Основою для висновків послужили наступні результати дослідження. Створено базу даних, що включає ехолотні зйомки і GPS спостереження українських вчених в антарктичних експедиціях, промірні роботи англійських дослідників і сучасні цифрові моделі висот і глибин для регіону Західної Антарктики. Розроблено оригінальну методику синтезування різнорідних топографічних даних і створення єдиних цифрових масивів, а також їхньої тематичної обробки за допомогою сучасних географічних інформаційних систем і спеціалізованих програмних продуктів (LandSerf, Surfer, ENVI, Grapher, ArcView) для одержання різних характеристик рельєфу. Сформовано комплект із 12 електронних растрових і векторних карт, схем, профілів, графіків, таблиць, що відображають топографічні та морфометричні особливості, а також тектонічну та постгляціальну структуру регіону Антарктичного півострова та його західного шельфу. За результатами українських морських батиметричних досліджень побудована детальна карта рельєфу дна маловивченого архіпелагу Аргентинських островів. Інформативність і перспективність використання сучасних супутникових технологій (альтиметрія, інтерферометрія, скаттерометрія) для вивчення віддалених і важкодоступних районів Антарктики підтверджена на конкретних прикладах. Отримані результати структурно-тектонічного та геоморфологічного аналізу дозволяють зробити наступні висновки. Шельф західної частини Антарктичного півострова сформувався під впливом, як тектонічних факторів (особливо на ранніх етапах, близько 20 млн. років тому), що визначили геологічну структуру прикордонної зони тихоокеанської плити з антикліналлю півострова, так і гляціологічних, що проявилися в розвитку різних форм льодовикової екзарації та акумуляції для внутрішнього, середнього та зовнішнього шельфу. Виділено систему та запропонована класифікація подовжніх і поперечних розломів на шельфі. До розломів І порядку віднесені повздовжні розломи внутрішнього і зовнішнього шельфу, основи материкового схилу і Антарктичного півострова. Поперечні розломи віднесені до розломів ІІ порядку. Вони встановлені за геоморфологічними даними і, в основному, збігаються з лініями потоку вивідних льодовиків на шельф, тому вони отримали назви льодовиків півострова. Крім поперечних, до розломів ІІ порядку відносяться також широтні розломи, що визначили блокову будову шельфу. Розломи ІІІ порядку утворилися на стадії останнього висування льодовикового щита до зовнішньої межі шельфу. Встановлено продовження розломів Анверс і Херо через півострів на східну синклінорну зону. Обгрунтована схема морфологічних структур тектонічного і гляціального генезису дозволило відновити на різних просторових масштабах блокову структуру шельфу, лінії потоку древніх материкових льодовиків, а також реконструювати схему розколу єдиного в минулому цоколя архіпелагу Аргентинських островів. У процесі роботи над дисертацією визначилася також практична значимість результатів, що підтверджується можливістю застосування складених карт і різних характеристик рельєфу морського дна і Антарктичного півострова в національної ГІС “Антарктика-Вернадський”, а також використання цих даних як складової частини нової Міжнародної батиметричної карти Південного океану. |