Анотація до роботи:

Аврамов П.С. Рецидивуючий генітальный герпес у військовослужбовців Збройних Сил України (епідеміологія, клініка, лікування і профілактика). Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук. Рукопис. Спеціальність 14.01.20 – шкірні і венеричні хвороби. Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, Київ, 2002.

Захищається рукопис дисертації, що містить дані про комплексне обстеження урогенітального тракту у військовослужбовців Збройних Сил України. Виявлені основні групи епідриску, особливості клініки та перебігу генітального герпесу серед цієї категорії військовослужбовців Збройних Сил України.

Розроблено комплексний метод терапії хворих на генітальний герпес, що при впровадженні до практики виявився більш ефективним, ніж традиційні методи лікування. Він заключався у використанні вітчизняних противірусних препаратів лаферону і амізону, герпетичної вакцини, вітаміну С. З профілактичною метою призначали герпетичну вакцину. Контрольна група хворих рецидивним герпесом у лікуванні використовувала звичайну терапію (інтерферон, його індуктори – полудан та інші; оксалін, теброфен, біогенні препарати, примочки із 2% борної кислоти, дерматолову мазь).

Після проведеної терапії у основній групі хворих клінічне виздоровлення виявлено у 25,3% хворих, значне покращення – у 22,1%, покращення – у 52,6%. Середнє число рецидивів із розрахунку на одного хворого зменшилось до 3,2±0,2; середня продовженість рецидиву – до 4,1±0,25 дня.

У дисертації представлені теоретичне обґрунтування і нове рішення наукової проблеми, що складається в розробці нового методу лікування хворих на рецидивуючий герпес в умовах Збройних Сил України з використанням нових противірусних препаратів на основі вивчення епідеміологічних, клінічних особливостей захворювання при розробці нового методу лікування.

Отримано нові результати про поширення рецидивуючого генітального герпесу серед військовослужбовців Збройних Сил України, нові сторони патогенезу цього захворювання, дані про особливості перебігу, причини виникнення рецидивів, зміни з боку функцій шкірного покриву, особливо у зв'язку з новим методом лікування.

1. У військовослужбовців Збройних Сил України, за станом здоров'я придатних до несення служби в Збройних Силах, під час медичних оглядів за 1992-1999 р.р. був відзначений ряд шкірних захворювань (P>0,05) (висівкуватий лишай, поодинокі остіофолікуліти, пароніхія і ін.), що швидко ліквідуються в результаті лікування навіть у польових умовах.

2. Найбільш складним серед цих дерматозів виявився рецидивуючий генітальний герпес, що серед військовослужбовців Збройних Сил України частіше реєструється у солдатів (Р<0,05) і сержантів (P>0,05).

3. Серед військовослужбовців Збройних Сил України рецидивуючий генітальний герпес (Р<0,05) частіше перебігав у вигляді типового варіанту (у 106 хворих, 55,8%) і ерозивно-виразкового (46 хворих, 24,2%), у чоловіків (166 хворих, 61,1%) у віці до 20 років (77 хворих, 40,5%), що хворіли від 1 року до 2 років (100 хворих, 52,7%), з переважною локалізацією на внутрішньому листку крайньої плоті чи слизовій оболонці соромітних губ (у 51 хворого, 26,8%) з частотою рецидивів від 5 до 10 у рік (60 хворих, 31,5%).

17

4. Рецидивуючий генітальний герпес у військовослужбовців Збройних Сил України перебігав з підвищенням температури шкіри у вогнищах уражень і перифокальних зонах, зниженням порогу температурної і болісної чутливості, опору шкіри постійному електричному струму, погіршенням тургору і проникності капілярів шкіри (Р<0,05).

5. Розроблений комплексний етапний метод лікування хворих на рецидивуючий генітальний герпес з використанням вітчизняних препаратів – амізону, лаферону з електрофорез-вакуумним впливом, герпетичної вакцини виявився вірогідно (Р<0,05) більш ефективним, ніж звичайне лікування. Він не викликає побічних проявів і може з успіхом бути використаний при амбулаторних умовах.

6. Метод диспансерного спостереження за військовослужбовцями Збройних Сил України з рецидивуючим генітальным герпесом з використанням лікування рецидивів захворювання виявився ефективним. Закріпна і профілактична терапія дозволила знизити, як число рецидивів і їхню тривалість, так і вірогідно збільшити міжрецидивний період (Р<0,05).

Публікації автора:

1. К вопросу о клиническом течении хронической генитальной инфекции. //Дерматовенерология, косметология, сексопатология.-2001.- № 1 (4).-с.170-172.

2. Лечение больных рецидивирующим генитальным герпесом. //Дерматовенерология, косметология, сексопатология.-2001.- № 2-3 (4).-с.175-178.

3. Дерматозы у военнослужащих Вооруженных Сил Украины. //Дерматологія та венерологія.-2001.- № 4 (14). – с.33-35 (в соавторстве с Г.И. Лобановским).

4. Тактика лечения урогенитального хламидиоза у детей. //Імунологія та алергологія.-2001-№ 1.-с.78 (в соавторстве с В.П.Федчук, М.Н.Лебедюк, Р.А.Чабаненко и другие).

5. Эпидемиологические особенности семейной формы урогенитального хламидиоза. //Імунологія та алергологія.-2001.-№ 1.-с.78-79 (в соавторстве с В.П.Федчук, М.Н.Лебедюк, Р.А.Чабаненко и другие).

6. Течение урогенитального герпеса и терапия больных. //Укр. журн. дерматології, венерології, косметології.-2002.-№ 1(4) –с.68-71 (в соавторстве с Г.И. Лобановским).