Анотація до роботи:

Позіненко Ю.В. Роль саморегуляції в оптимізації професійної діяльності працівників правосуддя. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.06. – юридична психологія. Національний університет внутрішніх справ. МВС України. Харків, 2004.

Дисертація присвячена вивченню ролі особистісних особливостей у використанні різних способів саморегуляції психічних станів працівниками суду, а також обґрунтуванню значення застосування їх для підвищення ефективності професійної діяльності і підвищення продуктивності праці.

У роботі проаналізовані особливості використання способів саморегуляції керівниками і виконавцями. Показано також, що виникнення негативних психічних станів у працівників суду залежить від специфіки професійних задач, від організаційних умов їх діяльності і від способу виконання роботи.

Експериментально доведено, що застосування спеціально відібраних і освоєних працівниками суду методів саморегуляції психічних станів сприяє підвищенню працездатності, підвищенню ефективності професійної діяльності і росту продуктивності праці. Отримані й обґрунтовані факти взаємозв'язку між психічним і соматичним здоров'ям працівників суду, також доведено позитивний вплив на ці фактори цілеспрямованої й усвідомленої системи саморегуляції психічних станів.

1. Саморегуляція психічних станів, яку використовують державні службовці, і в тому числі працівники суду, являє собою феномен, що змінюється, формується у них спонтанно, на підставі знань і умінь, життєвого досвіду, конкретні прийоми і способи якого вони застосовують з метою психологічного розвантаження.

2. Професійна діяльність працівників суду приводить до виникнення в них негативних психічних станів, які детермінуються її специфікою. Умовами, що визначають виникнення цих станів, є: способи виконання робочих операцій, специфіка професійних задач, неадекватне керівництво і професійна відповідальність.

Інтенсивність прояву негативних психічних станів визначається ступенем впливу професійних умов праці і залежить від індивідуально-психологічних особливостей працівників суду. Працівники суду – виконавці, екстернали і суб'єкти екстравертовано-ектернального типу саморегуляції - найбільшою мірою піддані негативному впливу стресогених факторів професійної діяльності, що викликають у них виникнення негативних психічних станів.

3. Працівники суду у залежності від особистісних особливостей (ступеня екстравертованості, емоційної стійкості і локусу контролю) використовують різні способи саморегуляції психічних станів.

Установлено, що найбільшою розмаїтістю способів саморегуляції володіють екстраверти, емоційно стійкі особистості та інтернали. При цьому такі професіонали найчастіше використовують наступні способи саморегуляції: спілкування, пасивний відпочинок і сон, гумор і жарти, аналіз ситуації і міркування.

4. Виявлено чотири психологічних типи саморегуляції психічних станів працівників суду: екстравертовано-екстернальний, екстравертовано-інтернальний, інтравертовано-екстернальний, інтравертовано-інтернальний, обумовлених співвідношенням інтернальності-екстернальності і екстра-інтровертованості. Працівники суду, що відносяться до екстравертовано-інтернального психологічного типу, мають найвищі результати професійної діяльності, при цьому 55,2 % з них - це керівники.

5. Застосування працівниками суду запропонованих і засвоєних ними способів саморегуляції психічних станів забезпечило зниження рівня депресії, психічної стомлюваності, тривожності і безсоння; зменшилась кількість виникаючих у них психосоматичних і психовегетативних порушень при одночасному підвищенні працездатності. Названі фактори, визначаючи наявність підвищеного рівня психологічної стійкості, запобігають виникненню і розвитку негативних психічних станів, що формуються унаслідок впливу стресогених умов професійної діяльності.

6. Використання запропонованих способів саморегуляції працівниками суду приводить до підвищення їхньої адаптації до умов праці, знижує психовегетативну виснаженість, детермінує збільшення продуктивності праці, при цьому кількість розглянутих матеріалів і закінчених справ у судочинстві росте.

Застосування запропонованих способів саморегуляції сприяє підвищенню професійної успішності працівників суду, будучи складовою професіоналізму особистості, умовою досягнення професійної майстерності й особистісного удосконалювання.

7. Саморегуляція психічних станів є компонентом аутопсихологічної компетентності, вона оптимізує професійну діяльність і самоактуалізацію особистості. Формування внутрішнього локус контролю активізує успішне здійснення життєвих планів, підвищує ефективність професійної діяльності, сприяє профілактиці негативних змін у психіці. Емпірично обґрунтовані способи і методи саморегуляції психічних станів можна рекомендувати для застосування працівникам системи правосуддя.

Публікації автора:

1. Позиненко Ю.В. Интенсивность использования саморегуляции работниками правосудия для повышения продуктивности труда // Вісник Харківського університету. – 2002. - № 550. – С. 255-257.

2. Позиненко Ю.В. Анализ источников возникновения негативных психических состояний в профессиональной деятельности работников правосудия // Вісник Харківського університету. – 2002. - № 576. – С. 164-168.

3. Позиненко Ю.В. Зависимость применения способов саморегуляции от индивидуально-психологических качеств работников правосудия // Право і безпека. – 2002. - № 2. – С. 195-197.

4. Самойлов М.Г., Радзівідло Я.Й., Позіненко Ю.В Значення соціально-психологічних факторів і саморегуляції в становленні працівників судів та прокуратури // Виховна, соціальна та психологічна робота в Національному університеті внутрішніх справ: стан та перспективи. – Харків, 2003. – С. 40-41.

5. Позиненко Ю.В. Використання методів саморегуляції для підвищення адаптації особистості до роботи в суді // Формування та розвиток особистості в умовах вищих навчальних закладів МНС України. Матеріали І міжвузівської науково-практичної конференції. – Харків: Академія пожежної безпеки України, 2003. – С. 71-73.

6. Позиненко Ю.В. Психологічна оцінка працівників судів з урахуванням використання ними прийомів саморегуляції // Наукові записки Харківського військового університету. – Харків, 2003. – Вип. 3 (18). – С. 183-187.

7. Позиненко Ю.В. Условия оптимизации саморегуляции психических состояний работников судов // Психологія сучасності: наука і практика. - Одеса, 2004. – С. 47-49.