Анотація до роботи:

Корякін Р.В. Реституція у сучасному кримінальному процесі України . – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза. –

У дисертації комплексно та системно розглядаються питання пов’язані зі з’ясуванням юридичної природи реституції, аргументовано доводиться доцільність використання її відновлювальних властивостей у кримінальному процесі, наводиться класифікація реституції з поділом її на кримінально-правову та кримінально-процесуальну, формулюється їх поняття, розкривається зміст і соціальне призначення;

Особлива увага приділяється кримінально-правовій реституції, яка розглядається в якості самостійної форми відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином. З’ясовуються підстави і умови необхідні для її здійснення в кримінальному судочинстві України. Досліджується сукупність ознак, які визначають місце та роль кримінально-правової реституції серед інших форм захисту власності у кримінальному процесі. Значна увага приділена ролі слідчих дій у створенні передумов захисту порушених злочином майнових прав особи шляхом кримінально-правової реституції, а також механізму її здійснення.

У результаті дослідження, проведеного на основі аналізу чинного законодавства та практики його реалізації, теоретичного осмислення наукових праць плеяди вчених, сформульовані основні результати та пропозиції, які мають теоретичне і практичне значення й полягають у наступному:

1. Можливими формами реституції у кримінальному судочинстві є: кримінально-правова та кримінально-процесуальна, які розмежовуються на реституцію володіння та компенсаційну. Кожна з них має свій предмет і соціальне призначення.

2. Кримінально-правова реституція має всі підстави бути закріпленою в КПК України як самостійна форма відшкодування завданої злочином майнової шкоди.

3. Пропонується доповнити чинний КПК України окремою нормою, яка визначає порядок проведення кримінально-правової реституції:

"За наявності прохання потерпілого орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя (суд) зобов’язані в триденний строк розглянути питання про можливість повернення майна, що є речовим доказом – об’єктом злочинного посягання. Результати розгляду цього питання оформляються постановою (ухвалою), копія якої направляється потерпілому. У такій постанові, крім вимог ст. 130 КПК, має бути зазначено: коротку фабулу справи, сутність клопотання, яке надійшло, аргументація посадової особи про наявність або відсутність перешкод для повернення об’єкта злочинного посягання потерпілому до прийняття в справі підсумкового рішення.

Про хід і результати передачі потерпілому об’єктів злочинного посягання до вирішення справи по суті складається протокол, у якому, крім вимог ст. 85 КПК, мають знайти відображення такі дані: детальний опис предметів, що повертаються, їхні властивості та характерні ознаки, а також відзначення про роз’яснення потерпілому обов’язку зберегти майно до вирішення справи у тому вигляді, у якому воно йому передано.

Якщо питання про майно, що служило об’єктом злочинного посягання, не було вирішено в процесі провадження в справі, воно має бути вирішено у вироку, ухвалі суду, постанові судді, прокурора, слідчого й органу дізнання про закриття справи. У цьому разі процес передачі речових доказів оформляється розпискою з зазначенням прізвища, імені, по батькові одержувача, серії та номера паспорта чи іншого документа, що засвідчує його особу, а також детальним описом предметів, що повертаються, їх властивостей і характерних ознак.

Про місце і час одержання майна, яке служило об’єктом злочинного посягання, потерпілий має бути письмово повідомлений посадовою особою, у провадженні якої перебуває (перебувала) кримінальна справа.

Рішення органу дізнання та слідчого про відмову в поверненні речового доказу до остаточного розгляду справи може бути оскаржено прокурору, аналогічне рішення прокурора – до суду, а рішення суду – в апеляційному або касаційному порядку".

4. Частина 4 ст. 80 КПК України (ч. 1 ст. 173 Проекту КПК) має бути доповнена положенням такого змісту: "Рішення про реалізацію речових доказів, які можуть швидко зіпсуватися (зазнати морального старіння) приймає суд за участю всіх заінтересованих осіб не пізніше 24 годин з моменту надходження відповідного подання слідчого".

Публікації автора:

1. Корякин Р. В. Сущность и значение реституции в современном уголовном процессе Украины: перспективы развития и применения // Вестник ЛИВД. Луганск, 2001. – № 1 – С. 83-92.

2. Корякин Р.В. Право на возмещение ущерба, причиненного гражданину незаконными действиями органа дознания, досудебного следствия, прокуратуры и суда – не должно быть избирательным.// Спец. Выпуск Вестника ЛАВД им. 10-летия независимости Украины. Новое уголовное и уголовно – процессуальное законодательство и задачи юридической подготовки кадров ОВД Украины. Ч. 2. Луганск, 2002. - С.73-77.

3. Корякин Р.В. Наложение ареста на имущество в контексте обновленного уголовно- процессуального законодательства. //Спеціальний випуск Вісника Луганської академії внутрішніх справ МВС України: Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства. Ч.1., Луганськ, РВ ЛАВС, - 2005. – С.103 – 108.

4. Корякін Р.В. Процесуальне значення потерпілого в ході обшуку// Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. - №4. – С. 69-72.

5. Корякін Р.В. Законодавча регламентація процесу повернення потерпілому речових доказів – запорука вирішення завдання по відшкодуванню заподіяної злочином шкоди // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. Луганськ, РВ ЛДУВС, 2006. - № 1. - С. 189 – 194.