1. Реклама – це явище соціолінгвістики, оскільки вона зорієнтована на певну групу споживачів і цим визначає вибір мовних засобів рекламного дискурсу. Так, мова рекламного дискурсу, спрямованого на молодь, буде суттєво відрізнятися від мовних особливостей реклами, яка створена для підприємців, домогосподарок. Мова реклами повинна підпорядковуватись літературній нормі. Правильно підібране слово, форма або синтаксична конструкція – передумова ефективної інформації. Мова рекламних текстів повинна інформувати і переконувати, бути правильною, логічною, необхідне вміле використання мовних тропів і синтаксичних конструкцій. Рекламний дискурс, перш за все, повинен бути цілеспрямованим і конкретним. Незважаючи на це, сучасна телевізійна реклама часто є взірцем недотримання мовних норм. Це призводить до негативного впливу реклами на глядача. Дискурс – це поняття, яке стосується мови, актуальної мовної дії. На підставі вибіркового аналізу різних розумінь дискурсу в лінгвістиці, можна визначити його дефініцію: це мовна комунікація, що відбувається між тим хто говорить і слухає в певному часовому і просторовому вимірах. Ця комунікативна дія може мати вербальні та невербальні складові, може бути усною та письмовою. Рекламний дискурс – це завершене повідомлення, що має чітко визначене завдання – зменшити дистанцію між рекламним повідомленням та свідомістю споживача, поєднує ознаки усного мовлення та письмового тексту з комплексом невербальних засобів комунікації. 2. Останніми роками споживачі потерпають від надмірного впливу традиційної реклами, що провокує їх вибіркове сприйняття, це значно знижує ефективність маркетингових зусиль компаній-рекламодавців. В умовах стрімкої зміни медіа-середовища, аудиторія стає несприйнятливою до традиційних методів реклами. Вже стало необхідністю освоювати нові, альтернативні засоби комунікацій, здатні запропонувати свіжі, новаторські і, найголовніше, ефективні методи досягнення цільової аудиторії, такі як Product Placement та зворотній РР. Вдало розроблена реклама діє підсвідомо, а не методом логічних переконань. Міфи, символи, образи – це є її мова. Тому не тільки логічно потрібно оцінювати рекламний продукт, але й інтуїтивно, опираючись на свої почуття. 3. Для того, щоб переконати споживачів купити певний товар, реклама не повинна мати значну частоту повторення на телебаченні та радіо; бути оригінальною. Оскільки деякі глядачі/слухачі принципово не купуватимуть товари, реклама яких частоповторювана, тому потрібно розробити якісний та оригінальний ролик, навіть краще гумористичний, якому глядачі/слухачі віддадуть перевагу охочіше, ніж звичайному. Населення України загалом терпимо і конструктивно ставиться до реклами, до покладених на неї функцій і вважає водночас за потрібне обмежити її експансію, перебудувати зміст, способи та час подання. 4. У рекламних дискурсах на телебаченні використовуються одиниці усіх рівнів мовної системи. Вживання фонетичних та акцентологічних засобів дозволяє створити особливий ритмомелодійний малюнок рекламного дискурсу. Це простежується у використанні такого явища як алітерація. Особлива роль належить інтонації. Інтонація використовується як засіб оформлення і підсилення емоційного забарвлення речення в рекламі, риторичного запитання. З цією метою застосовують різноманітні способи привертання уваги: підсилення голосу для надання повідомленню більшої емоційності, пониження голосу, що веде до ефекту відстороненості. Аналізуючи прийоми використання лексичних засобів, встановлено, що в рекламі простежується тенденція наближення до розмовно-побутового стилю. Цьому сприяє і використання розмовно-побутового мовлення, фразеології, емоційно забарвлених слів. Вибір лексичних засобів підпорядковується адресату рекламного дискурсу, оскільки лише зрозуміла реклама може справити гарне враження, сподобатися глядачеві, примусити відгукнутися на певну пропозицію. 5. У процесі аналізу радіорекламного дискурсу помічено порушення мовних норм на лексичному, морфологічному, словотвірному та синтаксичному рівнях, які призводять до негативного впливу на слухача. На лексичному рівні виявлено сленгову лексику, мовні кліше, неправильне вживання формул звертання, кличного відмінка. Словотвірний рівень репрезентується, як правило, словами, словосполученнями, абревіатурами іншомовного походження, які запозичують українські морфеми. На синтаксичному рівні, наявне вживання російських словосполучень, вставних конструкцій. Радіорекламний дискурс навіть заздалегідь скомпонований, проте без помилок не обходиться: перекручуються усталені форми, вживається ненормативна лексика (русизми, жаргонізми, просторічні елементи). Загалом радіожурналісти не дбають про багатство словника. При цьому частіше забарвлюють діалоги, наприклад, фразеологічними зворотами. Зважаючи на роль ЗМІ в утвердженні статусу державної української мови та розширення її функцій, формування соціального престижу літературної мови, доцільно запровадити моніторинг за кількістю та якістю реклами на радіо. 6. В Інтернеті фактор завойовування довіри у потенційних клієнтів та партнерів набагато важливіший, ніж поза ним. Переважаючий віртуальний характер взаємодії не дозволяє одразу ж визначити, наскільки серйозна компанія прихована за тим чи іншим сайтом. Від розміру аудиторії сайтів залежить, який обсяг матиме рекламна кампанія, яка кількість користувачів побачить рекламу. Однак загальна аудиторія сайту буде меншою, ніж при звичайному додаванні аудиторій кожного із включених сайтів. Викликано це, так званою, „пересічністю аудиторії” – частина користувачів одного сайту відвідує й інші із заданої вибірки. Найбільш поширені рекламні носії в Інтернеті – банери, обмінні мережі, пошукові системи та електронна пошта (списки розсилки та дискусійні листи). Інтернет – глобальний засіб комунікації, що забезпечує обмін текстовою, графічною, аудіо- та відеоінформацією, доступ до якого здійснюється без територіальних і національних кордонів. Це ефективний інструмент досліджень, розвитку торгівлі та бізнесу, впливу на аудиторію. |
