У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і розроблені заходи по вирішенню важливого наукового завдання, яке полягає в удосконаленні розвитку торгово-побутової сфери регіону. Це знайшло відображення в обґрунтуванні теоретико-методологічних, методичних і практичних положень щодо розвитку торгово-побутової сфери та розробці рекомендацій і пропозицій з її вдосконалення у контексті ринкових трансформацій економіки, що має істотне значення для подальшого розвитку регіональної економіки. Проведені дослідження дозволили сформулювати наступні висновки, направлені на вдосконалення торгово-побутової сфери як однією з основних складових соціальної сфери: Розвиток та поглиблення ринкових відносин, вихід України на Європейський та Світовий ринки зумовлюють необхідність якісного поліпшення сфери послуг, відповідність її світовим стандартам. Такі позитивні трансформації повинні стосуватись усіх складових сфери послуг, у тому числі і торгово-побутової. Торгово-побутова сфера – це сукупність видів діяльності, функціональне покликання яких у системі економіки розкривається у реалізації торгово-побутових послуг для населення. Названа сфера безпосередньо пов’язана з відновленням працездатності людини, оскільки торгово-побутова послуга – одна із форм задоволення його потреб. Обґрунтовано теоретико-методичні засади територіальної організації торгово-побутової сфери. На основі принципів, закономірностей розміщення мережі сфери і факторів, що її визначають, потрібно забезпечити найбільш високий рівень організації обслуговування територіальної спільності населення товарами народного споживання та послугами при найбільш раціональному використанні ресурсів.
3. У роботі розкрита роль, яка повинна належати торгово-побутовій сфері в збалансованому розвитку території. Торгово-побутова сфера охоплює виробничу та невиробничу діяльність по задоволенню потреб у торговельно-побутових послугах. Серед найважливіших функцій названої сфери можна зазначити наступні: реалізація виробленої споживчої вартості, забезпечення зв’язку між галузями народного господарства, активний вплив сфери на виробництво, забезпечення безперервності обігу виробленої продукції та її відтворення на розширеній основі, стабілізація грошового обігу у регіоні, підвищення ефективності регіонального розподілу праці та інші. 4. На етапі переходу до соціально орієнтованої економіки ринкового типу завдання щодо соціалізації регіонального господарського життя значно актуалізуються. Економічний аспект торгово-побутової сфери проявляється у збільшенні сукупного національного доходу. До основних соціальних завдань вищезазначеної сфери відносяться такі: задоволення матеріальних, соціальних, побутових потреб населення, створення для споживачів сприятливих умов. Між соціальною і економічною ефективністю існує функціональна залежність. Методичні підходи до визначення рівня ефективності і розвитку сфери в країні та її регіонах, повинні включати, на погляд автора, дев’ять агрегованих груп кількісних та якісних показників, які різносторонньо характеризують регіональний розвиток торгово-побутової сфери і служать основою для економічного аналізу та розробки основних напрямків і шляхів удосконалення рівня розвитку сфери. 5. Всебічне дослідження й узагальнення стану і тенденцій розвитку торгово-побутової сфери України та її регіонів показало, що протягом 1990 – 2005 рр. реформування економічних відносин у згаданій сфері здійснюється в загальному напрямку перетворень господарських систем і форм власності. Воно пов’язано з розвитком нових форм власності на підприємствах торгово-побутової сфери, які можуть конкурувати з підприємствами державної власності. Реформування власності в досліджуваній сфері привело до позитивних та негативних соціально-економічних тенденцій в Україні та на Вінниччині зокрема. До негативних можна віднести зменшення забезпеченості населення об’єктами торгово-побутової сфери, в тому числі магазинами самообслуговування, зменшення площі об’єктів, зменшення середнього розміру підприємств, скорочення чисельності працівників сфери, швидке старіння і вихід з ладу основних фондів сфери, нерівномірність у споживанні торгово-побутових послуг на душу населення по території країни, скорочення споживання майже всіх матеріальних благ, що поглиблює соціальну кризу і погіршує умови життя населення. Нерівномірність в реалізації торгово-побутових послуг на одну особу по території держави в значній мірі обумовлена відмінностями фактичного об’єму реалізації окремих видів послуг. Тобто сформована у попередні десятиліття система торговельно-побутового обслуговування населення виявилася не досить ефективною за нових суспільних обставин. До позитивних наслідків слід віднести створення конкурентного середовища в галузі, постійне оновлення і розширення номенклатури товарів, використання нових методів і форм продажу товару, збільшення ролі малого підприємництва. Абсолютне та відносне зростання малого підприємництва у сфері торгово-побутового обслуговування демонструє його значний внутрішній потенціал, можливість для багатьох громадян забезпечити власними силами свою економічну незалежність та достаток. 6. У результаті вивчення кон’юнктури торгово-побутової сфери стало можливим виділити фактори, які стимулюють або стримують її піднесення. В розвитку названої сфери відіграють роль такі основні фактори, як політико-правові, економічні, соціально-демографічні та технологічні змінні, в тому числі: зменшення чисельності населення, доходи населення, життєвий цикл товару, державне регулювання економіки, коливання інвестиційної активності в регіоні, науково-технічний прогрес, територіальна концентрація виробництва і капіталу, інфляція. 7. У дисертації запропонована система аналітичних показників для визначення ефективності торгово-побутової сфери всієї країни та її регіонів зокрема. Для аналізу територіальної організації вищезгаданої сфери Вінниччини було розраховано індекси територіальної концентрації об’єктів та територіальної забезпеченості населення об’єктами сфери. 8. Для узагальнюючої оцінки розвитку торгово-побутової сфери Вінницької області було використано метод комплексної оцінки, який включає декілька етапів. Даний метод дав можливість визначити інтегральний показник розвитку торгово-побутової сфери Вінницької області в розрізі адміністративних районів, який був представлений графічно у вигляді картосхеми. Картосхема акцентує увагу на значну деформацію територіальних пропорцій розвитку сфери, яка склалася на Вінниччині. 9. Запропонована модель розвитку торгово-побутової сфери містить складові у вигляді блоків, серед яких вагоме місце посідає ситуаційний аналіз ринку торгово-побутових послуг. Вихід на новий рівень надання торгово-побутових послуг, близький до раціональних норм споживання, повинен відбуватися як за рахунок покращання і розвитку створеного за попередній період виробничого потенціалу сфери, так і шляхом прийняття нетрадиційних рішень, які розширюють діапазон ресурсних джерел розвитку торгово-побутових послуг. 10. Розроблено рекомендації та пропозиції щодо удосконалення територіальної організації досліджуваної сфери. Принципи формування сфери на всіх рівнях управління повинні виходити із регіональних потреб і враховувати основні соціально-економічні цілі розвитку даного району. Економічний механізм удосконалення територіальної організації торгово-побутової сфери повинен ґрунтуватися на прогнозуванні, плануванні та розробці цільових програм розвитку і територіальної організації сфери. Удосконалення територіальної організації повинно являти собою органічну частину процесу оптимізації розвитку кожної з підгалузей, який відбувається в часі і просторі та ґрунтується на глибокому аналізі існуючої структури даної сфери, оцінці поставлених перед регіоном перспективних соціально-економічних і культурних завдань, зростаючих потреб регіонального розвитку. 11. Для удосконалення розвитку торгово-побутової сфери в умовах ринкових перетворень нашої держави пропонується впровадження таких інноваційних підходів, як менеджмент, маркетинг, цінова політика держави, товарна політика держави та інші. 12. У дисертації представлені прогнозовані показники торгово-побутової сфери Вінницької області на період до 2015 р., а саме: прогноз кількості об’єктів сфери та реалізації торгово-побутових послуг на одну особу населення. Найголовнішим стратегічним завданням розвитку торгово-побутової сфери повинно стати сприяння реалізації нею соціальної функції. |
