У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та представлено авторський варіант вирішення наукової проблеми – розробка методології трансформації економічного простору країни в період зміцнення ринкового механізму господарювання та практичних рекомендацій по удосконаленню цього процесу для забезпечення довгострокового економічного зростання і підвищення добробуту населення. Результати досліджень дозволили сформулювати наступні висновки теоретико-методологічного, методичного і практичного характеру. 1. В період формування в Україні соціально-орієнтованої моделі економіки за умов посилення впливу глобалізаційних процесів особливого значення набуває регіональний аспект стратегії економічного зростання на основі оптимізації трансформаційних процесів в економічному просторі та його територіальних структурах, спрямованих на підвищення рівня і якості життя населення. Затяжна криза, яка вразила економіку регіонів, по різному відбилася на соціально-економічному становищі окремих регіонів, в результаті чого темп і якість трансформаційних перетворень виявивились досить диференційованим у міжрегіональному співставленні. 2. Характер і особливості трансформації регіональних господарських систем залежать від багатьох ендо- і екзогенних факторів, від рівня сформованості, єдності і однорідності економічного простору. Економічний простір, який вміщує множину об’єктів і зв’язки між ними, є, окресленою в територіальному вимірі, складною, динамічною, поліструктурною системою реально існуючих економічних відносин, які постійно розвиваються, забезпечуючи економічну доцільність діяльності всієї сукупності господарських структур, це – наявні потоки всіх ресурсів (виробничих, трудових, фінансових, інформаційних), канали їх просування та центри управління цими потоками. Економічний простір країни є територіальною основою для формування економічних процесів і характеризується єдиною фінансовою і ціновою, податковою і бюджетною, соціальною політикою, єдиною інфраструктурою. 3. В дисертації обґрунтовано наукові засади трансформації економічного простору та його складових – регіональних систем; розроблено методологію регіонального розвитку в умовах глобалізації та регіоналізації; доповнено систему методологічних принципів, які представлені структурованою схемою з розкриттям сутності кожного як загальноекономічного, так і специфічного характеру; запропоновано авторську методику дослідження трансформаційних процесів економічного простору країни та його регіональних систем; обґрунтовано методичні підходи до оцінки ефективності трансформаційних зрушень, які базуються на використанні чотирьох блоків показників-характеристик, та визначено інтегральний індекс трансформації всього економічного простору. 4. Основу економічного простору складають регіональні соціально-економічні системи, територіальна організація яких залучає економічний простір в процес життєдіяльності суспільства. В роботі визначено сутність, властивості, характер, зміст та роль регіональних соціально-економічних систем у формуванні та використанні економічного простору країни. Виявлено їх особливості та функціональне призначення в залежності від ієрархії і таксономічного рангу, а також сучасний інструментарій їх дослідження. 5. Трансформація економічного простору в період зміцнення ринкових відносин охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства, змінює характер його територіальної організації. Територіальна організація продуктивних сил економічного простору є ємким поняттям, дуже складним, інтегрованим і багатокомпонентним, включаючи декомпозиційні сектори різного таксономічного рангу. Характер територіальної організації продуктивних сил економічного простору формує його територіальну структуру. Доведено, що територіальна структура простору країни, яка сформувалась під впливом принципів і практики господарювання в умовах централізованого планування, не є ефективною і далека від досконалості. Посилення ринкового механізму господарювання змінює відношення та фактори, які впливають на просторовий розвиток, трансформують мотивацію руху товарів, матеріальних і фінансових ресурсів, економічно активного населення, інвестицій. Просторові трансформації економіки регіональних систем зумовлюють перехід до нової їх територіальної структури, яка відповідає механізму ринкових відносин, потребують моделювання регіональних систем в напрямі більш системної інтеграції та оцінки територіальних зрушень в розвитку економіки простору країни. 6. Структурність, системність та динамізм економічного простору, а також такі його властивості як розмірність, дискретність, континуальність, поляризація, хроноструктура обумовили специфіку дослідження його трансформаційних процесів, яке базувалось на комплексній оцінці інтегрального потенціалу просторового розвитку і включало: ресурсно-відтворювальний потенціал, економічний потенціал, потенціал соціального розвитку, потенціал міжрегіональних і зовнішніх зв'язків, організаційний потенціал. Завданнями сучасних структурних трансформацій на регіональному рівні є: усунення територіальних диспропорцій у соціально-економічному розвитку, ліквідація депресивних явищ в економіці регіонів, оптимальний розподіл та раціональне використання на рівні регіону природних, трудових, фінансових та інших ресурсів, поліпшення інвестиційного клімату, введення інновацій у виробничий та управлінський процеси, створення сприятливих умов для розвитку місцевого малого та середнього бізнесу, вирішення соціальних питань. 7. Особливості трансформації економічного простору визначались на використанні трьох основних принципових підходах і їх обов’язковому врахуванні – територіальності, комплексності і цілісності, що відносилось і до регіональних господарських структур різного виду та рангу. В пізнанні їх, у виявленні певного порядку процесів і явищ в них, подібності і відмінності їх внутрішніх закономірностей з метою обґрунтування перспектив розвитку була застосована наукова систематизація. В роботі на основі визначення критеріїв та системи показників, принципів побудови проведена типологія регіональних систем, визначені варіанти ситуаційного стану регіонів по співвідношенню модулів природного, економічного і соціального характеру з градацією узагальнених показників по ознакам трьох рівнів – високий, середній, низький. В результаті співставлення варіантів були виділено основні типи регіонів за особливостями природно-економіко-соціальної ситуації: регіони із сприятливою, напівсприятливою, несприятливою ситуацією, що дає можливість обґрунтування та прийняття відповідних управлінських рішень. 8. В процесі дослідження визначені основні види трансформації економічного простору, зокрема структурні, функціональні, територіальні, організаційні та управлінські. В основу структурної трансформації покладено зміну компонентів-елементів системи, потужностей і масштабів виробництва, взаємозв’язків та виробничих пропорцій; функціональна трансформація несе в собі зміну функцій самого процесу та механізму функціонування в залежності від поставленої мети; організаційна трансформація – зміна форм організації виробництва в системах, підвищення їх комплексності, посилення їх організованості на забезпечення сталого розвитку. Процес управлінських трансформацій супроводжується зміною планування, регулювання, фінансування та самої управлінської структури в системах економічного простору. Просторова трансформація передбачає регіоналізацію та оптимізацію, збалансованість просторових пропорцій, удосконалення територіальної структури та територіальної організації, формування нових прогресивних видів і типів територіальних утворень продуктивних сил. Всі ці напрями з врахуванням специфіки нашої країни досліджені і знайшли відображення в дисертації. 9. В дисертації виявлено характер та визначено масштаби, тенденції та напрями структурних трансформацій в основних сферах діяльності – промисловості, сільському господарстві, обсягах і технологічній структурі інвестицій, основних засобах, формах власності, інституційній сфері, інфраструктурі, у відтворенні головної продуктивної сили – населення. Розроблено алгоритм-схему структурних перетворень регіональних господарських систем, розкрито сутність та роль структурного регулювання як цілеспрямованої дії, яка в процесі досягнення мети забезпечує прогрес в структурі економічного простору та шляхи його здійснення. Використовуючи запропоновані методичні підходи по основних модулях (виробничому, соціальному, організаційно-управлінському та міжрегіональному), було виявлено області, які характеризувались найвищою активністю трансформаційних процесів (Кіровоградська, Харківська, Київська). 10. Визначено трансформаційний потенціал модернізації регіональних систем і всього економічного простору країни, досліджено динаміку інвестиційно-інноваційної діяльності з позицій соціально-економічної ефективності, виділено групи регіонів країни за рівнем інвестиційної привабливості, визначено основні варіанти формування стратегії якісно нової технологічної структури економічного простору і його регіональних систем (експортно-наукомістка та ресурсно-наукомістка). Надано обґрунтовані пропозиції по ресурсному забезпеченню інвестиційно-інноваційної моделі розвитку нашої економіки, обґрунтовано пріоритети та напрями оптимізації механізму модернізації розвитку регіональних господарських систем в єдиному економічному просторі країни, доведено доцільність побудови національної інноваційної системи з урахуванням переваг вітчизняної економіки. В дисертації розкрито сутність базових стратегій, обрання яких залежить від рівня розвитку регіональної системи і, зокрема, – стратегія зростання, стабілізації чи “обмеження росту”, форсування, глобалізації регіонального співробітництва, економії, виживання, які можуть бути доповнені функціональними стратегіями – інноваційною стратегією, стратегією конкуренції, стратегією диференціації, кластерною стратегією з розкриттям сутності і значення кожної з них в розвитку і використанні економічного простору. 11. Особливості, характер і масштабність трансформаційних процесів потребують пошуку і впровадження в практику прогресивних форм господарювання, розробки адекватних методів управління регіональним розвитком. В дисертації поглиблено сутність поняття “регіональне управління”, визначено його функції, зміст і склад, напрями його впливу на відтворювальні процеси в економічному просторі країни. Окреслено тактичні і стратегічні задачі регіонального управління, обґрунтовано пропозиції по розподілу управлінських функцій між центром і регіонами, регіонами і органами місцевого самоврядування для оптимізації управлінської діяльності, реалізація яких потребує додержання визначеної системи загальноекономічних і специфічних принципів регіонального управління, пріоритетність яких визначається необхідністю динамічного розвитку та наявними ресурсами в конкретний період. Розкрито сутність та поглиблено зміст стратегічного планування в структурі механізму управління регіональним розвитком, виокремлено виважені пріоритети, зокрема державного управління, в розвитку регіональних систем економічного простору країни. Розроблено організаційно-економічний механізм трансформації економічного простору, склад і характер основних його блоків – аналітичного, ресурсного, конструктивного, прогнозного, цільового, заходи та інструменти його реалізації. 12. В роботі обґрунтовано концептуальні підходи до формування стратегії розвитку територіальних структур економічного простору, нову парадигму регіонального розвитку, де економіка країни розглядається не як монооб’єкт, а багаторегіональний організм, що функціонує на основі вертикальної і горизонтальної взаємодії, а вектор розвитку - в пошуку єдності в регіональному багатогранні з орієнтацією на міжрегіональну кооперацію і європейську інтеграцію. Розроблено прогноз розвитку основних соціально-економічних показників економічного простору та його регіональних систем з урахуванням масштабності, характеру і спрямованості трансформаційних процесів в контексті стратегії просторового розвитку країни та забезпечення найважливішого імперативу нашої стратегії – збереження цілісності і єдності української держави. |
