.Кличкова” (Міжнародна наукова конференція “Мова і культура”, 2004), “Динаміка розвитку новоселянської літератури” (Наукова конференція, 12.04.05).
| 