Ретроспективний аналіз стану релігійної освіти в Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. показав, що здійснення релігійного виховання вважалося неможливим без релігійної освіти, у зв’язку з чим вони розглядалися як взаємодіючі складові єдиного виховного процесу. Визначено, що в освітніх закладах України існувала система організації релігійної освіти для дітей православного і неправославного віросповідань, основою якої були уроки релігії; незважаючи на наявність достатньої кількості нормативних актів щодо релігійної освіти учнів неправославного віросповідання, організація її не задовольняла релігійні общини, що приводило до створення таємних шкіл.
Визначено, що релігійність була одним з основних критеріїв професіоналізму вчителя; релігійна освіта як невід’ємна складова професійної підготовки вчителя виконувала такі завдання: сприяла виробленню педагогічної філософії щодо результатів виховної діяльності вчителя, формуванню у нього моральних якостей, підготовці вчителя до релігійно-морального виховання учнів та їх батьків, готувала до надання, за потребою, релігійної освіти учням. Зроблено висновок про систематичне залучення світських вчителів до релігійної освіти учнів шляхом проведення ними уроків церковнослов’янського читання, співів, Закону Божого, а також системи релігійних заходів, яку вчителі здійснювали у повсякденній педагогічній діяльності. 2. На основі вивчення сучасної психолого-педагогічної літератури зроблено висновок про наявність двох основних підходів до відновлення релігійного виховання у загальноосвітніх середніх закладах України – віросповідного (побудова національної системи виховання на засадах християнської моралі) та культурно-освітнього (визнання базовими у виховній системі світських моральних норм із розглядом релігії, у першу чергу, як складової загальнолюдської культури, не ставлячи за мету пробудження релігійних почуттів). Обґрунтовано висновок про відсутність єдиного змісту релігієзнавчої освіти у вищих педагогічних закладах України і виявлено причини означеної ситуації: наявність двох основних підходів у вирішенні питання відновлення релігійного виховання у державних закладах освіти; відсутність усталеності у визначенні поняття “релігієзнавство”; відсутність протягом тривалого часу єдиної програми, рекомендованої Міністерством освіти і науки України. Науковий аналіз проблеми дослідження та сучасних концепцій професійної підготовки майбутніх вчителів початкових класів дав змогу виявити стан релігієзнавчої освіти у педагогічних коледжах та її місце у професійній підготовці студентів вищих педагогічних закладів І – ІІ рівнів акредитації. Встановлено, що сучасні дослідження проблем релігієзнавчої освіти майбутніх учителів ґрунтуються на концептуальних засадах побудови національної виховної системи, і тому релігієзнавчу освіту слід спрямовувати на професійну підготовку студентів педагогічного коледжу до їх майбутньої освітньо-виховної діяльності у сучасних умовах. Вивчення потреби вчителів загальноосвітніх середніх закладів у релігієзнавчих знаннях підтвердило актуальність і доцільність обраної проблеми дослідження. 3. На основі вивчення педагогічної та релігієзнавчої літератури сформульовано поняття змісту релігієзнавчої освіти майбутніх учителів початкових класів. Під змістом релігієзнавчої освіти у педагогічному коледжі розуміється: система знань і світоглядні ідеї про закономірності виникнення, розвитку та функціонування релігії; особливості її впливу на різні сфери життя суспільства і окремої людини; специфіку освітньо-виховної діяльності у різних релігіях та релігійної психології дитини; моральні норми поведінки, а також практичні уміння і навички міжособистісного толерантного спілкування та побудови толерантних стосунків у дитячому колективі. Загальна мета курсу релігієзнавства у педагогічному коледжі сформульована як здійснення полікультурного виховання майбутнього вчителя, сприяння його інтелектуальному розвитку, формування світоглядних позицій, ціннісних орієнтирів, вироблення професійних якостей щодо роботи з дітьми - носіями різних релігійних і вільнодумних поглядів. Відповідно до загальної мети визначені конкретні цілі курсу релігієзнавства – загальноосвітні, розвивальні, виховні, предметні та професійні. Доведено, що ефективності вивчення релігієзнавства студентами педагогічного коледжу сприяє усвідомлення професійної та особистісної значущості оволодіння релігієзнавчими знаннями, яке формується за допомогою введення у зміст курсу загальноосвітнього та професійного компонентів. Показано, що виділений у процесі дослідження професійний компонент дозволяє поєднати зміст курсу релігієзнавства з психолого-педагогічною підготовкою майбутніх учителів. Визначено принципи відбору змісту курсу релігієзнавства для студентів педагогічного коледжу: об’єктивність, історизм, системність, професійна спрямованість, координування, полікультурність, світоглядний плюралізм, релігійна толерантність. У дослідженні виявлено специфіку форм (лекційні заняття, наукові студентські семінари, організація дослідної роботи студентів по групах) і методів (робота з термінологічним апаратом, джерелами релігієзнавчого матеріалу, пакет-комплектами, комп’ютерною технікою) вивчення релігієзнавчого матеріалу, яка зумовлюється великим обсягом навчального матеріалу з релігієзнавства, необхідністю дотримання принципу плюралізму, створення умов для вільного висловлювання власної думки. 4. Визначено і теоретично обґрунтовано значення курсу релігієзнавства для виховання морально-етичних якостей майбутнього вчителя, зокрема, релігійної толерантності. Релігійна толерантність у дослідженні розглядається як морально-етична цінність, світоглядна і психологічна якість особистості, що полягає в усвідомленні, сприйнятті, розумінні та повазі різноманіття релігійних вірувань, у визнанні й практичному утверджені права кожної людини мати релігійні або вільнодумні переконання. Визначено рівні сформованості релігійної толерантності студентів педагогічного коледжу (використання толерантної поведінки як такої, що дає безпеку в міжособистісних стосунках; усвідомлення толерантності як ефективної практики міжособистісного спілкування; визнання права особистості на власні світоглядні позиції та усвідомлення морально-правової відповідальності за дотримання принципу релігійної толерантності; практична побудова толерантних стосунків). Доведено необхідність релігієзнавчих знань у педагогічній діяльності вчителя початкових класів, які дозволять здійснювати індивідуальний підхід у роботі з дітьми різної релігійної орієнтації, дотримання принципу полікультурності освіти і виховання, формування у молодших школярів толерантної поведінки. Враховуючи важливість сприятливого психологічного клімату для здійснення освітньо-виховного процесу, визначені основні етапи формування релігійної толерантності в учнівському колективі (визнання дітьми права за іншими учнями мати погляди, що відрізняються від загальновизнаних стандартів; формування інтересу до альтернативних поглядів; виховання поваги до альтернативних поглядів; практичне втілення у стосунки школярів принципу толерантності) та чинники, які зумовлюють специфіку виховання релігійної толерантності у загальноосвітніх середніх закладах. 5. Визначено і теоретично обґрунтовано критерії ефективності вивчення релігієзнавства студентами педагогічного коледжу – когнітивно-професійний, світоглядний, мотиваційний, комунікативний, які характеризуються обсягом релігієзнавчих знань, наявністю умінь роботи з релігієзнавчим матеріалом, навичок толерантного спілкування, певним ставленням до використання релігієзнавчих знань у майбутній професійній діяльності. Рівень ефективності вивчення релігієзнавства студентами педагогічного коледжу визначався рівнем сформованості даних критеріїв і характеризувався як високий, середній та низький. Результати педагогічного експерименту засвідчили, що всі показники ефективності вивчення релігієзнавства студентами педагогічного коледжу в експериментальних групах вищі, ніж у контрольних. Теоретично та методично обґрунтовані положення щодо місця релігієзнавства у професійній підготовці студентів педагогічного коледжу було покладено в основу авторського навчально-методичного посібника “Навчально-тематичний план і програма з релігієзнавства для вищих педагогічних закладів І – ІІ рівнів акредитації” для викладачів і студентів педагогічного коледжу; методичних рекомендацій для вивчення курсу релігієзнавства студентами педагогічного коледжу для викладачів і студентів педагогічного коледжу. Результати дослідження дають підстави вважати, що вихідна методологія є правильною, визначені завдання реалізовані, мету досягнуто, сукупність одержаних наукових висновків і практичних рекомендацій має важливе значення для теорії та практики професійної підготовки майбутніх вчителів початкових класів в умовах педагогічного коледжу. Реалізація основних положень дослідження спрямовується на подальший розвиток теоретико-методологічних основ підвищення ефективності вивчення релігієзнавства у вищих педагогічних закладах освіти І – ІV рівнів акредитації в умовах гуманізації та гуманітаризації освіти. Проведене дослідження дозволяє висловити рекомендації Міністерству освіти і науки України та Академії педагогічних наук України щодо сприяння: організації комплексних наукових досліджень з проблеми вивчення релігієзнавчих дисциплін у вищих педагогічних закладах з урахуванням потреби професійної спрямованості навчання; розробці комплексної програми формування толерантності у майбутніх вчителів, складовою якої є формування релігійної толерантності; розробці комплексної програми ступеневої релігієзнавчої освіти майбутніх вчителів. До подальших напрямів дослідження проблеми вважаємо за доцільне віднести: дослідження психолого-педагогічних умов підготовки майбутніх вчителів до толерантного спілкування з учнями; здійснення полікультурної освіти і виховання майбутніх вчителів засобами релігієзнавчих дисциплін. Основний зміст дисертації відображено в 12 публікаціях загальним обсягом – 3,8 авторських аркушів, серед яких: Навчально-методичні посібники: Тимчик О.А. Навчально-тематичний план і програма з релігієзнавства для вищих педагогічних закладів освіти І – ІІ рівнів акредитації /АПН України. Ін-т педагогіки і психології проф. освіти. – К., 2001. – 24 с. – 0,96 авт. арк.
Наукові статті: Тимчик О.А. Релігійне виховання в педагогічній думці кінця ХІХ – початку ХХ ст. //Теорія і практика формування професійної компетентності суб’єктів педагогічного процесу: Збірник наукових праць: Проблеми сучасного мистецтва і культури. – Х.: Книж. видав. “Каравела”. – 2000. – С. 146 - 153. – 0,32 авт. арк. Тимчик О.А. Політика більшовицького уряду в галузі релігійного виховання в Україні (20-ті роки ХХ століття) //Проблема особистісної орієнтації педагогічного процесу: Збірник наукових праць: Проблеми сучасного мистецтва і культури. – Х.: Книж. видав. “Каравела”. – 2000. – С. 102 - 108. – 0,33 авт. арк.
4. Тимчик О.А. Місце релігії у професійній підготовці та діяльності вчителя української школи (ІІ половина ХІХ – початок ХХ ст.) //Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. – К.: Логос. – 2000. – Том ХХІІІ. – Випуск 2. – Ч. 3. – С. 170 - 173. – 0,22 авт. арк. 5. Тимчик О.А. Питання підготовки вчителів для народних шкіл наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. //Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2000. – № 3. – С. 152 - 158. – 0,26 авт. арк. Тимчик О.А. Проблема релігійного виховання на початку ХХ століття //Початкова школа. – 2000. – № 8. – С. 55 - 56. – 0,28 авт. арк. Тимчик О.А. Релігійна освіта учнів у народних школах (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) //Рідна школа. – 2001. – № 2. – С. 72 - 73. – 0,25 авт. арк. Тимчик О.А. Організація релігійної освіти учнів неправославного віросповідання в Україні //Рідна школа. – 2001. – № 8. – С. 74 - 75. – 0,26 авт. арк. Тимчик О.А. Організація роботи студентів з термінологічним апаратом курсу релігієзнавства //Сучасні проблеми професійної підготовки фахівців: методичний аспект: Збірник наукових праць: Проблеми сучасного мистецтва і культури. – К.: Науковий світ. – 2001. – С. 184 - 188. – 0,25 авт. арк.
Матеріали конференцій: 10. Тимчик О.А. Релігієзнавство у професійній підготовці студентів педагогічного коледжу //Психолого-педагогічні проблеми підготовки кадрів у системі ступеневої освіти: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 23 - 24 листопада 1999 р. /Ред.кол. Н.Г.Ничкало (голова) та ін. – К.: КПЕК. – 1999. – С. 317 - 323. – 0,27 авт. арк. 11. Тимчик О.А. Релігієзнавчі знання у професійній діяльності менеджера //Проблеми педагогічних технологій: Збірник наукових праць. – Луцьк. – 2001. – Випуск 3. – С. 113 - 118. – 0,25 авт. арк. 12. Тимчик О.А. Визначення змісту курсу релігієзнавства у підготовці студентів педагогічного коледжу //Підготовка педагогічних кадрів до роботи в умовах нової структури і змісту початкової освіти: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції, Полтава, 23 - 25 квітня 2001 р. /Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка. – Полтава: ПДПУ. – 2001. – С. 110 - 111. – 0,15 авт. арк. |
