Анотація до роботи:

Клочан В.В. Регіональний ринок зерна: формування та розвиток. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. Луганський національний аграрний університет, Луганськ, 2002.

У дисертації наведено результати теоретичних узагальнень щодо формування та функціонування аграрних регіональних ринків. Визначено роль зернового ринку Причорномор’я в формуванні національного. Виділено характерні особливості становлення та функціонування ринку зерна Причорномор’я.

Оцінено існуючі тенденції у формуванні попиту та пропозиції на зерновому ринку регіону та проаналізовано їх вплив на цінову кон’юнктуру на ринку.

Для оцінки перспектив розвитку регіонального зернового ринку запропонований різноваріантний прогноз, який дає можливість врахувати різні сценарії розвитку зернової галузі. Використання методичних підходів, закладених в запропоновану схему інфраструктури регіонального зернового ринку дасть можливість скоротити витрати по всьому маркетинговому ланцюгу і забезпечить конкурентоспроможність вітчизняного зерна на світовому ринку.

Визначені можливості експортного потенціалу регіону та запропоновані шляхи підвищення конкурентоспроможності зернової продукції на зовнішньому ринку.

1. Регіональний ринок зерна – система економічних відносин з приводу купівлі-продажу зернової продукції в межах певного територіального простору. Регіональні ринки, слугуючи основою ринкової ієрархічної піраміди, складають національні ринки, сукупність яких формує загальний світовий ринок. Ситуація на сучасному світовому ринку складається таким чином, що саме регіони виступають повноправними представникам країн, спеціалізуючись на виробництві і торгівлі характерними для них видами продукції. Одним з найбільш важливих та перспективних в Україні регіональних ринків є Причорноморський зерновий ринок. Будучи основним виробником продовольчого зерна, цей регіон є піонерним в налагодженні експорту продукції. Його досвід особливо цінний для розвитку національного зернового ринку України і окремих регіонів.

2. Досліджуваний регіон має ряд особливостей, які вважаємо за конкурентні переваги над іншими виробниками зернової продукції. Перш за все, це сприятливі природно-кліматичні умови, які дозволяють вирощувати високоякісне продовольче зерно. По-друге, віками відпрацьовані технології, наявність великих масивів найкращих у світі чорноземів дозволяють вирощувати зерно з відносно низькою виробничою собівартістю. По-третє, досвід реалізації на вітчизняному та світовому ринках, наявність збутової інфраструктури і близькість до морських портів можуть забезпечувати найменші, порівняно з іншими регіонами, витрати маркетингового ланцюга. В кінцевому результаті, ці фактори позитивно впливатимуть на конкурентоздатність регіону на зернових ринках.

3. В силу певних економічних причин, пов’язаних із світовою, національною, галузевою кризами, в останні роки ситуація склалась таким чином, що потенціал регіону у виробництві і реалізації зернової продукції використовується не повністю. За досліджуваний період коливання валових зборів зернових, за нашими розрахунками, складають 4,1 млн. т. Це свідчить не лише про невикористані резерви, а й про нестабільність регіону як торгового партнера, що призводить до суттєвих коливань доходів від реалізації зернової продукції по роках. Як наслідок, власних коштів для організації розширеного виробництва у господарствах хронічно не вистачає, а інвестори не бажають вкладати капітал у нестабільне виробництво. Звідси проблеми нестачі оборотних коштів, фізичного та морального старіння техніки, неможливості збереження продукції до настання сприятливої цінової кон’юнктури на ринку.

4. В залежності від того, які економіко-організаційні заходи будуть здійснені у коротко- та середньостроковій перспективі, можна очікувати різні сценарії розвитку ситуації на Причорноморському зерновому ринку. Якщо регіон не буде позитивно вирішувати накопичені проблеми щодо інтенсифікації зерновиробництва, розвитку збутової і виробничої інфраструктури, то можна очікувати подальшу стагнацію цієї галузі і втрату пріоритетних позицій на внутрішньому і світовому ринках. В короткостроковій перспективі найбільш прийнятним може стати варіант, який передбачає стабілізацію урожайності на рівні середньої за останні 5 років, та збільшення посівних площ на 10% за рахунок незначного збільшення витрат на одиницю площі та оптимізації структури посівних площ. На середньострокову перспективу найдоцільнішим був би варіант розвитку, що передбачає інтенсивний розвиток галузі при суттєвих внутрішніх і зовнішніх інвестиціях. Саме він може забезпечити значні валютні надходження, а відтак прогресивний розвиток технологій і репутацію регіону як стабільного експортера зернопродукції.

5. Маючи реальні можливості збільшити виробництво зерна, регіон зможе повною мірою забезпечити себе продовольчим, фуражним та зерном для промислової переробки. Проте з економічної точки зору, регіону недоцільно орієнтуватись на самозабезпечення зерном за всіма названими напрямками. Спеціалізуючись на виробництві високоякісного продовольчого зерна, регіон матиме більший економічний ефект на різниці цін між продовольчим та фуражним зерном. Останнє він зможе закупити для задоволення власних потреб, і тим самим здешевити тваринницьку продукцію.

6. Досягнення ефективного розвитку зерновиробництва в регіоні і формування повноцінного та стабільно функціонуючого ринку можливе лише за умови розвиненої виробничої і збутової інфраструктури, організаційні основи якої базуватимуться на досягненні взаємовигідних умов між виробником та посередником, раціональному її розміщенні, демонополізації транспортної сфери і сфери зберігання. Особливе значення для Причорноморського регіону має портова інфраструктура, ефективна діяльність якої дасть додаткові переваги перед конкурентами. Сукупність всіх перерахованих заходів дозволить регіону зайняти достойне місце і стати повноправним представником на національному і світовому ринках.

Публікації автора:

У фахових виданнях

1. Клочан В.В. До питання про витрати та ціну реалізації зерна //Вісник аграрної науки Причорномор'я. – Миколаїв, 1998. –випуск 5. – с. 26-28.

2. Клочан В.В. До питання розвитку зернового господарства Причорномор'я //Вісник аграрної науки Причорномор'я. – Миколаїв, 2000. –випуск 1 (8). – с. 38-40.

3. Клочан В.В. Історичні етапи розвитку зерновиробництва на Півдні України //Вісник аграрної науки Причорномор'я. – Миколаїв, 2000. –випуск 2 (9). – с. 75-81.

4. Клочан В.В. Оцінка потенційних можливостей Причорноморського регіону на зерновому ринку України //Вісник аграрної науки Причорномор'я. – Миколаїв, 2001. – спеціальний випуск 4 (13). – с. 279-283.

В інших виданнях

5. Клочан В.В. Особливості зернового ринку Причорноморського економічного регіону //Вчимося господарювати /матеріали науково-практичного семінару молодих вчених та спеціалістів 22-23 листопада 1999 року –Київ-Чабани, 1999. – с. 273-274.

6. Клочан В.В. Схема інфраструктури ринків продукції //Ціни, витрати, прибутки агровиробництва та інфраструктура продовольчих ринків України. – К.: ІАЕ, 2000. – с. 491-492.

7. Ситник В.П., Скупий В.М., Клочан В.В., Шумейко А.І, Федько О.В. Оптові продовольчі ринки //Ціни, витрати, прибутки агровиробництва та інфраструктура продовольчих ринків України. – К.: ІАЕ, 2000. – с. 457-462. (в т. ч. автора с. 461).

8. Ніколаєва З.П., Клочан В.В. Зерно //Особисті підсобні господарства України – аналіз витрат та ефективності виробництва видів сільськогосподарської продукції. - К.: ІАЕ, 2001. – с. 47-54. (в т. ч. автора с. 52-53).

9. Клочан В.В. Проблеми функціонування зернопродуктового підкомплексу Причорномор'я //Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу. – К.: ІАЕ, 2000. – с. 415-417.

10. Клочан В.В. Розвиток інфраструктури регіонального зернового ринку //Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. – К.: ІАЕ, 2001. - частина 4. – с. 77-80.

11. Клочан В.В. Ефективність виробництва зернових в особистих підсобних господарствах //Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання. – К.: ІАЕ, 2001. – с. 772-774.