Результати дослідження дозволили зробити висновок про те, що роман М. П. Арцибашева «Санін» за своєю жанровою природою є типовим філософським романом, в якому порушено важливі філософські та моральні проблеми, що хвилювали не лише сучасників, але залишаються актуальними і в наші дні. Критики порівнювали роман з такими творами російської літератури, як «Отцы и дети» І. Тургенєва і «Что делать?» М. Чернишевського, в яких письменники відкривали нового героя часу і нову філософію життя. Арцибашев уважно слідкував за розвитком філософської думки, спробував синтезувати у своєму творі ідеї Ф. Ніцше, Ч. Дарвіна, К. Маркса, З. Фройда та інших мислителів і створити нову концепцію людини. Як художник і як мислитель, він зазнав впливу Ф. Достоєвського і Л. Толстого, наслідував їх традиції у зображенні людини. З огляду на гостроту поставлених письменником морально-філософських проблем роман оцінювався критикою переважно з ідеологічних позицій, а його художні достоїнства фактично залишилися поза увагою. У зв’язку з цим у дисертаційному дослідженні було поставлено два завдання: по-новому оцінити проблематику твору, визначивши те, що залишається співзвучним нашому часу, і проаналізувати роман як феномен художньої творчості, охарактеризувати особливості його поетики. Отже, в дисертації досліджується двоєдина проблема: Арцибашев-мислитель і Арцибашев-художник. Проблематика роману складна, суперечлива, тому однозначно оцінювати її не можна. Носій нової філософії життя – головний герой Санін – є модифікацією «естественного человека», досить широко представленого у світовій літературі. На противагу героям Ж. Руссо і Л. Толстого він не намагається ізолюватися від суспільства, злитися з природою, опроститися, а живе в реальному соціумі, кинувши виклик існуючим у ньому законам моралі. Виступаючи за свободу, засуджуючи вериги, що сковують людину, Санін бачить сенс життя в абсолютній свободі, в «удовлетворении своих естественных желаний». Оцінюючи філософію життя героя, слід мати на увазі її полемічну спрямованість відносно різних теорій, що проповідували аскетизм, терплячість і страждання. Заклик до свободи, до повноцінного життя «сьогодні», до природних стосунків між чоловіком і жінкою імпонує настроям людей нашого часу, відтак вердикт, винесений твору попередньою критикою як аморальному, вимагає перегляду. Разом з тим крайні судження героя про абсолютну свободу, про насолоду як сенс людського життя, про роль жінки суперечать законам моралі цивілізованого суспільства. У дисертації розглянуто питання про ціннісну орієнтацію головного героя і автора твору, про схожість і відмінність їх позицій. На основі текстуального аналізу суджень Арцибашева в публіцистичних статтях та листах і висловлювань Саніна доведено, що вони значною мірою збігаються, хоч у романі деякі ідеї подаються в загостреній формі, що свідчить про неоднозначність оцінки автором санінської філософії. У дисертації вперше аналізується твір як художнє явище, визначаються найхарактерніші особливості творчого методу письменника. Жанр філософського роману обумовив головну роль Саніна в образній системі, визначив особливості композиції, сюжету, оповіді, просторово-часової організації роману. Як носій нової філософії та нової моралі, Санін фактично протиставляється всім іншим персонажам. Значну увагу в дисертації приділено генезису образу Саніна, простежено його витоки в ранній творчості Арцибашева. Уперше ґрунтовно досліджуються проблема автора й авторської позиції в романі, форми авторської «присутності», авторська активність в утвердженні філософії головного героя. На підставі вивчення художнього світу твору, що включає зображення людини, природи, речей, зроблено висновок про те, що творча манера письменника вписується в магістральний реалістичний напрям російської літератури. Арцибашев характеризується як оригінальний художник-реаліст, спадкоємець творчих традицій Ф. Достоєвського і Л. Толстого. Роман «Санін», який правдиво відобразив ідейні пошуки інтелігенції в Росії на початку ХХ століття і поставив гострі проблеми людського буття, з позицій нашого часу не заслуговує на осуд як порнографічний. Талановитий твір письменника-реаліста повинен посісти своє місце в історії російської літератури ХХ століття. Основні положення дисертації викладено в публікаціях: 1. Жиленко И. Р. Михаил Арцыбашев в эмиграции // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. – Вип. 3 (32). – Харків. – 2002. – С. 122–125. – (Літературознавство). 2. Жиленко И. Р. Талантливый, самобытно мыслящий писатель // Вісник Сумського державного університету. – Суми: Видавництво СумДУ, 2003. – № 1(47). – С. 84–88. – (Філологічні науки). 3. Жиленко И. Р. Арцыбашев и Ницше: К вопросу о концепции мира и человека // Русская филология: украинский вестник. – Харьков. – 2003. – № 1–2 (23). – С. 30–34. 4. Жиленко И. Р. Публицистика М. Арцыбашева 1917 года // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. – Вип. 3 (35) – Харків. – 2003. – С. 77–80. – (Літературознавство). 5. Жиленко И. Р. Два Санина русской литературы // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. – Вип.1 (37). – Харків. – 2004. – С. 76–82. – (Літературознавство). 6. Жиленко И. Р. Рецепция идей Библии и мыслителей ХІХ века в романе М. Арцыбашева «Санин» // Література в контексті культури: Зб. наукових праць / Ред. кол.: В. А. Гусєв та ін. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2005. – С. 132–135. 7. Жиленко И. Р. М. П. Арцибашев і Слобожанщина // Слобожанщина: літературний вимір. – Вип. ІV. – Луганськ: Альма-матер, 2006. – С. 57–62. 8. Жиленко И. Р. Украина в жизни и творчестве М. Арцыбашева // Русский язык и литература в учебных заведениях Украины. – К. – 2006. – № 3. – С. 10–14. 9. Жиленко И. Р. М. П. Арцыбашев-драматург // Восьмые международные чтения молодых ученых памяти Л. Я. Лившица. – Харьков: Харьковский государственный педагогический университет им. Г. С. Сковороды, 2003. – С. 15. | 