У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і представлено авторський варіант розв’язання наукової проблеми - формування нового напрямку наукового дослідження особливостей реформування і розвитку регіональних АПК на базі обґрунтованих теоретико-методологічних та методичних засад порівняння стану регіональних АПК та визначення перспективних напрямків їх розвитку на основі врахування завдань реалізації стратегії соціально-економічного розвитку країни та її регіонів на найближчу й віддаленішу перспективу. Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати такі висновки та пропозиції: 1. Проведений аналіз регіональних особливостей стану АПК і врахування їх в прогнозі його розвитку вимагає застосування на базі міждисциплінарного підходу нових методологічних підходів, концепцій та понятійного апарату. Серед таких надбань - уточнені дефініції («регіональний АПК», «ринок науково-технічної продукції», «регіональні особливості розвитку АПК» та інші), авторська методика, яка дала змогу адекватно відобразити й дослідити особливості розвитку регіональних АПК, нові положення принципи і концепції, які дозволили побудувати моделі соціально-економічного розвитку регіональних АПК в контексті національних інтересів та регіональних особливостей, висвітлити результати інших здобутків. Серед останніх важливими є підходи до обґрунтування структури регіональних АПК, комплексної оцінки лімтуючих та стимулюючих факторів соціально-економічного розвитку АПК і розробка завдань формування аграрної політики України на найближчу перспективу. 2. В дисертації розроблена низка моделей регіональних АПК, зокрема моделі оптимізації сільськогосподарського виробництва, економетрична модель прогнозу валової продукції рослинництва, модель прогнозування собівартості продукції АПК, що базується на прогнозних даних кон’юнктури ринку й визначення цін із застосуванням регресійного аналізу, використання якої дозволить зменшити трансакційні витрати та інші моделі. Всі вони враховують регіональні особливості розвитку АПК і апробовані на прикладі окремих регіонів та адміністративних районів. В результаті доведено, що точність очікуваних результатів є вищою при одночасному використанні різних типів моделей. 3. Окреслена важливість врахування регіональних особливостей у механізмі управління регіональним розвитком АПК, яка представляє собою максимально можливе врахування переваг кожного з регіонів у виробництві тих чи інших видів продукції АПК, що повинно сприяти не тільки збільшенню випуску такої продукції, але й повноцінному забезпеченню нею населення України та формуванню раціональних обсягів її експорту при умові повноцінного відтворення природно-ресурсного потенціалу АПК (родючості ґрунтів, водних ресурсів тощо). 4. Обґрунтована схема розв’язання проблеми структурної перебудови регіональних АПК, в якій у якості головних виступають: модернізація функціонально-компонентної і територіальної структури АПК в умовах оновлення виробничої бази при врахуванні особливостей їх розвитку, збалансування галузей та поглиблення спеціалізації агропромислового виробництва, оптимізації організації сировинних зон; розбудова ринкового середовища на тлі інвестиційно-інноваційного та наукового забезпечення таких обсягів агропромислового виробництва, які відповідають потребам населення та гарантують продовольчу безпеку держави. 5. Запропоновано обов’язкове встановлення екологічного імперативу розвитку регіональних і національного АПК у вигляді комплексу заходів, які сприятимуть розвитку «органічного землеробства», активізуватимуть застосовування новітніх технологій, стимулюватимуть вибір організаційних варіантів ведення агропромислової діяльності, сприятимуть ефективній організації охорони ґрунтів від водної та вітрової ерозії й реалізації концепції екологічно стійкого економічного розвитку. 6. Сформульовані завдання стратегії і тактики реформ щодо подальшого розвитку регіональних АПК і сільського господарства загалом, які повинні сконцентруватися на трьох взаємопов’язаних напрямах: формування ефективного господаря-власника; створення сприятливого економічного середовища («правил гри») на ринку; активний пошук та мобілізація внутрішніх резервів зростання обсягів виробництва з метою підвищення його ефективності; обґрунтовані завдання розробки регіональних соціально-економічних програм щодо підтримки розвитку особистих підсобних господарств регіону, які враховують а) підходи до інтеграції останніх з новоствореними агроформуваннями та різного типу сільськогосподарськими підприємствами; б) можливості отримати кредитні ресурси. 7. Запропонована методика визначення коефіцієнтів виробництва та коефіцієнтів самозабезпечення регіону основними сільськогосподарськими продуктами, на основі яких розроблено моделі оптимізації сільськогосподарського виробництва, систематизовані механізми узгодження економічних інтересів підприємств і сфер регіонального АПК при різних схемах інтеграції та різних формах власності шляхом балансування сировинної бази та переробної промисловості; розроблено оцінки інвестиційного та науково-інноваційного забезпечення регулювання регіонального АПК із використанням економіко - математичних методів оцінки окупності проектів і окреслено шляхи їх застосування на практиці. 8. Розроблено механізм функціонування регіональної структури агромаркетингу та комплекс заходів стратегії його розвитку в регіональних АПК, які запропоновано реалізувати шляхом створення та регулювання цілісної комплексної, гнучкої системи агромаркетингу на районних та обласних рівнях; регулювання регіональних інформаційних маркетингових систем як частини агромаркетингу, на основі комп’ютеризації й автоматизації маркетингової діяльності; раціоналізації функціональної організації системи маркетингу; вдосконалення маркетингової інфраструктури за рахунок розширення інформаційних та ділових зв’язків на різних рівнях. 9. Обґрунтовані напрямки інтеграції особистих підсобних господарств з агроформуваннями, які повинні поєднувати збереження та розвиток агроформувань із збереженням та розвитком особистих підсобних господарств, що виступатиме в ролі засобу соціального захисту та самозабезпечення продовольством і доходами, сприятиме забезпеченню додатковими робочими місцями. З метою розширення практичного застосування розроблених у дисертації пропозицій і збільшення економічного та соціального ефекту, отримуваного в результаті їх впровадження, доцільно: Міністерству аграрної політики України: забезпечити реорганізацію структури Міністерства з метою досягнення узгодженості керуючої системи з керованою, зокрема створити Департамент інтегрального розвитку АПК; при формуванні державної регіональної аграрної політики, політики зайнятості населення в сільській місцевості бажано врахувати розроблені нові регіональні економічні моделі розвитку АПК; сприяти розробці в складі стратегії соціально-економічного розвитку регіонів України розділу, присвяченому вирішенню проблем формування продовольчих ресурсів, розв’язання яких, з одного боку, відповідало б принципам суверенітету країни, продовольчої безпеки держави та її регіонів, а з іншого – не створювало протиріч інтеграції у світову економіку. сприяти створенню відділів моніторингу розвитку АПК регіону в обласних структурах органів влади. Проектним організаціям: використовувати методичні прийоми, запропоновані в дисертації, при розробці містобудівельної документації (наприклад, генеральних планів сільських поселень) чи проектуванні окремих об’єктів АПК. Вищим учбовим закладам: передбачити у навчальних програмах, які стосуються розвитку територіальних суспільних систем та територіального управління, використання нових теоретичних та практичних здобутків, отриманих в дисертації в сфері моделювання розвитку АПК регіонів на базі врахування регіональних особливостей їх розвитку. | 