У висновках підсумовано результати застосування дисертантом структурно-типологічного підходу в самому дисертаційному дослідженні, а також аналізуються перспективи подальшого використання його у філософсько-теоретичній, емпірико-соціологічній, ідеологічній і державно-політичній площині. Головним теоретичним результатом нашого дослідження є розроблення передумов підходу, який у разі подальшого поглиблення його має привести до розроблення єдиної концептуальної мови опису релігійних інститутів і релігійної свідомості, подолати прірву між "зовнішнім" і "внутрішнім" у соціальному функціонуванні релігії, прірви між "абстрактним соціологізмом" і "абстрактним психологізмом" під час опису цього функціонування. Філософсько-теоретичну основу такого концептуального апарату було знайдено в "об'єктивних" і "непсихічних" концепціях свідомості Мераба Мамардашвілі й представника французького структуралізму Жака Лакана. Застосування лаканівського концепту "Символічне-Уявлюване-Реальне" та концепту "Великого Іншого" як "мережі означників" сфери Символічного не просто уможливило конкретизацію самого феномена "релігії" та "релігійного", але й заклало належне підгрунтя для опису різних форм і типів "релігійності", що випливають з різноманітних сценаріїв взаємовідносин Символічного, Уявлюваного і Реального у свідомості Суб'єкта та можливих форм взаємного позиціонування Суб'єкта і "Великого Іншого". На основі цих концептів була розроблена типологія релігійної свідомості та типологія релігійного досвіду, що дозволило залучити до теоретичного опису релігійного життя в Україні більше параметрів, ніж у традиційних кількісних підходах. На основі викладених методологічних положень та емпіричних соціологічних досліджень тенденцій релігійного життя в Україні формулюються нові принципи державної політики в конфесійній сфері й можливості участі релігії у формуванні нової національної ідентичності, демонструється застарілість формули "релігійне Відродження" (як проекту, що зберігає романтично-консервативну модель "етнонації") та доводиться необхідність заміні метафори Відродження на метафору "Розбудови" як такої, що відповідає концепту "політичної нації". |