Анотація до роботи:

Базилян А.А. Рецепція Ф. Достоєвського у польській літературі кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.05 – порівняльне літературознавство. – Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. – Тернопіль, 2009.

Дисертацію присвячено рецепціям Ф. Достоєвського у польській літературі кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. Основну увагу приділено письменницькій рецепції, зокрема постатям С. Жеромського, З. Налковської, Я. Івашкевича. На матеріалі «Щоденників» польських авторів та романів «Історія гріха» С. Жеромського, «Межа» З. Налковської, «Петербург» та «Блендомерські пристрасті» Я. Івашкевича проаналізовано діалог, котрий виникає між Ф. Достоєвським та польськими митцями.

У гіпертексті, сформованому з творів Ф. Достоєвського, С. Жеромського, З. Налковської, Я. Івашкевича, а також Л. Андреєва, І. Буніна, О. Купріна, О. Толстого, висвітлено способи художньо-філософського вирішення спільних проблем – Добра і Зла, Злочину і Кари, наративні стратегії тексту.

1. На основі систематизації особливостей рецепцій Ф. Достоєвського польськими дослідниками з’ясовано, що рецепції Ф. Достоєвського у польському красному письменстві пройшли два етапи: 1) кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.; 2) друга половина ХХ ст. – початок ХХІ ст.

2. Охарактеризувавши в зіставному аспекті сприйняття Ф. Достоєвського польськими та російськими літературознавцями, доходимо висновків, що на певних етапах польські вчені, висвітлюючи світові рецепції Ф. Достоєвського, називали ширше коло дослідників (Р. Пшибильський), про імена котрих російське літературознавство з ідеологічних причин замовчувало.

3. Ґрунтуючись на працях вітчизняних та зарубіжних дослідників (А. Баранова, В. Борового, К. Вики, А. Кийовського, Г.Маркевича, Ч. Мілоша, М. Подрази-Квятковської, Р. Пшибильського, С. Хельштинського, А. Хутникевича, О. Цибенко, Л. Язукевич-Оселковської), визначено специфіку письменницької рецепції творчості Ф. Достоєвського. Огляд найсуттєвіших її сторін дає можливість стверджувати, що це питання сьогодні потребує нових підходів. Установлено, що йдеться не про звичайний вплив Ф. Достоєвського на польських митців, а про глибину творчого процесу, в якому чуже (у цьому разі концепція Ф. Достоєвського) засвоюється представником іншої культури і, як результат, постає в тій культурі як і в оновленому вигляді, і як своє.

4. Проаналізувавши діалог З. Налковської, С. Жеромського, Я. Івашкевича з Ф. Достоєвським, простежено подібності, аналогії та відмінності в їхній творчості. Російський письменник впливав на життєву позицію, зокрема С. Жеромського та З. Налковської, про що свідчать їхні «Dzienniki». Спільним для них було те, що вони вважали Ф. Достоєвського своїм натхненником, певною мірою завдяки йому польські письменники досягли вершин своєї творчості. Якщо С. Жеромський звертався до творів Ф. Достоєвського епізодично, надаючи більшої ваги поетиці письменника, то З. Налковська читала російського автора постійно, порівнюючи свою та його майстерність, а у найважчі часи шукала у творах Ф. Достоєвського поради й підтримки.

5. Порівнявши порушення проблеми Злочину і Кари у Ф. Достоєвського, С. Жеромського, З. Налковської, Я. Івашкевича, з’ясовано, що С. Жеромський, враховуючи позицію Ф. Достоєвського, вступає з ним у діалог, створює новий психологічний тип людини, в якій поєдналися риси частково Родіона Раскольникова і більшою мірою Соні Мармеладової, на що раніше майже не зверталося уваги; те саме можна сказати і про З. Налковську. Я. Івашкевич розглядає новий тип морального злочинця, який є варіантом Раскольникова й Ставрогіна, але, на відміну від Ф. Достоєвського, не залишає Каницькому шансу на воскресіння душі; персонажа Я. Івашкевича недостатньо порівняти з Раскольниковим, тому що він поєднує ті риси, які були властиві й персонажу І. Буніна – Соколовичу («Петлистые уши»).

6. Подано власне трактування терміна «Гіпертекст», який визначено як систему окремих текстів, об’єднаних спільною проблематикою, котрі утворюють один великий текст, що складається у свідомості реципієнта і залежить від його тезаурусу. Відповідно до цього треба враховувати, що кожний такий окремий текст є іманентним, зберігає свою самодостатність і оригінальність, незважаючи на використання типологічних сюжетів, способи інтертекстуалізації тощо. Враховуючи це поняття, розкрито діалогічні відносини в гіпертексті, сформованому творами Ф. Достоєвського, С. Жеромського, З. Налковської та Я. Івашкевича, а також російських письменників – І. Буніна, Л. Андреєва, О. Купріна, О. Толстого; указано на можливість нових інтенцій.

Публікації автора:

1. Базилян А. «Зачинені двері» і психологізм у романах Ф. Достоєвського і С. Жеромського / А. Базилян // Новітня теорія літератури і проблеми літературної антропології. Studia methodologica ; редкол. : О. Лещак (гол. ред.). – Тернопіль : Редакційно-видавничий відділ ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008. – Вип. 24. – С. 155–160.

2. Базилян А. А. «Історія гріха» С. Жеромського та «Злочин і кара» Ф. Достоєвського»: компаративний аспект / А. А. Базилян // Мова і культура (Наук. журн.) ; редкол. : Д. С. Бураго (гол. ред.). – К. : Вид. Дім Дмитра Бураго, 2008. – Т. III (103). – С. 135–146.

3. Базилян А. А. Нарація у Ф. Достоєвського та Я. Івашкевича як засіб створення типу: компаративний аспект / А. А. Базилян // Вісник Житомирського державного університетуту імені Івана Франка ; [за ред. П. Ю. Саух]. – Житомир : ЖДУ ім. Івана Франка, 2006. – Вип. 26. – С. 173 –176.

4. Базилян А. Петербург Ф. Достоєвського в рецепції Я. Івашкевича / А. Базилян // Мова і культура (Наук. журн.) ; редкол. : Д. С. Бураго (гол. ред.). – К. : Вид. Дім Дмитра Бураго, 2007. – Вип. 9. – Т. ІХ (97) :Художня література в контексті культури. – С. 290–295.

5. Базилян А. А. Рецепція та інтерпретація З. Налковською творчості Ф. Достоєвського / А. А. Базилян // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. Серія : Філологічні науки ; редкол. : С. Я. Харченко, Л. М. Синельникова, В. Д. Ужченко, О. А. Галич [та ін.]. – Луганськ : ЛНПУ «Альма-матер», 2007. – Ч. 2. – № 22(138). – С. 14–22.

6. Базилян А. А. Ф. Достоєвський в польській критиці та літературознавстві: еволюція теми / А. А. Базилян // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. «Дні науки» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки (10-14 квітня 2006 року) : зб. тез доп. і повідомл. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волинського національного університету ім. Лесі Українки, 2006. – С. 160–163.

7. Базилян А. А. Ф. Достоєвський в художньому світі З. Налковської / А. А. Базилян // Проблеми славістики (Наук. часоп.) ; редкол. : В. С. Зубович (гол. ред.). – Луцьк, 2006. – Число 1–4. – С. 15–19.

8. Базилян А. А. Ф. Достоєвський і польські письменники кінця ХІХ – першої половини ХХ століть: вплив чи діалог? / А. А. Базилян // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія : Філологічні науки. Літературознавство ; редкол. : М. В. Моклиця (гол. ред.). – Луцьк : РВВ «Вежа» Волинського національного університету імені Лесі Українки, 2007. – № 8. – С. 99–102.

9. Базилян А. Ф. Достоєвський у рецепції польського літературознавства ХХ століття / Аліна Базилян // Волинь філологічна: текст і контекст. Польська, українська, білоруська та російська літератури в європейському контексті : зб. наук. праць. У 2 ч. Ч.1. ; [упоряд. Л. К. Оляндер]. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волинського національного університету імені Лесі Українки, 2008. – Вип. 6. – С. 333 – 343.