Результати проведеного автором дослідження дали змогу зробити такі висновки та пропозиції: 1. Курс України на активне входження у світогосподарські зв’язки є об’єктивно заданим. Значний потенціал і унікальне геополітичне положення України зумовлюють євроінтеграційний вибір, неминучість інтеграції в регіональні та загальноєвропейські економічні структури. 2. Державне регулювання процесу інтеграції України до ЄС має виходити з повного урахування впливу факторів глобалізації світової економіки, органічно вписуватись у загальну стратегію перетворення української економіки – поєднання ринкових реформ з глибокою експортоорієнтованою структурною перебудовою та радикальною модернізацією виробництва. 3. Необхідне послідовне державне регулювання розвитком порівняльних та конкурентних переваг України, як передумови ефективної адаптації до жорстких умов геоекономічної конкуренції та підвищення рівня конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і на міжнародних ринках. 4. В практиці управління інтеграційними процесами слід дотримуватись поетапності, що зумовлене відставанням основних макроекономічних показників країни від рівня країн-членів ЄС, невідповідністю до ряду критеріїв, додержання яких необхідно для членства в цьому співтоваристві. Для України це означає в першу чергу – утвердження зони вільної торгівлі, митний союз; в перспективі – валютна інтеграція, спочатку асоційоване, а надалі – повноправне членство в ЄС. 5. Заходи державного регулювання процесу інтеграції України до Європейського Союзу і перспективи подальшого розвитку відносин з ЄС потребують: – практичної реалізації всіх положень Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС; послідовного додержання Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу; – досягнення відповідних до європейських стандартів, макроекономічних показників, стабілізації і підвищення ефективності економіки України; дотримання умов, необхідних для вступу в ЄС; – усунення всіх торговельних бар'єрів з членами ЄС; – утворення сприятливого та стабільного клімату для іноземних інвестицій та фінансових послуг; – виділення аналогічних до країн ЄС розмірів коштів на охорону навколишнього середовища і соціальну безпеку; – адаптації українського законодавства до законодавства ЄС; – впровадження європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці; – адаптації соціальної політики України до стандартів ЄС; – поглиблення галузевої співпраці у конкретних галузях і сферах господарської діяльності; – розвиток та поглиблення регіональної інтеграції (встановлення та поглиблення прямих контактів між регіонами України та державами - членами і кандидатами у члени ЄС, оптимальне поєднання зусиль центральних органів виконавчої влади з зусиллями регіонів, органів місцевого самоврядування, територіальних громад – особливо на основі існуючої регіональної співпраці з сусідніми державами-претендентами на вступ до ЄС); – створення ефективного організаційного забезпечення процесу інтеграції України до ЄС, посилення координації між гілками влади по проведенню узгодженої політики інтеграції до європейських структур; – організації фінансового забезпечення процесу інтеграції до ЄС (за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів, коштів приватних осіб та міжнародних програм допомоги Україні). 6. При послідовному просуванні по шляху інтеграції в європейський економічний простір від ЄС слід намагатися одержати: – визнання за Україною статусу країни з ринковою економікою; – послідовну підтримку в питанні приєднання України до ГАТТ/СОТ; – початку переговорного процесу щодо укладання Угоди з ЄС про зону вільної торгівлі та асоціацію до ЄС; – вирішення питання щодо приєднання України до окремих європейських програм, зокрема, в галузі енергетики, транспорту, науки і техніки, охорони навколишнього середовища тощо; – забезпечення недискримінаційного доступу основних товарів експорту України на ринки ЄС; – активізації фінансової і технічної допомоги країн ЄС Україні тощо; – здійснення спільних наукових, освітніх та інших проектів; – отримання від ЄС доступу до структурного фінансування і, по можливості, широкого доступу до спільного аграрного ринку ЄС. 7. При просуванні до європейського економічного простору необхідне: – врахування геополітичних цілей ЄС; – використання наявних протиріч між країнами Євросоюзу з приводу його розширення за рахунок країн-претендентів; – мінімізація можливих негативних наслідків подальшого розширення ЄС; – досягнення компромісу між ЄС та Україною у сфері розподілу експортних ринків; – розвиток співробітництва з Європейською Комісією, Європарламентом та іншими європейськими інституціями; – поглиблення відносин з окремими державами - членами ЄС на основі врахування особливостей окремих країн ЄС, розвиток субрегіональних відносин, зокрема по лінії Організації чорноморського економічного співробітництва. Підтягнення основних макропоказників до рівня європейських стандартів, створення в Україні розвинутого ринку, закріплення тенденції до економічного зростання, вдосконалення законодавства, розбудова демократичного суспільства – це основні напрямки в діяльності урядових та ділових кіл України в реалізації стратегічного курсу інтеграції країни до Європейського Союзу. | 