Нгуєн Ле Мінь. Річний стік річок Кримського півострова. – Рукопис.
Дісертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук. – Спеціальність 11.00.07 – гідрологія суші, водні ресурси, гідрохімія. – Одеський державний екологічний університет, Одеса, 2005.
Дисертація присвячена проблемам розрахунку і географічного узагальнення характеристик річного стоку річок Кримського півострова в природних і порушених господарською діяльністю умовах. Для вирішення поставлених задач автором реалізований комплексний підхід, запропонований Є.Д.Гопченком і Н.С.Лободою, який передбачає використання моделей “клімат – підстильна поверхня – природний стік – водогосподарські перетворення – побутовий стік”. В основу моделі клімат-стік покладено модифіковане рівняння водно-теплового балансу. Моделювання впливу втрат на додаткове випаровування з водної поверхні штучних водоймищ виконане на базі детерміновано-стохастичної моделі побутового стоку, розробленої Н.С. Лободою. Результатами досліджень є оцінка і просторове узагальнення характеристик природного річного стоку річок Кримського півострова, виконане на базі метеорологічних даних; кількісні оцінки впливу карсту на річний стік, оцінки впливу додаткового випаровування з водної поверхні штучних водоймищ і методика розрахунку коефіцієнтів антропогенного впливу у вигляді розроблених “функцій відгуку” водозборів на створення штучних водоймищ.
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яке полягає в оцінці природного та порушеного водогосподарською діяльністю річного стоку річок Кримського півострова, і базується на комплексному підході до вивчення процесу формування стоку у низьці “клімат – підстильна поверхня – природний стік – водогосподарські заходи – побутовий стік”.
Існуючі дослідження характеристик річного стоку спираються на дані спостережень, яких недостатньо для аналізу і географічних узагальнень внаслідок значного впливу факторів підстильної поверхні як природного, так і антропогенного походження.
У дисертаційній роботі вперше для території Кримського півострова вирішені наступні задачі.
Встановлено, що коливання річного стоку на досліджуваній території є синфазними. Виділено два райони з синхронними коливаннями річного стоку (західний і східний) на основі застосування Q- модифікації факторного аналізу.
Виконано просторово-часові узагальнення характеристик річного стоку, обчислених за даними спостережень. За характером розподілу норм річного стоку з висотою виділено 5 видів залежностей, поява яких обумовлена ступенем розвантажування чи живлення карстових вод на водозборах річок. Встановлені закономірності розподілу стоку з висотою уточнюють існуючі районування, але не дозволяють диференціювати ступінь впливу карсту і водогосподарських перетворень, оскільки в розрахунках використаний побутовий, тобто порушений господарською діяльністю стік річок.
Встановлені залежності коефіцієнтів варіації річного стоку від середньої багаторічної величини річного стоку, як інтегрального показника водності річок.
Виконане районування статистичних параметрів, що визначаються за даними спостережень з малим ступенем вірогідності на основі використання методу сумісного аналізу даних, розробленого С.М.Крицьким та М.Ф. Менкелем. Показано, що відношення Cs/Cv може бути усереднене в межах всієї території і прийняте рівним 2. Виявлено, що наявність на водозборах розвантаження або живлення карсту не завжди забезпечує природне багаторічне регулювання стоку. Для більшої частини річок північних і південних схилів коефіцієнт автокореляції може бути усереднений і прийнятий рівним 0,3. Проте, у верхів'ях річок північно-західних схилів коефіцієнт автокореляції рівний 0, що пояснюється гідрогеологічними особливостями і умовами розвантажування карстових вод.
Встановлена наявність дальніх внутрішньорядних зв'язків у рядах річного стоку закарстованих річок південно-західних схилів, та фрактальні розмірності річного стоку, які дорівнюють 0,7-0,9 для рядів з довготривалими внутрішньорядними зв'язками і близькі до для рядів річного стоку, де такі зв'язки відсутні.
Виконані оцінка і просторове узагальнення норм максимально можливого випаровування як характеристики теплоенергетичних ресурсів клімату. Норма максимально можливого випаровування для Степового або Рівнинного Криму складає 1000 мм. Із зростанням висоти ця величина зменшується, що пов'язано із зниженням температури повітря при зростанні висоти. На південно-західному узбережжі норми теплоенергетичного вищі, ніж в інших частинах Кримського півострова при одних і тих же самих висотах, унаслідок захищеності гірськими хребтами від припливу північних холодних повітряних мас.
Виконано просторове узагальнення річних норм опадів у вигляді карти ізоліній за даними більш, ніж 100 метеорологічних станцій і постів. Норми річних опадів в Степовому (Рівнинному) Криму і на південно-східному узбережжі складають 420-480 мм. Найбільш зволоженими є північно-західні і південно-західні схили, де норми опадів збільшуються до 1000мм і вище із зростанням висоти місцевості. Для Гірського Криму по характеру залежності норм річних опадів від висоти місцевості виділено два райони - західний і східний. Границя між районами проходить по вододілу р. Салгир.
На основі метеорологічних даних за рівнянням водно-теплового балансу розраховані та картовані норми річного стоку, названі кліматичними. Установлено, що розподіл кліматичних чинників визначає наявність трьох районів при розподілі стоку по висоті: район північно-західних схилів; район південно-західних схилів; район північно-східних і південно-східних схилів. Одержані залежності представлені в аналітичному вигляді.
На основі детерміновано-стохастичної моделі побутового стоку одержані функції впливу додаткового випаровування з водної поверхні штучних водойм. Установлено, що в таких достатньо зволожених гірських районах, як північно-західний і південно-західний втрати на додаткове випаровування невеликі і знаходяться в межах точності розрахунку норм річного стоку. Істотне зниження норм річного стоку (більше 10%) спостерігається в нижній течії р. Біюк – Карасу, а також на окремих малих річках північно-східних схилів. Малий вплив штучних водойм в районі північно-східних схилів Гірського Криму пояснюється невеликими площами, займаними водною поверхнею штучних водойм (менше 1%). Отже, з чинників підстильної поверхні за своїм внесом у формування річного стоку річок Гірського Криму найзначущім визнаний природний чинник – закарстованність водозборів.
На основі порівняння норм кліматичного і природного стоку виявлені водозбори, що знаходяться в зоні розвантаження або живлення карсту і вперше надана їх кількісна оцінка.
Розроблена карта ізоліній норм річного кліматичного стоку має велике значення для малих водотоків Степового (Рівнинного) Криму, який практично не освітлений даними спостережень. Встановлення закономірностей розподілу норм кліматичного стоку по висоті дозволяє надавати кількісну оцінку впливу карсту і враховувати її при науковому обгрунтуванні водногосподарських та екологічних проектів.
На базі детерміновано-стохастичної моделі побутового стоку встановлені “функції відгуку” водозборів на створення штучних водойм, за якими виконана оцінка змін водних ресурсів за рахунок додаткового випаровування з водної поверхні штучних водойм та отримані коефіцієнти антропогенного впливу. Показано, що найбільш суттєве зменшення водних ресурсів при наявності на водозборах штучних водойм відбувається у східній частині Кримського півострова. Розроблена методика відкриває можливості для передбачення змін водних ресурсів Криму в результаті розширення масштабів водногосподарських перетворень. Усі запропоновані методики, побудовані на базі метеорологічної інформації, можуть бути застосовані для оцінки наслідків глобального потепління на основі сценаріїв зміни глобального клімату.
