1. Проведені дослідження підтверджують раніше сформульовані положення про різне походження і економічну природу виробничих ресурсів в землеробстві та відповідно різний їх вплив на формування кінцевого натурального продукту галузі. 2. Виробниче споживання матеріальних виробничих ресурсів формування урожаю відбувається за загальними об’єктивними законами природи. Сутність їх полягає в тому, що всі вони є рівнозначними та незамінними. Це спричиняє виробничу ситуацію, коли одержати необхідні господарські результати стає можливим лише при наявності усього їх комплексу. Найвищий господарський ефект може бути одержаний лише за оптимальної їх кількості та структури. Результат від комплексної (сукупної) дії факторів завжди буде вищим ніж дія окремих з них. 3. Проведені дослідження підтверджують, що сутність причинно-наслідкових взаємозв’язків в системі “виробничі ресурси – випуск продукції” в землеробстві полягає в тому, що об’єкти прикладання праці та коштів (рослини) окуповують урожаєм кожну додаткову порцію матеріального ресурсу за спадними закономірностями, які найбільш вірогідніше описуються функціональними залежностями аналітичним виразом яких є рівняння спадної гіперболи. 4. Оскільки в землеробстві кожен виробничий ресурс відіграє лише йому відведену роль, і всі вони є рівнозначними та незамінними, то результати їх дії не можна розділяти на окремі складові, або сумувати. Тобто в землеробстві відсутні інтегральні взаємозв’язки, що й підтверджують проведені дослідження. А тому ресурсний і виробничий потенціал не можна подавати як єдиний інтегральний показник. 5. Зважаючи на те, що розмір натурального результату в галузі залежить від того виробничого ресурсу, який перебуває в мінімальній кількості, основним напрямом збільшення виробництва продукції землеробства є розширення рамок дії лімітуючих факторів, зняття їх обмежуючої дії. 6. В землеробстві зони Лісостепу зосереджений значний ресурсний потенціал. Проведений аналіз стану його використання свідчить, що в землеробстві зони спостерігається вищий рівень забезпеченостість усіма видами виробничих ресурсів порівняно з іншими природно-економічними зонами і середніми показниками по країні. Ринок праці характеризується значним надлишком робочої сили, матеріально-технічна база високим ступенем зношеності, а фінансовий стан багатьох підприємств галузі є вкрай поганим. 7. Опрацьовані кількісні характеристики закономірностей між використанням виробничих ресурсів та результатами виробництва в лісостеповій зоні України свідчать, що виробництво продукції землеробства в ній характеризується великою затратністю і низькою продуктивністю по відношенню до наявного ресурсного потенціалу, хоча більшість показників і вищі ніж в середньому по країні. 8 В результаті проведених досліджень потенційних можливостей грунтів у формуванні урожаю в досліджуваних районах, за середніх умов господарювання, виявлено, що за рахунок грунтової родючості можна досягнути таких показників урожайності основних сільськогосподарських культур: пшениці озимої – 26,1 і 28,4 ц/га., картоплі – 106,0 і 93,1 ц/га., цукрових буряків – 202,4 і 205,3 ц/га. в Бориспільському районі київської області та Підволочиському районі Тернопільської відповідно. 9. В умовах ринкової економіки використання виробничих ресурсів повинно здійснюватися з дотриманням економічно доцільних та екологічно безпечних меж їх застосування, методи визначення яких наведенні в дисертаційній роботі. 10. Оптимізація використання матеріальних виробничих ресурсів формування урожаю повинна здійснюватися виходячи з конкретних природних та організаційно-економічних умов господарювання, враховувати генетичні особливості вирощуємих сільськогосподарських культур і забезпечувати розширене відтворення родючості грунту. 11. Аналіз фінансового стану сільськогосподарських підприємств регіону показав, що в сучасних умовах сільськогосподарські підприємства не в змозі задовольняти технологічний попит на виробничі ресурси. Задовольняється лише економічний попит, який визначається їх фінансовим станом і платоспроможністю. 12. В силу специфіки аграрного виробництва та економічного становища, яке склалося, ефективне господарювання в галузі можливе лише при всебічній підтримці з боку держави. В сучасних умовах для виведення галузі з кризового стану потребує реформування політика держави в сфері фінансово-кредитних відносин, оподаткування, ціноутворення, зайнятості тощо. |