У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, що полягає у розробці концептуальних засад розвитку ресурсозбереження в Україні у відповідності до наявних економічних реалій. Теоретичний аналіз і узагальнення практики ресурсозбереження дали змогу виділити такі положення і висунути пропозиції щодо вдосконалення механізму ресурсозбереження на основі досягнень науки. Вивчення ресурсозбереження, як економічної категорії, передбачає використання принципів і засобів формальної логіки і матеріалістичної діалектики, зокрема генетично-структурного методу, який дозволив здійснити аналіз категорії, визначити її сутність та економічну природу. Використання принципу системності дозволило розглянути ресурсозбереження як складову сучасної економічної системи, що надало аналізованій категорії загальних якостей і властивостей органічної єдності – це дало змогу визначити місце ресурсозбереження в системі інших економічних категорій. Економічною основою ресурсозбереження є ті чи інші види ресурсів, які набувають форми заощаджених коштів та виражають економію суспільно-необхідних витрат праці. Це проявляється як частина доходу будь-якого суб’єкта ресурсоспоживання, яка утворилась внаслідок зростання доходу завдяки зменшенню витрат ресурсів. Зміст ресурсозбереження, як економічної категорії, слід розглядати у таких аспектах:
ресурсозбереження як процес раціонального використання усіх видів ресурсів; ресурсозбереження як результат, як сума суспільно-значимих економічних ефектів; ресурсозбереження як організаційно-економічна система, тобто як сфера економічної діяльності суспільства. Економічна природа ресурсозбереження визначається, по-перше, тим, що воно об’єктивно існує і розвивається як певна сфера економічної діяльності; по-друге, його природа залежить від особливостей результатів ресурсозбереження. Результати ресурсозбереження проявляються безпосередньо в процесі виробництва та в широкому спектрі екстерналій. В Україні в основному створено енергоринок, що є основним чинником здійснення заходів з енергозбереження, оскільки за умов посилення конкуренції між суб’єктами економіки ринковий механізм ресурсозбереження стимулює економне і раціональне використання енергоресурсів, що змушує виробників спрямовувати свої зусилля на випуск енергоефективної техніки. Роль держави залишається вирішальною у сфері ресурсозбереження, саме держава за допомогою не тільки прямого контролю, а й непрямих методів економічного, правового, організаційного впливу має достатні можливості для визначення довготермінової стратегії розвитку цієї сфери, тим самим забезпечуючи конкурентоспроможність української економіки. Господарський механізм ресурсозбереження – це важливий елемент механізму господарювання та реалізації економічних відносин у сфері ресурсозбереження. Він дає уявлення про характер і масштаби перерозподільчих процесів, направленість їх впливу на відтворення, відображає сутність економічних інтересів суб’єктів діяльності з ресурсозбереження. Елементами механізму ресурсозбереження є форми, методи та інструменти його здійснення. В Україні політика ресурсозбереження має здійснюватися у межах довготермінової стратегії, спрямованої на реалізацію довгострокових цільових державних програм ресурсозбереження. На всіх рівнях господарювання стратегія ресурсозбереження має набути природозберігаючої, екологічної спрямованості як єдино перспективного напрямку сталого розвитку і прогресу. Економічні механізми програмно-цільового підходу до енергозбереження передбачають створення програм на таких принципах:
програмне фінансування енергозбереження; проектування енергозбереження; експертна перевірка і доопрацювання програмних документів; програмно-цільове управління процесами енергозбереження. Державне фінансування, що залишається основним джерелом фінансових ресурсів ресурсозбереження, потребує вдосконалення шляхом впровадження гнучких стимулюючих методів та форм. Актуальною проблемою виступає не тільки вдосконалення нормативного підходу до фінансування ресурсозбереження, а й впровадження таких елементів фінансування, які спрямовані на кінцеві результати діяльності з ресурсозбереження. Саме такий підхід зможе допомогти поєднувати, з одного боку, гарантування державою певного рівня фінансування, а з іншого – стимулювати зацікавленість суб’єктів господарювання у ресурсозбереженні.
|