У дисертації здійснено постановку і теоретичне вирішення концептуально важливої наукової проблеми розробки методологічних засад визначення напрямів, форм реструктуризації підприємства в умовах ринкових перетворень економіки України. В межах цієї проблеми основними висновками, що мають концептуальний характер та науково-практичне значення, є такі: 1. В політекономічному аспекті реструктуризація – це закон структурного розвитку виробничих відносин, що визначає розвиток, еволюцію економічної системи та підприємства як її первинної структурної ланки. 2. В політекономічному аспекті реструктуризація підприємства – це процес структурного розвитку виробничих відносин, соціально-економічної форми підприємства. Об’єктивною основою структурних змін є необхідність приведення характеру виробничих відносин до рівня відповідності потребам прогресивного розвитку процесу праці, продуктивних сил, підприємства. 3. Вибір основних напрямів, форм реструктуризації в умовах ринкової трансформації економіки залежить від визначення фундаментальних основ підприємства як суб’єкту ринку, врахування закономірностей (характеристик) етапів еволюції підприємства в умовах ринкової системи, лежить в контексті зняття головного протиріччя в системі виробничих відносин командно-адміністративної системи. В політекономічному аспекті фундаментальні основи підприємства визначає соціально-економічна форма, що структурує відносини між суб’єктами економічної діяльності. 4. Методологічні основи реструктуризації підприємства в умовах ринкових перетворень економіки складають наступні положення: 1) підприємство – це організація; 2) підприємство – це мережа контрактів. На підставі контрактної форми з її реальним змістом повинні формуватися колективні угоди з приводу послуг праці, визначатися стратегія розвитку підприємства, будуватися баланс інтересів між усіма учасниками, суб’єктами економічної діяльності: державою, підприємством, керівниками і найманими працівниками; 3) найбільш вагомим фактором ефективності сучасної корпорації є персонал. Якість робочої сили, творчий характер праці, орієнтація на високі результати праці, адхократична організаційна культура як форма внутрішньофірмових відносин між суб’єктами процесу праці визначають умови конкурентоспроможності підприємства, його здатність до нововведень, соціально-економічному розвитку; 4) перетворення соціально-економічної форми передбачають не тільки перехід до нової системи відносин, але й їх інституціоналізацію. Інститути представляють собою сукупність формальних і неформальних правил, а також організаційних структур. Інститути є організаційними формами виробничих відносин. 5. Обґрунтовано, що зміни в системі виробничих відносин, їх характеру можуть здійснюватися не тільки революційно, але й еволюційно з залученням широкого кола механізмів і інститутів: параметрів власності, оплати і умов праці, розподілу доходів між усіма учасниками економічної діяльності за об’єктивними критеріями відтворення факторів виробництва, національної економіки, якості життя, прогресивного розвитку суспільства 6. На сучасному етапі ринкового розвитку економіки України реструктуризація підприємства закономірно стає ринковою реформою, що визначає становлення підприємства як первинної структурної ланки нової економічної системи, перетворення реальних підприємств у конкурентоспроможні структури сучасного ринку. Реструктуризація підприємства як ринкова реформа об’єктивно включає два ракурси системних перетворень: реструктуризацію соціально-економічної форми підприємства та структурні зміни, що обумовлюють пристосування реальних підприємств до конкретних умов конкурентного ринкового середовища. 7. Аргументовано, що ринкова трансформація економіки може відбуватись під різними гаслами: "перебудова", "реформування", "реорганізація", "реструктуризація", але її реальний зміст більш чітко і точно розкривається шляхом визначення реструктуризації підприємства як процесу, закону структурної перебудови виробничих відносин, зміни основного виробничого відношення, формування підприємства в якості первинної структурної ланки ринкової економічної системи. 8. Реструктуризацію підприємства необхідно розглядати в якості важливої економічної категорії, що відбиває відносини у суспільстві з приводу організації підприємств, їх інкорпорування і реформування. В ситуації, коли удосконалення виробничих відносин відбувається усвідомлено, до процесів реструктуризації повинні залучатись усі учасники економічної діяльності із специфікацією прав і відповідальності. 9. Реструктуризація соціально-економічної форми підприємства на сучасному етапі ринкової трансформації передбачає становлення корпорації в якості первинної структурної ланки нової економічної системи, параметризацію відносин корпоративної форми власності на засоби виробництва, удосконалення принципів корпоративного управління, створення дійових механізмів корпоративного контролю, на підставі чого ефективно вирішується проблема залучення зовнішніх ресурсів, інвестицій корпоративного розвитку. 10. Невід'ємним елементом реструктуризації підприємства, його соціально-економічної форми є формування нового характеру відносин з приводу послуг праці, тобто соціально-трудових відносин партнерського типу. 11. Здійснення реструктуризації підприємства як ринкової реформи пов'язане з інституціоналізацією виробничих відносин, введенням нових правил, інститутів як організаційних форм виробничих відносин, переналагодженням та удосконаленням вже прийнятих ринкових інститутів, а також прийняттям спеціальних програм, що дозволяють ціленаправлено та у визначені терміни вирішувати важливі питання підвищення конкурентоспроможності національної економіки, підприємств. 12. В умовах розвитку підприємницьких функцій держави особливе значення має прийняття державних програм реструктуризації державних підприємств, що націлені не тільки на їх приватизацію, але й на удосконалення параметрів економічної діяльності на підставі застосування різних організаційно-правових форм діяльності. 13. Світовий розподіл праці, глобалізація економічних процесів, а в Україні і ринкова трансформація економіки обумовлюють увагу держави до галузевих програм реструктуризації. Аналіз програм реструктуризації підприємств скляної промисловості корпорації "Укрбудматеріали" свідчить про необхідність їх суттєвого удосконалення на підставі реструктуризації виробничих відносин, соціально-економічної форми: змін в системі власності, організаційних форм, трудових відносин відповідно до потреб прогресивного розвитку процесу праці, переходу до інформаційної стадії розвитку. 14. Реструктуризація підприємств в процесах справ про банкрутство може відігравати важливу роль у відновленні їх платоспроможності, удосконаленні структурної архітектоніки, але однозначно такий метод не можна розглядати в якості закономірності перетворення підприємств у ринкові структури. Значний (понад 80%) рівень збиткових та неплатоспроможних підприємств є свідченням неправильно обраної моделі ринкової трансформації. 15. Ефективність реструктуризації підприємств як ринкової реформи проявляється перш за все в досягненні цілей ринкової трансформації. В якості критеріїв ефективності реструктуризації підприємства на макроекономічному рівні пропонується використовувати показники соціально-економічного розвитку, індексу конкурентоспроможності, індексу людського розвитку. З метою управління поточним ходом ринкової трансформації пропонується використовувати економічні і соціальні індикатори. На рівні бізнес-проектів ефективність реструктуризації конкретних підприємств розраховується як відношення приросту доходу до витрат на реструктуризацію. |