У роботі розроблено теоретичні засади та практичні заходи щодо організації процесу рекреаційного лiсокористування в заповідних лісах південного берега Криму. Ці ліси останнім часом інтенсивно залучаються до лікувально-рекреаційної інфраструктури регіону. 1. Рекреаційна діяльність (стихійна й організована) будь-якої тривалості (цілорічної, сезонної, короткочасної) при вільному (стихійному) переміщенні людей у лісі призводить до руйнування існуючих біоценозів. Насамперед деградує ґрунтовий покрив. При вилученні території з рекреаційного використання створюються сприятливі умови для відновлення лісової рослинності. 2. Рекреаційні навантаження різного ступеня (помірні й високі) по-різному впливають на хід природного поновлення лісів. При помірних навантаженнях (стаціонари "Хаста-Баш" і "Долоси") цей процес практично не припиняється, а при високих (стаціонар "Ай-Петрі") – спостерігається повна загибель самосіву й підросту бука, граба, ясена. Нерегульована й неконтрольована рекреаційна діяльність призводить до зменшення проективного покриття трав’янистої рослинності до 30–35 % (стаціонари "Хаста-Баш" і "Учан-Су"). При зниженні інтенсивності рекреації (стаціонар "Долоси") трав’яниста рослинність починає відновлюватися. 3. Захаращення території місць відпочинку побутовим сміттям (стаціонар "Ай-Петрі" – до 80 м2 на га), а також масові ушкодження дерев з метою заготівлі дров (до 64 % – стаціонар "Учан-Су") є результатом неорганізованої рекреаційної діяльності. За її регулювання ситуація суттєво поліпшується (стаціонари "Долоси" і "Тюзлер"). 4. Не виявлено суттєвого впливу забруднення довкілля відпрацьованими газами автомобільних двигунів на приріст деревини сосни кримської, що зростає безпосередньо вздовж автомобільних доріг. За останні роки середньорічний приріст більшості модельних дерев навіть зріс порівняно з більш ранніми періодами. 5. При організації і здійсненні рекреаційної діяльності в заповідних лісах доцільно проводити опитування потенційних рекреантiв, на підставі чого підбирати придатні насадження поза зоною абсолютної заповідності і створювати в них необхідні умови для відпочинку. При цьому слід враховувати, що домінуючим мотивом, котрий спонукає людей до відпочинку в лісі, є "добувна рекреація" (збір грибів, ягід тощо) – 27,2 % від загальної кількості опитаних, любов до лісу (20,4 %), прогулянки в лісі (19,9 %), клiматолiкування і туризм (9 %) тощо. Рекреанти надають перевагу насадженням, сформованим по типу куртинно-полянних комплексів. Комфортність у лісі для респондентів асоціюється з наявністю джерел води (27,4 % від загальної кількості опитаних), лавок і столиків (23,5 %), влаштуванням туалетів (11,6 %), із запасами палива для багать (5,9 %) тощо. Ділянки для відпочинку мають знаходитися від місця проживання рекреантів на відстані 1–4 км. 6. Рекреаційне лiсокористування необхідно здійснювати шляхом організації та спрямування потоків рекреантiв на спеціально підібрані та обладнані для відпочинку рекреаційні ділянки і стежки (загальна площа перших у ЯГЛПЗ складає 10 га, а протяжність інших – 10 км). У періоди, коли рекреаційна діяльність у заповідних лісах контролюється й регулюється, на території рекреаційних ділянок кількість випадків загорання лісу та інших лiсопорушень різко зменшується. 7. Для попередження деградації лісових біоценозів необхідно вживати такі заходи: організацію території заповідних лісів з виділенням функціональних зон – абсолютної заповідності (повна відсутність антропогенного впливу на природні процеси); буферна (захищає територію абсолютної заповідності, призначену для прокладання відволікаючих еколого-пізнавальних стежок та доріг); захисну (охоронну), яка прилягає до буферної зони, і де обладнуються рекреаційні ділянки, прогулянкові стежки тощо. У ЯГЛПЗ зона абсолютної заповiдностi складає 32 % від загальної території, буферної – 15 %, охоронної (захисної) – 53 %. Видова розмаїтість деревної рослинності в першій представлена 16 видами, у другий і третій – відповідно 24 і 26. Подібним чином слід зонувати територію з ділянками особливо цінних природних комплексів (генетичні резерви, плюсові дерева і насадження), що мають стати заповідним ядром. При цьому буферна зона за площею має дорівнювати площі заповідного ядра, а охоронна – бути вдвічі більша за буферну зону. 8. В ЯГЛПЗ сумарна рекреаційна ємність буферної і захисної зон перевищує ємність зони абсолютної заповідності на 12897 тис. людино-годин на рік, що свідчить про реальну можливість регулювання потоків рекреантiв на території заповідних лісів і організації їх відпочинку поза зоною абсолютної заповідності. 9. Регулюванням рекреаційного навантаження території і контролюванням кількості вилученої недеревної продукції, розрахованої за допомогою запропонованих коефіцієнтів, можна попередити знищення заповідних лісів при звичайній і добувній рекреаційній діяльності. 10. З метою запобігання повної деградації слабко порушених рекреаційною діяльністю лісових біогеоценозів, доцільно виключати їх на певний час (6–8 років) з рекреаційного процесу. 11. Повністю знищені під впливом антропогенного чинника, в тому числі рекреаційної діяльності, лісові біоценози можуть бути відновлені лiсокультурними заходами. Доведено високу ефективність використання садивного матеріалу, вирощеного з насіння плюсових дерев. 12. Оптимiзована й адаптована до умов регіону технологія рекреаційного лiсокористування включає сукупність основних методів і прийомів: виявлення на заповідних територіях традиційних місць відвідування; визначення структури послуг для підвищення комфортності відпочинку; загальне зонування території заповідних лісів і ділянок із виявленням на них особливо цінних природних комплексів; уточнення переліку насаджень із визначенням їх рекреаційної ємності; розробка проектів улаштування рекреаційних насаджень; організація моніторингу на них; регулювання обсягів вилучення недеревної продукції при добувнiй рекреації; виключення лісових ділянок на різний термін із рекреаційного процесу, проведення реконструктивних та відновних заходів у заповідних лісах. 13. Шляхом наукового обґрунтованого регулювання та здійснення контролю за рекреаційною діяльністю можна суттєво підвищити її рентабельність (на 31 % і більше). При цьому "умовна рентабельність", розрахована за вартістю реалізованої деревини, за період 1995–2000 рр. в ЯГЛПЗ не перевищувала 30 %. |