1.Проведене теоретичне узагальнення та нове рiшення задачі, що полягає у встановленнi ролi клiнiчних та соцiальних чинників у виникненнi суспiльно небезпечних дiй психiчно хворих. Отриманi данi дозволили розробити та систематизувати основні принципи профiлактики суспільно небезпечних дій у рiзних контингентiв хворих з психiчними розладами. 2.Результати соцiально-демографiчного дослiдження дозволяють видiлити такi соцiальнi чинники, що призводять до вчинення суспільно небезпечних дій : - низький рiвень їх суспiльно-корисної активностi; - порушення iнтерперсональних вiдношень i конфлiктнiсть; - наявнiсть у хворих кримiнального досвiду в минулому; - зловживання алкоголем та алкогольне сп'янiння пiд час здiйснення СНД. 3.Основну частину осiб, визнаних неосудними, незалежно вiд вираженостi кризових явищ у суспiльствi складають хворi на шизофренiю (72,8%(I) i 63,0%(II)); переважний тип суспiльно небезпечних дiй - майновi делiкти (32,0%(I) i 36,6%(II)) й небезпечнi дiї проти особистостi (32,0%(I) i 31,0%(II)). 4.Соцiально-економiчна нестабiльнiсть у суспiльствi сприяє формуванню тенденцiї зростання частоти суспiльно небезпечних дiй, здiйснюваних хворими з психогенно обумовленими психотичними розладами й розумовою вiдсталiстю, особливо за рахунок дiй проти суспiльної та особистої власностi, бродяжництва й порушень паспортного режиму. У виникненнi делiктiв iстотну роль вiдiграє зниження рівня життя пацiєнтiв (побутова невлаштованiсть, безробiття, вiдсутнiсть засобiв до iснування). У цих же умовах питома вага й структура суспiльно небезпечних дiй хворих на шiзофренiю практично не змiнюються й залишаються стабiльними. 5.Основну частину осiб, визнаних неосудними, складають хворi з галюцинаторно-маячним (30,09%(I) i 28,92%(II)) i постпроцесуальним психопатоподiбним синдромом (23,56%(I) i 20,66%(II)). Клiнiчними чинниками суспiльної небезпечностi осiб з продуктивними розладами є: персекуторний характер i персонiфiкацiя маячних iдей, їх стiйкiсть та однофабульнiсть, слуховi галюцинацiї (псевдогалюцинацiї) загрозливого характеру, афективна насиченiсть хворобливих переживань. При постпроцесуальному психопатоподiбному дефектi особистостi здiйсненню суспiльно небезпечних дiй сприяють розгальмованiсть потягiв та стереотипнi злобнонегативiстичнi реакцiї. 6.Встановлено iстотнi вiдмiнностi в механiзмах суспiльно небезпечних дiй, здiйснюваних психiчно хворими. В осiб з продуктивними розладами (шизофренiя, алкогольнi психози) вони визначаються, головним чином, змiстом та iнтенсивнiстю хворобливих переживань, у той же час як реалiзацiя суспiльно небезпечних дiй у хворих з дефiцитарними розладами може вiдбуватись i пiд впливом несприятливих соцiальних умов. 7.Рецидивнi суспiльно небезпечнi дiї, найчастiше майновi (61,11%(I) i 67,86%(II)), в основному, здiйснюються хворими з дефiцитарними розладами (77,78%(I) i 78,57%(II)) з реально-побутових мотивiв, що пiдвищує значення соцiальної ланки профiлактичної та реабiлiтацiйної дiяльностi (соцiальний захист, соцiальна iнтеграцiя). 8.Результати клініко-психологічного дослідження свідчать про те, що тривала госпiталiзацiя хворих у процесi примусового лiкування за рахунок сумацiї несприятливих чинникiв iзоляцiйно-обмежувального середовища мешкання може сприяти формуванню патологiчної адаптованостi до умов стацiонару. Це передбачає проведення адекватних реабілітаційних заходів з метою профілактики повторних СНД. |