Дисертація є самостійною роботою, в якій на основі проведеного теоретичного узагальнення розв’язане важливе наукове завдання – вдосконалення теоретико-методологічних і методичних засад проблеми сталого розвитку для конкретного регіону, на основі яких визначено основні напрями і пріоритети соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим в парадигмі сталого розвитку, з урахуванням її спеціалізації в загальнодержавній народногосподарській структурі. За результатами дослідження зроблені наступні висновки і надані практичні рекомендації. 1. Соціально-економічна трансформація будь-якої країни, в тому числі й України, повинна відбуватися з одночасними змінами на регіональному рівні. Регіональна стратегія соціально-економічного розвитку як складова державної стратегії має забезпечити ефективне використання природно-ресурсного та науково-технічного потенціалів кожного з регіонів, тісне міжрегіональне співробітництво між ними, підтримку внутрішньої збалансованості економічного розвитку регіону, його екологічного стану, соціально-демографічного і суспільно-політичного процесу, завдяки чому забезпечується національне багатство країни в цілому. 2. Основою сталого еколого-економічного розвитку є паритетність відносин у тріаді суспільство – держава – природа, що забезпечує перехід до гармонійного співіснування природи та суспільства. Такий підхід зумовлює певні обмеження щодо розміщення продуктивних сил, споживання, соціального розвитку суспільства, які виникають у триєдиній системі економіка – соціум – екологія. Реалізація нового напряму розвитку здійснюється в межах регіональної політики при відповідних інструментах управління, з урахуванням місця та значення країни (регіону) у світі (державі), їх стратегічних цілей, структури продуктивних сил, що склалася, необхідності законодавчого забезпечення принципу “забруднювач платить”, ефективності використання ресурсів тощо. Основним обмеженням сталого розвитку є вичерпність ресурсів, інші – фактично його проекція на економічний або соціальний аспект людської діяльності. 3. Способом втілення регіональної, а отже, і загальнодержавної політики є розробка та реалізація концепцій, стратегій і комплексних програм сталого соціально-економічного розвитку регіону. Інструментом поточного і перспективного планування розвитку господарства території, незалежно від характеру підпорядкування підприємств і установ, які функціонують у її межах, повинен стати комплексний план. 4. Основою для розробки основних стратегічних напрямів сталого соціально-економічного розвитку, а також конкретних заходів щодо їх впровадження є концептуальна модель розвитку регіону. Розроблена модель вирішує проблему сталого розвитку АРК з позицій еколого-економічного імперативу розвитку регіону та його пріоритетної курортно-рекреаційної спеціалізації в загальнодержавному поділі праці. Соціальна складова не домінує в цій моделі, але вона не може бути проігнорована і розглядається з точки зору її впливу на економічну та екологічну складові сталого розвитку Криму. 5. У ретроспективі розвиток народного господарства Криму здійснювався за традиційною схемою, яка не відповідала його особливостям як оздоровниці і практично не враховувала його унікальний природно-ресурсний потенціал. Відсутність єдиного містобудівного проектування курортів, гармонійного та привабливого архітектурного обліку міст та курортних селищ, хронічна відсталість усіх елементів виробничої і соціальної інфраструктури (водозабезпечення і каналізація, очищення стічних вод, нерозвиненість транспортних комунікацій та систем зв’язку) стримувати курортно-рекреаційне освоєння Криму на сучасному рівні – найбільш пріоритетного напряму господарювання в регіоні. 6. Концептуальні напрями економічного та соціального розвитку АРК передбачають істотне пом’якшення назрілих соціально-економічних диспропорцій, досягнення збалансованої економіки з чітко вираженою соціальною орієнтацією і рекреаційним значенням регіону в загальнодержавному поділі праці. Найбільш повно економіко-соціальний потенціал може бути реалізований за рахунок: більш раціонального комплексного використання наявних природних ресурсів і економічних передумов при безумовній перевазі соціально-економічних критеріїв розвитку господарства; зниження енерго- та ресурсомісткості виробництва; розвитку інфраструктури курортно-рекреаційного комплексу з урахуванням зростаючих життєвих стандартів, зменшення сезонності послуг; впровадження науковообґрунтованої системи ведення сільського господарства на зрошуваних землях, покращення структури сільськогосподарського виробництва з метою задоволення потреб населення і рекреантів в екологічно чистій продукції; попередження забруднення Чорного моря та малих річок Криму господарсько-побутовими, промисловими стічними водами, а також води зі зрошувальних систем; забезпечення соціальних гарантій населення, вирішення етносоціальних та мовних проблем народів, які населяють Крим; розвитку та укріплення міжнародного природоохоронного співробітництва у вирішенні проблем про трансграничне забруднення атмосфери і Чорного моря. 7. Пріоритетним напрямом соціально-економічного розвитку Криму є курортно-рекреаційний комплекс. Для підвищення рекреаційної привабливості півострова планується: істотне поліпшення екологічного становища в регіоні; створення сучасної рекреаційної бази, яка здатна залучити, прийняти та розмістити відпочиваючих; розширення спектру і якості запропонованих послуг; розвиток та популяризація екотуризму та інших видів відпочинку, що дозволяють знизити сезонність послуг та пом’якшити вплив на природне середовище. 8. Розвиток в Криму пріоритетної рекреаційної сфери господарювання зумовлює необхідність розвитку хімічного комплексу на основі максимальної екологізації виробництва, зменшення його ресурсомісткості, модернізації і впровадження нових технологій; піднесення нафтогазового комплексу при зниженні його негативного впливу на довкілля. Головним напрямком розвитку агропромислового комплексу є орієнтація на розвиток галузей, які в інших грунтово-кліматичних зонах неефективні або неможливі (виноградарство, плодівництво, овочівництво, тютюнництво, ефіроолійні культури). Для найбільш повної реалізації потенціалу морегосподарського комплексу необхідно поповнити та оновити рибальський флот, а також підсилити контроль за використанням водоймищ та виловом риби. Передбачено часткове розв’язання проблеми енергозабезпечення АРК за рахунок реконструкції та переоснащення існуючих потужностей ТЕС, а також нарощування потужностей нетрадиційних та поновлюваних джерел енергії відповідно до екологічних обмежень їх розвитку. 9. Сталий розвиток Криму передбачає всебічне сприяння людському розвитку з орієнтацією на інтереси населення, сім’ї. Основою соціально-демографічної складової є підвищення рівня життя населення, збереження та покращення його здоров’я, забезпечення соціальних гарантій мешканцям Криму, поліпшення екологічної ситуації. 10. Основою подальшого розвитку є залучення інвестицій до регіону та активізація міжрегіонального співробітництва з іншими регіонами та зарубіжними країнами для переходу на інвестиційно-виробничі відносини. При цьому пріоритетними напрямами інвестування для Криму повинні бути: рекреаційний комплекс; військово-промисловий комплекс; екологоорієнтована енергетика та створення енергозберігаючих технологій; виробництво інформаційних технологій, їх адаптація до регіональних особливостей. 11. Важливими напрямками вдосконалення механізму реалізації концептуальних положень сталого розвитку АРК повинні стати розмежування функцій і повноважень центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; підвищення впливу органів місцевого самоврядування; стимулювання та координація спільних дій центральних і місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування щодо забезпечення всебічного регіонального розвитку; удосконалення елементів системи загальнодержавного і регіонального прогнозування та планування соціально-економічного розвитку; узгодження роботи відомств та організацій, що відповідають за збір, обробку і надання інформації; обов’язкове обґрунтування всіх рішень, що приймаються, з позицій наслідків та очікуваного ефекту від його реалізації; врахування впливу населення на процес прийняття життєво важливих рішень соціально-економічного розвитку Криму. |