У висновках підбито загальний підсумок проведеного аналізу, окреслено перспективи подальшого дослідження нормативно-регулятивної ефективності глобальної етики. На першому етапі дослідження було з’ясовано, що в процесі соціокультурної динаміки існує тенденція наповнення духовно-етичних цінностей універсалізованим, загальнолюдським змістом, який знаходить своє раціонально-теоретичне обґрунтування в історії європейської етичної думки. В традиційному суспільстві всезагальний духовно-етичний зміст формується завдяки критичному мисленню щодо сущого, яке виходить за межі просторово-часових координат, етнічно-національної виокремленості. В таких умовах переважно релігійна віра виступає джерелом легітимації ідей, які не підкріплені соціальним досвідом. В добу Модерну авторитет вимог абсолютної моралі спирається на такий масштаб узагальнення вимог до поведінки, в якому суб’єктом виступає людство як єдине ціле. Подальший аналіз дозволив здійснити висновок, що духовно-етичні цінності у вигляді граничних та абсолютних імперативів формуються на перетині релігійності та моральності. В сучасному світі вони кристалізуються в універсалізовану форму, стають базовими цивілізаційними принципами, серед яких основним є гуманізм. Як релігійна, так і світська форми цих цінностей є відносно самостійними в царині духовної культури, проте в реальному соціальному функціонуванні вони знаходяться в постійній взаємодії. Незважаючи на наявність наукових дискусій по багатьом питанням, на основі проведеного аналізу можна з певністю стверджувати, що в умовах глобалізації традиційні цінності залишаються пріоритетним духовно-орієнтуючим фактором в порівнянні з конвенційною мораллю та природною моральністю, при зростанні ролі їх раціонального обґрунтування. Водночас, в полікультурному контексті значну роль починає відігравати відкритий етичний дискурс різних спільнот і особистостей, спрямований на морально-етичне самозаконодавство. Концепція роботи склалась з урахуванням того, що максими етики є вкрай недієвими, особливо в умовах аномії. Саме тому в останній третині ХХ ст. виник такий новий механізм регуляції поведінки як прикладна етика. Завдяки йому абстрактні ідеальні цінності традиційної культури конкретизуються через процедуру відкритої публічної комунікації, яка спрямована на вирішення конкретних проблем, протиріч, дилем. В разі досягнення консенсусу, соціальні інститути та організації починають контролювати виконання узгоджених цінностей, завдяки чому відбувається регуляція поведінки у новій формі, при збереженні попереднього культурного змісту цінностей. В ході запровадження прикладної етики досягається вдосконалення масової оціночної культури, розкриваються перспективи для плідної моральної нормотворчості. Така практика впливу на соціальні відносини значно підсилює потенціал гуманізму, як системного засадничого принципу, на основі якого благо людини стає критерієм оцінки соціальних інститутів, а людяність – нормою стосунків між індивідами, етнічними та соціальними групами, державами. Відкритість до змістовних змін, до уточнення і збагачення реального гуманізму стала властива всьому сучасному простору етичної культури. В роботі підсумовується досвід прикладної етики бізнесу, яка найбільш масштабно розвивалась в останнє десятиліття. Вона об’єднує духовно-орієнтаційну та нормативно-регулятивну функції гуманістичних базових цінностей, чим створює засади для розробки соціального проекту щодо етичної регуляції поведінки в глобальному світі. На шляху до європейської інтеграції в Україні треба докласти великих інтелектуальних та організаційних зусиль, щоб досягти тієї нормативної освіченості, нормативної культури, яка є надзвичайно важливою в сучасній демократичній державі, є соціальним капіталом і формувалась в західному світі на протязі століть. Отримані результати дозволяють зробити прогноз стосовно того, що в ХХІ столітті етика буде продовжувати якісно змінювати характер свого нормативного знання у ході прикладного вирішення моральних проблем і тільки на цьому ґрунті будуть створюватись можливості подальшого розвитку теоретично-методологічного рівня узагальнень. Дослідження в цьому напрямі є надзвичайно важливими в зв’язку з тим, що зростання технологічної ускладненості життя з невідворотністю актуалізує духовно-гуманістичну наповненість спілкування, потребу в розширенні простору взаємодії людей на основі етичних принципів та ідеалів. |
