Анотація до роботи:
Кудлей О.П. Рецепція байронізму в художньому світі Тараса Шевченка. – Рукопис. – 179 с. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.05 – порівняльне літературознавство. – Інститут літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України. – Київ, 2003. У дисертації проаналізовано стан вивчення спадщини Байрона, проблеми байронізму в європейській літературі й реальні межі польського та російського посередництва у сприйнятті Байрона Шевченком. Цю проблему не варто вважати вичерпаною, бо байронізм розглядається не як “вплив Байрона”, а як потужний ідейно-естетичний комплекс, який репрезентує духовний пошук постренесансної Європи. Байронізм став найпослідовнішим літературно-митецьким виявом людиноцентризму Нового часу, свідченням небувалого психологічного ускладнення внутрішнього життя індивідуальності на фоні руйнації традиційної аксіології, вільно абсорбуючи як різні релігійні і філософські концепції, так і актуальні суспільно-політичні ідеї, що спричинилося до тріумфу романтичного методу, створення нових жанрів – в першу чергу, ліро-епічної байронічної поеми. В роботі досліджено глибоку оригінальність позиції Шевченка, який інтерпретує байронізм з урахуванням фольклорно-народного погляду на екзистенціальні проблеми людини. Водночас акцентовано, що однозначної переваги релігії над “земними” проблемами у Шевченка все ж таки немає, що в свідомості поета точився безперестанний діалог релігійного та патріотичного переживань. Байронізм стає для Кобзаря відправною точкою для власних роздумів над долею народу та його поета в соціально-політичних обставинах ХІХ ст., причому у Шевченка значно більшу роль відіграє національний ґрунт. |