У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні підходів та виробленні рекомендацій щодо вдосконалення регулювання міжбюджетних стосунків в процесі розвитку місцевого самоврядування. Поставлену у дослідженні мету досягнуто, основні завдання виконано. Відповідно до цього отримано такі результати. 1. Дослідження теоретико-методологічних засад регулювання міжбюджетних стосунків в процесі розвитку місцевого самоврядування, висвітлених у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі, показало, що їх регулювання розглядається як специфічна діяльність держави щодо формування ефективної системи відносин між центральною та місцевою владою стосовно розподілу функцій, повноважень, доходів. Аналіз та узагальнення теоретичних напрацювань, зокрема у межах науки державне управління, засвідчили актуальність подальших наукових розробок з виявлення та характеристики особливостей використання інструментарію міжбюджетного регулювання, його вдосконалення в системі державного регулювання для вирішення нагальних соціально-економічних проблем у процесі розвитку місцевого самоврядування. Провідним напрямом подальших досліджень стосовно теми дисертації визначено вивчення особливостей використання різних методів та інструментів міжбюджетного регулювання та обґрунтування необхідності їх коригування й удосконалення в контексті суспільно-економічних реформ в Україні; розробку пропозицій щодо вдосконалення організаційних та правових засад регулювання міжбюджетних стосунків на загальнодержавному та субнаціональних рівнях управління. Перспективним видається вироблення рекомендацій стосовно гармонізації державних, регіональних і місцевих інтересів при визначенні пріоритетів та здійсненні подальшого реформування системи міжбюджетних стосунків в процесі розвитку місцевого самоврядування в Україні. 2. У роботі визначено, що місцеві бюджети як важлива економічна категорія виконують у фінансовій системі держави низку функцій: розподільчу, контрольну, регулюючу та стимулюючу. Місцеві бюджети виступають фінансовою основою місцевого самоврядування у виконанні покладених на органи місцевого самоврядування завдань та функцій. Місцеві бюджети також розглядаються дієвим інструментом макроекономічного регулювання, реалізації державної регіональної політики та фінансування найважливіших видатків, насамперед соціальних. 3. Виокремлено та досліджено розмежування понять „регулювання міжбюджетних стосунків” та „міжбюджетне регулювання”, перше з яких охоплює дії органів державної влади та місцевого самоврядування щодо впливу на систему міжбюджетних стосунків (визначення принципів її формування, структури, побудови або зміни механізму міжбюджетних стосунків). На відміну від цього, міжбюджетне регулювання позначає результат функціонування системи міжбюджетних стосунків. Тобто регулювання останніх розглядається як зовнішній вплив на систему міжбюджетних стосунків, а міжбюджетне регулювання – як їх вплив на поведінку економічних суб’єктів, насамперед органів місцевого самоврядування, та результат, наслідок дії на національну та місцеву економіки. 4. Досліджено основні принципи формування ефективних систем регулювання міжбюджетних стосунків, що включають: економічну ефективність, тобто стимули для органів державної влади та місцевого самоврядування проводити структурні реформи, підтримувати конкурентне середовище, сприятливий інвестиційний та підприємницький клімат тощо; бюджетну відповідальність, що передбачає управління суспільними фінансами при максимально ефективному використанні податкових та інших ресурсів відповідних територій для надання суспільних послуг, дотримання бюджетних процедур; соціальну справедливість – забезпечення рівного доступу громадян до основних суспільних послуг і соціальних гарантій; політичну консолідацію – досягнення суспільної згоди у питаннях розподілу між органами різних рівнів фіскальних повноважень; територіальну інтеграцію – забезпечення єдності бюджетно-податкової системи, запобігання виникненню і пом’якшення диспропорцій регіонального розвитку, зміцнення територіальної цілісності країни. 5. У сучасній практиці регулювання міжбюджетних стосунків використовується широкий набір інструментів, зокрема: закріплені і регулюючі загальнодержавні податки і збори, різні види прямих міжбюджетних трансфертів (умовні та безумовні, пайові та непайові, лімітовані та нелімітовані). Вибір щодо застосування того чи іншого інструменту зумовлюється особливостями фінансової системи країни, видами фіскальних дисбалансів та цілями державної політики. Інструментарій, що використовується в Україні, потребує подальшого вдосконалення та розширення переліку застосовуваних засобів. 6. Стосовно впорядкування відносин із закріплення за різними рівнями органів управління певних функцій та відповідних їм фіскальних інструментів зазначено, що науковою базою вирішення проблем місцевих бюджетів в Україні як основи ресурсного забезпечення планування розвитку місцевого самоврядування може бути теорія фіскального федералізму. Водночас наголошується на тому, що в Україні ще не вироблено власних критеріїв застосування фіскального федералізму, що враховували б як досвід інших держав, так і власні потреби з урахуванням наявних особливостей (насамперед унітарного устрою). Втім, зазначається, що поступова перебудова міжбюджетних стосунків на засадах фіскального федералізму, більш повне та послідовне впровадження його принципів, без сумніву, стануть визначальними тенденціями в Україні. 7. У дослідженні доведено, що вдосконалення регулювання міжбюджетних стосунків як основи розвитку місцевого самоврядування являє собою процес, нерозривно пов’язаний із трансформацією економічної системи держави в цілому. Органам державної влади запропоновано такі практичні рекомендації щодо напрямів подальшого реформування міжбюджетних стосунків: - необхідно чітко визначитися щодо принципів, цілей та інструментів регулювання міжбюджетних стосунків, вибір яких має базуватися на засадах економічної доцільності та ефективності. Головне при цьому – не тільки створити відповідну концепцію, а й чітко дотримуватися її положень при подальшому впровадженні як на законодавчому, так і практичному рівні; - заходи з удосконалення регулювання міжбюджетних стосунків повинні тісно корелюватись із перебігом інших суспільно-економічних реформ: адміністративної, бюджетної, муніципальної, податкової, реформи адміністративно-територіального устрою; - варто розмежувати бюджетні повноваження органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування на обласному та районному рівнях; зміни в оподаткуванні різними податками здійснювати узгоджено, можливі втрати місцевих бюджетів компенсувати за рахунок зміни переліку закріплених загальнодержавних податків і зборів. З огляду на зазначене можна зробити узагальнюючий висновок, що регулювання міжбюджетних стосунків є важливим засобом зміцнення місцевих бюджетів та посилення впливу на соціально-економічний розвиток регіонів, зменшення міжтериторіальних диспропорцій, а також інструментом реалізації загальнодержавних інтересів на регіональному та місцевому рівнях. Регулювання міжбюджетних стосунків в процесі розвитку місцевого самоврядування України потребує подальшого вдосконалення, чому сприятиме впровадження запропонованих у дисертаційній роботі рекомендацій. |
