Сучасний етап розвитку регіональної економіки характеризується активним становленням інноваційного етапу свого розвитку, який спричиняє економічне зростання продуктивних сил регіонів України. На підставі проведених досліджень в дисертаційній роботі вирішено наукове завдання щодо регулювання інноваційного розвитку регіону. Відповідно до загальної мети і конкретних задач, які були поставлені в роботі, результати дисертаційного дослідження сформульовані в наступних висновках. 1. Обґрунтовано, що інноваційний тип розвитку економіки значною мірою обумовлений інноваційним потенціалом, привабливістю регіонів, ефективністю інноваційної політики та є основою його зростання. Ці умови є базою для інноваційної діяльності щодо вирішення економічних і соціальних завдань розвитку регіону й країни в цілому. 2. Метою інноваційного розвитку на регіональному рівні визначено стратегічну орієнтацію на забезпечення соціально-економічних, організаційних і правових умов для постійного відтворення та ефективного використання науково-технологічного і інноваційного потенціалу регіону з створенням умов залучення банківського капіталу, внутрішніх та іноземних інвестицій. 3. В роботі виокремлено та систематизовано принципи державної та регіональної інноваційної політики, що полягають у визнанні за наукою провідної ролі в системі продуктивних сил, захищеності законодавством, поєднанні державного регулювання інноваційної діяльності з функціонуванням інноваційних структур в умовах конкурентного середовища, врахування першочергових потреб регіону та його інноваційного потенціалу. 4. Основним проблемами інноваційного розвитку в Україні та її регіонах на сучасному етапі визначено: відсутність реальних механізмів об’єднання наявних ресурсів, їх концентрації на найбільш значних та перспективних напрямах розвитку; відсутня залежність між збільшенням обсягу продажу приватними компаніями і зростанням фінансування здійснюваних ними досліджень і розробок; інноваційна політика не має чіткої спрямованості у вирішенні конкретних економічних проблем регіонів, у їхній реструктуризації з урахуванням ринкових факторів. 5. Запропоновано методику діагностичного аналізу сукупного потенціалу регіону відповідно структурної схеми визначення інноваційного потенціалу, що включає: оцінку функціонального блоку (ресурсного, маркетингового, організаційного, управлінського, територіально-географічного); оцінку продуктово-процесного блоку; оцінку по стадіях; підсумкові оцінки по блоках; інтегральну оцінку; комплексну оцінку інноваційного потенціалу і базується на науково-практичних висновках та положеннях рейтингової оцінки ризик-потенціалу. 6. Проведений аналіз інноваційного потенціалу Центрального регіону України показав існуючі диспропорції в розвитку економіки Київської, Черкаської областей та м. Києва і довів необхідність та доцільність нарощування інноваційного потенціалу регіону як основи розвитку наукомістких галузей промисловості. 7. З використанням логістичного механізму створення інновативно свідомих підприємств виділено ефективні форми організації інноваційного процесу в регіоні, а саме мікрологістична координація внутріфірмової взаємодії підрозділів підприємства, що виконують функції розробки і виробництва нових видів продукції. 8. На основі представленої факторної моделі інноваційного середовища і системи підприємства і проведеного аналізу пропозицій підприємств основних галузей економіки регіону щодо впровадження інноваційних проектів розроблено інноваційно-цільову стратегію Черкаської області та визначено основні напрямки розвитку підприємств наукомістких галузей. 9. Для фінансування розробленої інноваційної стратегії розвитку Черкаської області пропонується форма утворення регіонального банку – інноваційний банк, який є співвласністю підприємств, що становлять основу господарського комплексу регіону. Капітал регіонального банку належить комерційним структурам та частково місцевим органам управління. Завданням діяльності банку є участь в організації та обслуговуванні процесу реструктуризації виробництва у регіоні за рахунок залучення та інвестування коштів у складові ланки господарської системи регіону. Метою діяльності такого банку є отримання сумарного економічного ефекту від кредитування підприємств. Через такий банк реалізовується ідея концентрації обмежених бюджетних ресурсів, призначених для фінансування державних цільових наукових та науково-технічних програм і планів, виключно на найперспективніших дослідженнях. Запропоновано джерела фінансування створення інноваційного регіонального банку в Черкаській області та розраховано ефективність даного проекту. 10. Для подолання перешкод ефективної діяльності Української державної інноваційної компанії пропонується її реорганізація у Центр інноваційних досліджень з регіональними відділеннями в областях та м. Києві і Севастополі з метою забезпечення інноваційного розвитку регіону, а також координації взаємодії всіх учасників інноваційної діяльності в регіоні та за його межами. 11. Розроблено економіко-математичну модель інноваційного розвитку наукомістких галузей, що за своєю суттю є модифікацією моделей математичного програмування вирішення екстремальних задач. Запропонована модель дозволяє вирішити поставлену задачу в один етап, тоді як традиційні моделі та методи ґрунтуються на багатоетапному (багатокроковому) знаходженні оптимального рішення або на зведенні багатокритеріальної задачі до однокритеріальної. Апробація моделі на десятьох підприємствах наукомістких галузей Черкаського регіону дозволила зробити висновок щодо ефективності використання запропонованої моделі в сучасних господарських умовах. 12. Запропоновано математичну модель у вигляді сукупності трьох рівнянь лінійної регресії, що описує зміни фондоємності товарної продукції в залежності від фізичного і морального зносу устаткування, прогресивності конструкції виробу й ефективності стимулювання економії продукції. Кількісна оцінка ступеня впливу кожного з них дозволяє правильно визначити пріоритети в розробці системи техніко-економічних заходів щодо зниження фондоємності товарної продукції, а також розрахувати оптимальні значення факторних ознак, необхідних для досягнення наміченого рівня фондоємності продукції. | 