Анотація до роботи:

Іванько А.В. Регулювання сільськогосподарського виробництва регіону. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Національний аграрний університет, Київ, 2006.

Узагальнено теоретичні підходи щодо регулювання аграрного сектору на рівні держави та окремого регіону, визначено суть та особливості здійснення регіональної аграрної політики, систематизовано методологічні підходи щодо аналізу аграрного сектору регіону. Проаналізовано структуру та тенденції розвитку сільського господарства регіону, здійснено оцінку впливу окремих факторів на економічну ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств та виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції. Проведено дослідження диференціації крупних підприємств області за їх фінансово-економічним станом і на цій основі запропоновано відповідні заходи державного регулювання, що враховують дану диференціацію. Розроблено пропозиції щодо оптимізації галузевої структури сільськогосподарського виробництва на основі проведеного із використанням кластерного аналізу групування окремих районів області. Обґрунтовано основні напрями державної підтримки аграрного сектору регіону, зокрема удосконалення структури бюджетного фінансування, в тому числі за рахунок місцевого бюджету, та регулювання аграрного ринку області.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та розроблено практичні рекомендації щодо регулювання агропромислового сектору Чернігівської області на основі оцінки ефективності діяльності агропромислових формувань та функціонування аграрного ринку області. Проведені дослідження дають підстави зробити наступні висновки.

1. У сучасних соціально-економічних умовах ефективність державного регулювання АПК прямо обумовлена раціональним поєднанням заходів, що використовуються на центральному і регіональному рівнях, при цьому регіональна аграрна політика повинна забезпечувати не лише зростання обсягів сільськогосподарського виробництва, але й комплексний економічний, екологічний та соціальний розвиток регіону.

2. Однією з найбільш аграрно-розвинутих в Україні областей, є Чернігівська, що займає 4,3% у структурі загальнодержавного сільськогосподарського вироб–ництва та має значний сільськогосподарський потенціал, що підтверджує позитивна динаміка стабільного нарощування обсягів виробництва у останні п'ять років.

3. Внаслідок значного скорочення обсягів виробництва у сільськогосподарсь–ких підприємствах, нині основними виробниками сільськогосподарської продукції на Чернігівщині є господарства населення (59,3% валової продукції у 2004 р.). Проте резерви розвитку дрібнотоварного виробництва практично вичерпано, тому у перспективі його частка поступово скорочуватиметься, а основними виробниками сільськогосподарської продукції будуть великі підприємства.

4. Рентабельність сільськогосподарського виробництва значною мірою залежить від розмірів підприємства та продуктивності землі та праці, а спеціалізація господарства та його організаційно-правова форма не мають статистично значимого впливу на результати його діяльності.

5. Групування сільськогосподарських підприємств залежно від їх фінансово-економічного стану, проведене із використанням коефіцієнтів, що характеризують їх здатність за рахунок виручки від реалізації покривати свої факторні витрати, свідчить про існування суттєвих відмінностей між різними групами підприємств у рівні рентабельності та ефективності використання виробничих ресурсів, причому ці показники пов’язані між собою. Зважаючи на це, до різних груп підприємств на регіональному рівні повинна здійснюватись диференційована політика.

6. Фінансово-економічний стан сільськогосподарських підприємств значною мірою обумовлюється якістю менеджменту, тому одним із важливих напрямів державної аграрної політики повинна бути робота по підвищенню якості управління у сільськогосподарських підприємствах, зокрема підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів, навчання персоналу підприємств основним методам фінансового і виробничого менеджменту та маркетингу.

7. Одним із основних напрямів державної підтримки сільського господарства є бюджетне фінансування, разом з тим нині воно не є оптимальним. З метою удосконалення державної підтримки при прийнятті рішення про надання фінансування потрібним є диференційований підхід з орієнтацією на перспективні підприємства, крім того, будь-яка із програм підтримки сільськогосподарських виробників повинна бути перш за все стимулюючою. Також існує потреба у збільшенні частки обласного бюджету у фінансування аграрного сектору.

8. Поточна структура виробництва у Чернігівській області потребує вдосконалення у напрямку збільшення частки продукції тваринництва, у першу чергу молока, а також розвиток спеціалізованого м’ясного скотарства. Щодо розвитку рослинництва, то існуючий напрям спеціалізації галузі в регіоні в цілому відповідає наявним природнокліматичним та соціально-економічним передумовам, разом з тим необхідною є оптимізація розміщення посівів сільськогосподарських культур залежно від природнокліматичної зони.

9. Важливим елементом державної політики щодо аграрного сектору є використання обґрунтованих інструментів регулювання агропродовольчого ринку, зокрема регулювання попиту та пропозиції сільськогосподарської продукції, запровадження постійного моніторингу і прогнозування ситуації на ринку та покращення інформаційного забезпечення його учасників, удосконалення міжрегіональних зв’язків АПК області, а також підтримка виробничої та соціальної інфраструктури.

Публікації автора:

Статі у наукових фахових виданнях:

1. Іванько А.В. Державне регулювання як неодмінна умова сприяння стій–кості агропродовольчого сектора в ринковому економічному середовищі // Науко–вий вісник Національного аграрного університету. – 2003. – Вип. 66. – С. 100-103.

2. Іванько А. Основні напрями державної підтримки аграрного сектору Чернігівської області // Управління сучасним містом. – 2005. – № 1-2 / 1-6 (17-18). – С. 206-213.

3. Іванько А. Структурні чинники розвитку сільськогосподарського вироб–ництва Чернігівської області // Вісник Національного університета водного госпо–дарства та природокористування. Збірник наукових праць: Економіка. – 2006. – Вип. 1 (33). – С. 153-158.

Тези конференцій:

4. Іванько А. Формування ефективного аграрного ринку на регіональному рівні // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю, Київ, 28 травня 2004 р.: У 2 т. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Т.2. – С. 92-94.

Інші видання:

5. Іванько А.В. Організація інформаційно-консультативного забезпечення агропромислового виробництва Чернігівської області // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. Серія: Економічні науки. – 2002. – №14 (26), т. ІІІ. – С. 61-64.

6. Гриник І.В., Бардаков А.Г., Бакун Ю.О., Іванько А.В. та ін. Наукові основи агропромислового виробництва Чернігівської області – Чернігів: РВК “Деснянська правда”, 2004. – 344 с. (Особистий внесок – проаналізовано тенденції розвитку та державного регулювання сільськогосподарського виробництва в області).

7. Иванько, А.В., Москаленко А.М. Государственное регулирование аграрного сектора экономики Украины: теория и практика // Агро экономика. – 2005. – № 2. – С. 46-50. (Особистий внесок – систематизовано теоретичні засади державного регулювання аграрного сектору економіки).

8. Концепція реформування управління аграрним сектором (видання третє, доповнене / Саблук П.Т., Ситник В.П., Кропивко М.Ф., Іванько А.В. та ін. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 64 с. (Особистий внесок – розроблено пропозиції щодо реформування управління аграрним сектором на рівні окремого регіону).