У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове розв’язання наукового завдання щодо підвищення ролі державних фінансів у формуванні суспільного добробуту. Це дало змогу сформулювати низку висновків теоретичного та науково-практичного характеру, що відображають розв’язання основних завдань відповідно до поставленої мети. Основні науково-практичні результати дисертаційного дослідження дали змогу зробити наступні висновки: 1. Проведене дослідження сутності суспільного добробуту дає змогу зробити висновок, що всі спроби, що застосовувались для розкриття глибинної сутності добробуту суспільства, виявлення механізму його створення, побудови його теорії визначались на основі конкретних соціально-економічних умов суспільного розвитку. Генезис категорії “суспільний добробут” формувався виходячи із даного способу виробництва матеріальних благ і відповідних йому суспільних умов. При цьому визначення основ даної категорії здійснювалося як під впливом конкретного суспільно-історичного етапу, так і було результатом попереднього розвитку. 2. Виходячи з теоретичних концепцій про державні фінанси обґрунтовано їх роль у перерозподільних процесах. Спільним в усіх теоріях було намагання розв’язати існуючі суперечності, що виникають між економічними інтересами держави й економічними інтересами громадян у процесі перерозподілу національного доходу. Для розв’язання існуючих суперечностей, що виникають у процесі перерозподілу національного доходу за участі державних фінансів автор звернувся до концепції інституціональної теорії, що дало можливість визначити державні фінанси не через сукупність соціально-економічних відносин, а через механізм трансакційних витрат і специфікації прав власності на фінансові ресурси. 3. З’ясовано соціально-економічний зміст державних фінансів, що обумовлюється намаганням розв’язати існуючі суспільні суперечності, що виникають внаслідок розбіжності економічних інтересів держави й економічних інтересів громадян у процесі перерозподілу національного доходу. І тільки в результаті боротьби інтересів груп досягаються відповідні пропорції розподілу, які найбільше відповідають їх потребам. 4. Виділено традиційні функції державних фінансів – розподільну та контрольну за допомогою яких відбувається розподіл створеного валового внутрішнього продукту та здійснюється контроль за правильністю і своєчасністю проведення розподілу. Спираючись на дослідження державних фінансів західною наукою запропоновано виділити стабілізаційну функцію, що проявляється у використанні державних фінансів в якості потужного інструмента впливу держави на пропорції соціально-економічного розвитку суспільства, з одного боку, й темпи економічного зростання – з іншого. 5. Визначено модель суспільного добробуту для України як особливу форму розв’язання протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами в напряму посилення соціальної спрямованості державних фінансів в розподілі і перерозподілі ВВП. Критерієм істинності моделі є співвідношення між ринковими економічними принципами і розподілом благ через ринковий механізм і державну систему фінансів в забезпеченні суспільного й індивідуального добробуту. 6. На основі запропонованого розуміння сутності та функцій державних фінансів, що визначає їх соціальну природу, зміст фіскального забезпечення реалізації соціальної функції держави зводиться до бюджетного фінансування соціальної діяльності держави, а також нагромадження і розширення соціально-регулятивного потенціалу державних фінансів. Це є необхідною умовою забезпечення розширеного відтворення, усунення диспропорцій у фінансуванні суспільних послуг на регіональному рівні, а також скорочення нерівності у розподілі доходів. 7. Безперечним пріоритетом державної соціальної політики має стати фінансування освіти та охорони здоров’я. Зростання обсягу бюджетних видатків протягом 2005-2008 років на освіту та охорону здоров’я не забезпечує досягненню рівня заробітної плати в цих сферах її середнього рівня по економіці. Не вирішеними залишаються питання надання якісних медичних послуг та належного фінансового забезпечення закладів охорони здоров’я. 8. Результати проведеного порівняльного аналізу основних параметрів національної моделі державних фінансів з параметрами західних моделей державних фінансів вказують на її схожість з американським типом “залишкової” моделі. Проте за зовнішніми ознаками помітна внутрішня структурна невідповідність, що проявляється у відсутності прогресії податків. Відсутність механізму прогресивної податкової шкали на доходи населення є неприпустимою, оскільки порушується основний принцип економіки добробуту – справедливість в розподілі доходів. В Україні відсутній податок на майно, що не відповідає принципам економіки добробуту. Створення законодавчої бази податку на майно та його запровадження дасть змогу відновити справедливість у розподілі доходів та уникнути спекуляції на ринку землі та нерухомості. 9. В Україні присутні коливання часток державних витрат у часі та зміщення бюджетних видатків на фінансування адміністративно-управлінського апарату на відміну від розвинених країн, де переважають соціальні мотиви та стабільність видаткових частин їх бюджетів. Це негативно відбивається ще на одній важливій проблемі – формування середнього класу, який є основою суспільства добробуту. 10. Бюджетні пріоритети України з 2005 року направлені на соціальні видатки, але частка останніх є нестабільною. В цьому напряму важливо збільшити частку соціальних видатків, які перерозподіляються на користь малозабезпечених верств населення. Доводиться, що опора на позитивний вплив соціальних видатків на економічне зростання у короткостроковій перспективі є актуальним для України, оскільки за останні роки номінальні показники економічного зростання не підтверджені реальними процесами покращення рівня добробуту більшості населення країни. 11. Викладене вище доводить відсутність в Україні економіки добробуту, оскільки державні фінанси і фінансова політика не сприяють її становленню і розвитку. Це суперечить логіці економічного і соціального розвитку суспільства. Побудова в Україні ефективної моделі суспільного добробуту повинна орієнтуватися на варіант відомий під назвою “соціально-ринкове господарство”. |