Чужиков Віктор Іванович. Регіональний розвиток у європейському спільному економічному просторі (динамізація та структурні зміни): дисертація д-ра екон. наук: 08.05.01 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2003.
Анотація до роботи:
Чужиков В.І. Регіональний розвиток у європейському спільному економічному просторі (динамізація та структурні зміни). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Київський національний економічний університет, Київ, 2003.
Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних, методологічних та практичних аспектів регіоналізації європейського спільного економічного простору. Досліджено механізм регіональної динаміки, масштаби та генезис регіональної конкуренції в умовах посилення інтеграційних процесів та формування нової регіональної парадигми.
Проведений порівняльний аналіз конвергенції та дивергенції внутрішніх регіонів постсоціалістичних країн. Розроблено індикативну методику дослідження регіональної динаміки за рахунок введення системи новітніх синтетичних показників - та -регіональної еластичності, рівня асиметрії регіонів, коефіцієнта конвергентності тощо.
Визначені рівні та характер регіональної динаміки в Україні. Проведено зіставлення вітчизняних регіонів з аналогічними в Європейському Союзі та з країнами сусідами за індикативними стандартами ЄС.
У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв’язання наукової проблеми – визначення характеру та напрямів регіональної динаміки в умовах формування спільного європейського економічного простору. У межах високоінтегрованих міжнародних об'єднань, до яких відноситься Європейський Союз, має місце посилення регіоналізації та швидке зростання інноваційних комплексів і поступове перетворення останніх у міста-корпорації, чому значною мірою сприяє фундаментальна основа європейської інтеграційної моделі – принцип субсидіарності. На основі дослідження головних сутнісних характеристик системної трансформації постсоціалістичних країн, а також розрахунків динаміки регіонального руху держав ЦСЕ автор сформулював ряд висновків теоретичного та практичного значення щодо обґрунтування формування механізмів та інструментів регіонального розвитку з метою максимального кількісного та якісного зростання вітчизняного господарського комплексу і підвищення його конкурентоспроможності на світовому ринку.
Посилення нерівномірності нагромадження капіталу в різних країнах світу та регіонах призвело до нової диспозиції регіонів у глобальному конкурентному середовищі. Сучасні регіональні інноваційні цикли характеризуються стиснутою амплітудою коливань, а самі регіони – високим ступенем відкритості та швидким еволюціюванням від локального до світового рівня. Разом з тим, регіони зі слабкою диверсифікацією виробництва та невиробничої сфери поступово скочуються до зон глобальної периферії, циклічність в яких чітко не ідентифікується.
Найбільш ефективною формою економічного зростання у глобальній економіці є кластерна модель, яка має високий ступінь локального зосередження, оптимальне поєднання науки, інвестицій, виробництва, інфраструктури та максимальне стимулювання діяльності з боку місцевих органів влади. З метою посилення конкурентних позицій у світі, в основу кожного кластеру має бути покладений венчурний капітал, який в силу значного ризику та отримання надприбутків (у разі успішного функціонування підприємств) стимулюватиме створення наступних еволюційних інноваційних моделей. Разом з тим, сформовані наприкінці 90-х років ХХ ст. перші міжнародні кластери тяжіють до регіонального чи мегарегіонального монополізму за рахунок високого ступеня конкурентоспроможності їх продукції, що потребує розробки ефективного механізму регулювання їх діяльності на міжнародному рівні.
Регіональна конкуренція в сучасних умовах являє собою поліструктурний конгломерат конкуренції міст, маргінальних і субмаргінальних територій, динамічних просторових інфраструктурних моделей, а у перспективі – делокалізованих (віртуальних) центрів купівлі, продажу та надання послуг. З посиленням інтеграційних процесів, значно зростуть масштаби регіональної конкуренції, а переваги суб’єктів економічної діяльності будуть визначатися не тільки якістю та ціною продукції, а й ступенем оптимізації товаропотоків. В умовах високоінтегрованих економічних союзів зростатиме стимулювання депресивних зон з боку національних та наднаціональних структур з метою досягнення сталості країнової регіональної моделі, а формування спільного європейського економічного простору у значній мірі допоможе знівелювати регіональні диспропорції в країнах Євросоюзу та прикордонних з ним державах.
Сучасний етап розвитку суспільства характеризується наявністю двох глобальних парадигм “Homo economicus”та “Homo sociologicus”, на базі яких у першій половині ХХІ ст. з існуючих зараз “інтегральної”, “квазікорпораційної” та “соціальної” формуватиметься нова регіональна парадигма. В ЄС вона базуватиметься на європейських принципах регіоналізму: субсидіарності, компліментарності, програмованості та інших, які імплементуватимуться у регіональні стратегії країн-учасників та держав, що входитимуть у спільний європейський економічний простір.
Існуючі зараз методичні підходи є недостатніми для виявлення характеру регіональної динаміки як на нормативному, так і на аналітичному рівнях. Цю проблему усуває використання новітньої індикативної методики, що базується на застосуванні системи синтетичних показників, зокрема, та -регіональної еластичності, рівнів асиметрії регіонів, коефіцієнту конвергентності та експертної оцінки валового регіонального продукту в країнах, де він не розраховується. Саме вона дозволила виявити закономірності регіонального розвитку: столичний пік ділової активності, конвергентну динаміку європейських регіонів, галузеві зміни у структурі регіонів тощо.
Постсоціалістичні країни Центральної Європи на початку ХХІ ст. мали різні мезо- та мікрорегіональні рівні економічної коінтеграції, які диференціювалися в залежності від макроекономічних показників та етапів адаптації їх економік до системних вимог Європейського Союзу. Виділені чотири групи країн-аплікантів і потенційних кандидатів на вступ: “найбільш успішних аплікантів” (Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина, Естонія, Словенія); “успішних” (Латвія, Литва); “потенційно успішних” (Болгарія, Румунія та країни колишньої Югославії) та країн, з якими утворюватиметься спільний європейський економічний простір (Україна, Білорусь, Молдова, Росія).
Основними причинами формування активних та депресивних зон у постсоціалістичних країнах ЦСЄ є значна регіональна нерівномірність у нагромадженні капіталу, низька капіталізація, недостатня ефективність державної регіональної політики та деформація галузево-регіональної структури виробництва та невиробничої сфери, що мала місце у 90-ті роки ХХ ст. Переважання концентрації ділової активності у столицях постсоціалістичних країн є наслідком реалізації стратегій ТНК і вітчизняних фірм та корпорацій, спрямованих на поліпшення зручностей інвестування, вивозу капіталу, можливості лобіювання своїх інтересів на законодавчому та виконавчому рівнях, високій якості інфраструктури та інших факторах, які зумовили значний ступінь дивергенції столичних і периферійних регіонів.
Основним завданням регіональних стратегій країн Центральної Європи була розробка та імплементація принципів, механізмів та інструментів європейської регіональної політики, яка диференціювалася в них в залежності від площі, чисельності населення та досягнутого рівня здійснення ринкових реформ. Метою регіональної гармонізації ЄС та країн-аплікантів є долання диспропорційності внутрішніх таксономічних одиниць, прозорість регіональної статистики, тотожність основних індикаторів, спираючись на які, структурні фонди ЄС надаватимуть системну допомогу регіонам-реципієнтам.
Регіональна криза постсоціалістичних країн найбільш рельєфно проявила себе в Україні, що призвело до посилення різниці у доходах на душу населення, рівнях безробіття, прямих іноземних інвестиціях тощо. Використання новітніх синтетичних показників: ВРП, рівня конвергентності, рівня асиметрії дозволило спрогнозувати посилення протягом найближчих п’яти років локальних деформацій і необхідність розробки нової моделі регіонального розвитку.
Сучасним регіонам України притаманні як процеси регіональної дивергенції (між Києвом та областями), так і конвергенції (між промислово розвинутими Дніпропетровською, Донецькою та Запорізькою областями). Неінноваційний підйом виробництва в них в останні роки свідчить не про успішність здійснення регіонально-галузевих реформ, а лише про компенсаційний приріст моноспеціалізованих галузей в умовах сприятливої міжнародної кон'юнктури, а тому приоритетним завданням державної політики у найближчі п’ять років має бути становлення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку вітчизняних регіонів. Розрахований уперше в Україні на експертній основі ВРП на душу населення (за ПКС), дав можливість зіставити рівні соціально-економічної тотожності вітчизняних регіонів і прийнятих в Євростаті регіонів NUTS-2 країн ЄС та аплікантів на вступ. Гіпотетичний вітчизняний таксон цього рівня має трьох-десяти разове відставання від аналогічного в Євросоюзі. Розрахунки коефіцієнтів конвергентності виявили чотири типи вітчизняних регіонів: активний (м. Київ, Промислове Придніпров’я, Харківський та Одеський регіони); проблемний (периферійні зони Півдня та Сходу); депресивний (регіони Центральної України); ультрадепресивний (Кіровоградська, Тернопільська, Чернівецька області). З метою уникнення регіональних конфліктів слід ввести фінансування національно значущих регіональних проектів у відповідності з європейською моделлю розподілу бюджетних коштів (коли від 25 до 75%% вартості проекту міг би взяти на себе Національний Регіональний Фонд виходячи із конкретного статусу “депресивності”), яка дозволяє підтримувати депресивні регіони і не обмежувати зростання активних .
Нагальним завданням вітчизняної економіки є необхідність пришвидшення диверсифікації розвитку українських регіонів, підвищення їх відкритості та локальної конкурентоспроможності через розробку та імплементацію гармонізованої регіональної політики європейського зразка, яка повинна передбачати систему адаптивних заходів з максимальним урахуванням регіональної специфіки та діючих бюджетних механізмів. Цьому може сприяти підвищення витрат з державного бюджету на здійснення регіональної політики з 0,5% ВВП країни (у 2003-2006 рр.) до 1,5-2% (2007-2011 рр.).
Реалізація Державної стратегії регіонального розвитку України (2003-2011 рр.) повинна бути каталізатором соціально-економічного зростання країни в цілому та наближення її до європейських “регіональних стандартів”, в яких максимально враховуються національні і регіональні інтереси. Оскільки основним завданням стратегії є долання регіональних диспропорцій за допомогою компліментарного об’єднання локальних, регіональних та національних бюджетних коштів, а у перспективі й коштів структурних фондів ЄС (єврорегіони, європейські транспортні коридори), то важливим завданням регіональної політики у найближчі п’ять років виступатиме імплементація принципів, механізмів та інструментів європейської регіональної політики.
Публікації автора:
Монографії:
Чужиков В.І. Регіональні інтеграційні стратегії постсоціалістичних країн Європи. – К.: “Кадри”, 2003. – 297 с. (13,75 др. арк.)
Підручники та навчальні посібники:
Європейська інтеграція та Україна / За ред. В.Є. Новицького, Т.М. Пахомової та В.І. Чужикова. Навчально-методичний посібник. – К.: Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерство закордонних справ ФРН, Тов-во К. Дуйсберга (ФРН). – 2002. – 480 с. (30 др. арк.). Особисто автором написані дві статті розділу VІ:
Політика регіональної конвергенції в Євросоюзі. – С. 328-341 (0,7 др. арк.).
Регіональна політика України та постсоціалістичних країн Європи в контексті наближення до ЄС. – С. 342-356 (1 др. арк.).
Чужиков В.І., Загородній І.П. Потенціал вільних (спеціальних) економічних зон. Розд. 5.5 / Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник. За ред. д-ра екон. наук, проф. Д.Г. Лук'яненка. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 324-342. (1,25 др. арк.).
Особисто автору належить типологія ВЕЗ, масштаби та особливості використання ВЕЗ у світогосподарській практиці, створення СЕЗ в Україні (0,6 др. арк.).
У наукових фахових виданнях:
Чужиков В. Регіоналізація у внутрішніх та зовнішніх вимірах // Міжнародна економіка: Зб. наук. пр. Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Вип. 28 / Відп. ред. В. Новицький. – К.: ІСЕМВ, 2000. – С. 183-191 (0,5 др. арк.).
Чужиков В.І. Індикативні рівні вимірювання регіональних таксонів // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. КНЕУ, Вип.9 / Відп. ред. О.О. Бєляєв. – К., 2001. – С. 118-124 (0,33 др. арк.).
Чужиков В. Регіональні моделі економічного зростання: європейський контекст // Зб. наук. пр. Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Вип. 29 / Відп. ред. В. Новицький. – К.: ІСЕМВ, 2001. – Вип.29. – С. 237-246 (0,55 др. арк.).
Чужиков В.І. Регіональні та субрегіональні хвилі інтегрування економіки постсоціалістичних країн Європи в світовий економічний простір // Вісник “Економіка” КНУ ім. Тараса Шевченка, Вип. 48 / Відп. ред. Д.М. Черваньов. – К., 2001. – С. 38-41 (0,42 др. арк.).
Чужиков В.І. Трансформаційні процеси в країнах Центральної та Східної Європи: уроки для України // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Дніпропетровського національного університету, Вип. 74. – Дніпропетровськ: ДНУ – 2001. – С. 18-29(0,56 др. арк.).
Чужиков В.І. Регіональні стратегії в умовах глобалізації // Стратегії економічного розвитку України: Наук. зб., Вип. 6 / Відп. ред. О.П. Степанов. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 259-270 (1,0 др. арк.).
Чужиков В.І. Проблеми регіональної конвергенції та дивергенції в Європі // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Зб. наук. пр. Інституту регіональних досліджень НАН України, Вип. ХХІХ / Відп. ред. М.І. Долішній – Львів-Луцьк: ІРД, 2001. – Т. 1. – С. 188-193 (0,37 др. арк.).
Чужиков Віктор. Кластери як об’єкт державного регулювання // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2001. - №4. – С. 160-168 (0,52 др. арк.).
Чужиков В.І. Особливості регіональної динаміки економічних процесів в постсоціалістичних країнах Європи // Економіка та підприємництво: Зб. наук. пр. молодих учених і аспірантів КНЕУ, Вип. 6 / Відп. ред. С.І. Дем'яненко. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 67-81 (0,8 др. арк.).
Чужиков В.І. Особливості сучасних регіональних економічних циклів // Стратегії економічного розвитку України: Наук. зб., Вип. 7 / Відп. ред. О.П.Степанов. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 37-47(0,85 др. арк.).
Чужиков В. Мезо- та мікрорегіональні рівні економічної інтеграції країн Центральної Європи // Міжнародна економіка: Зб. наук. пр. Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Вип.31 / Відп. ред. В. Новицький. – К.: ІСЕМВ, 2002. – С. 194-204 (0,7 др. арк.).
Чужиков В.І. Дивергенція та конвергенція регіонів України // Зб. наук. пр. Рівненського державного технологічного університету, Вип.2 (15) / Наук. ред. Е.А. Зінь. – Рівне: РДТУ, 2002. – С. 426-433(0,45 др. арк.).
Чужиков В.І. Європейський досвід регіонального соціально-економічного зростання: можливості регіоналізації в Україні // Науковий вісник Волинського державного університету. – 2002. – №2. – С.386-391 (0,6 др. арк.).
Чужиков В.І. Регіональні аспекти дії закону нерівномірності економічного розвитку в умовах глобалізації // Вчені записки: Наук. зб., Вип. 4 / Відп. ред. В.С. Савчук. – К.: КНЕУ, 2002. – С. 224-231(0,7 др. арк.).
Чужиков В. Міжрегіональна конкуренція в умовах глобалізації // Міжнародна економіка. Зб. наук. пр. Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Вип. 32 / Відп. ред. В. Новицький. – К.: ІСЕМВ, 2002. – С. 18-26 (0,6 др. арк.).
Чужиков В.І. Регіональна інтеграція в умовах глобалізації // Науковий вісник ЧНУ. Економіка. Зб. наук. пр., Вип. 141-142 / Наук. ред. І.Ф. Комарницький. – Чернівці: ЧНУ, 2002. – С. 81-89 (0,83 др. арк.).
Чужиков В.І. Регіональна складова у “Копенгагенських критеріях” Євросоюзу щодо країн-аплікантів // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Дніпропетровського національного університету, Вип. 150. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 60-70 (0,5 др. арк.).
Чужиков В.І., Поручник А.М. Регіональна асиметрія постсоціалістичних країн Європи (стратегія моделювання рівня NUTS-2) // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб., Вип. 3(10) / Відп. ред. О.П.Степанов. – К.: КНЕУ, 2002. – С. 181-192 (1,0 др. арк.).
(особисто авторові належить 0,6 др.арк., в яких виявлено рівні регіональної асиметрії та визначені активні та депресивні зони країн Центральної Європи)
Чужиков В. Регіональна диверсифікація виробництва // Економіка України. – 2002. - №9. – С. 4-11 (0,7 др. арк.).
Чужиков В.І., Голуб С.В. Моделювання рівня відкритості економіки України із застосуванням евристичних систем спостережень // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб., №5(12) / Відп. ред. О.П. Степанов. – К.: КНЕУ, 2002. – С. 93-101 (0,6 др. арк.).
(особисто авторові належить 0,3 др.арк., в яких обґрунтовано застосування селективних макроекономічних показників для моделювання відкритості економіки; зроблено аналіз значущості параметрів руху складових ВВП на середньотермінову перспективу)
Чужиков В.І. Зовнішньоекономічна еластичність регіонів України // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Дніпропетровського національного університету, Вип. 159. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С.99-110 (0,55 др. арк.).
Чужиков В.І., Поручник А.М. Сучасна парадигма регіонального розвитку постсоціалістичних країн Європи // Економіка та підприємництво. Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів КНЕУ, Вип. 9 / Відп. ред. С.І.Дем'яненко. – К.: КНЕУ, 2002. – С. 35-46 (0,7 др. арк.).
(особисто авторові належить 0,45 др. арк., в яких виявлено особливості формування регіональних парадигм в умовах глобалізації, визначено характерні риси європейської інтегральної парадигми)
Чужиков В.І. Стратегія та механізми регіонального розвитку України в контексті наближення до стандартів ЄС // Міжнародна економіка: Зб. наук. пр. Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Вип. 35 / Відп. ред. В. Новицький. – К.: ІСЕМВ, 2002. – С. 69-84 (1,0 др. арк.).
В.Чужиков. Теоретичні основи інноваційного зростання регіонів України (міжнародний аспект)// Міжнародна економіка: Зб. наук. пр. Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Вип. 36 / Відп. ред. В. Новицький. – К.: ІСЕМВ, 2002. - С. 50-59 (0,5 др. арк.).
В інших виданнях:
В.Чужиков. Особенности регионального и федерального менеджмента в инфраструктуре стран Центральной и Восточной Европы // Наук. доп. Міжнар. наук.-практ. конф. “Трансформаційні процеси в господарстві регіонів Східної Європи”. – Ірпінь: УФЕІ, 1997. – С. 123-124 (0,1 др. арк.).
Чужиков В.І. Транзитивна динаміка сучасної регіоналізації країн Центральної та Східної Європи // Матеріали міжнародної конференції “Глобалізація економіки: нові можливості чи загроза людству?”. – Т.1. – Донецьк: ДДУЕТ, 2001. – С. 122-124 (0,14 др. арк.).
Чужиков В.И. Методологическая проблема современной регионалистики: взаимодействие внутренних и международных таксонов // Материалы Всеукр. научно-практ. конф. «Региональная экономика и механизмы управления её развитием». – Симферополь: КАПИКС, 2001. – С. 113-115 (0,1 др. арк.).
Чужиков В.І. Державне регулювання в регіональних зонах економічного зростання // Матеріали ІV Міжнародної наук.-практ. конф. “Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах”. – К.: УАЗТ, 2001. – С. 73-75 (0,1 др. арк.).
Чужиков В.І. Вивчення проблем європейської інтеграції в економічних дисциплінах // Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. “Економічна освіта: проблеми та перспективи”. – Черкаси: ЧОІПОПП, 2001. – С. 107-108 (0,1 др. арк.).
Чужиков В.І. Внутрішньо- та зовнішньорегіональні виміри відкритості економіки (торговельний аспект) // Матеріали ІХ Міжнар. наук.-практ. конф. “Формування торговельних режимів у перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України). – К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2001. – С. 225-229 (0,31 др. арк.).
Чужиков В.И. Инновационные региональные модели роста в постсоциалистических странах Европы // Труды III-й междунар. научно-практ. конф. «Исследование и оптимизация экономических процессов «Оптимум-2001». – Харьков: ХПИ, 2001. – С.115-116 (0,1 др. арк.).
Чужиков В.І. Проблеми економічного розвитку регіонів України. Матеріали “Круглого столу”, 20 грудня 2001 року. – К.: Український незалежний центр політичних досліджень, 2001. – С. 24-26 (0,17 др. арк.).
Чужиков В.І. Сучасні парадокси дії закону нерівномірності економічного розвитку в умовах глобалізації (на прикладі регіонів світу) // Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. “Наука і освіта – 2002”. Дніпропетровськ–Житомир–Донецьк. Т.17. Економіка. – Дніпропетровськ: ДНУ: Наука і освіта, 2002. – С. 29-30 (0,1 др. арк.).
Чужиков В.І. Зрушення у внутрішньорегіональній спеціалізації постсоціалістичних країн Європи в умовах зростаючої відкритості їх економіки // Зб. матеріалів V Міжнар. наук.-практ. конф. УАЗТ, – К.: УАЗТ, 2002. – С. 231-233 (0,15 др. арк.).
Чужиков В.І. Трансформація національних ринків в умовах регіонального економічного зростання // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу”. Ч.І. – К.: КНТЕУ, 2002. – С. 94-95 (0,1 др. арк.).
Chuzhykov V., Poruchnik A. Convergence of Region of Post-socialist Countries in the Context to Approximation to the EU Standards // Regional Development – 2002. International Conference proceedings. – Kaunas: Technologija, 2002. – P. 157-159 (0,4 др. арк.).
(особисто авторові належить 0,25 др. арк., в яких визначено фактори та методологічні підходи до ідентифікації регіонів постсоціалістичних країн і розрахунків рівнів їх динаміки)
Чужиков В. Європейська регіональна парадигма // Зб. матеріалів П'ятої наук.-теорет. конф. “Економіка, людина, суспільство в сучасному інформаційному просторі третього тисячоліття (23-24 квітня 2003 р.)” / Інститут муніципального менеджменту та бізнесу. – К.: ІММБ, 2003. – С. 26-28 (0,1 др. арк.).
