У висновках узагальнено результати дослідження та сформульовано концептуальні положення: 1. Дослідження впливу соціально-економічних і політичних процесів на розвиток професійної підготовки вчителів Німеччини створило підстави для твердження: у добу глобалізації та високих технологій освіта – фактор соціальної стабільності, економічного добробуту країни, її конкурентоспроможності та національної безпеки, що має бути потрактовано як загальнонаціональна, стратегічно важлива проблема. Освітня політика органічно поєднує політичні, соціальні, економічні та власне освітні аспекти, тільки за такого підходу до освіти можливо подолати відомчо-галузеві бар’єри, повернути їй природну сутність як сфери інтеграції та реалізації загальнонаціональних інтересів і пріоритетів держави. Модернізація освітньої системи вимагає нової економіки освіти, оскільки застаріла фінансова система підтримки педагогічних і науково-педагогічних кадрів є чи не основним гальмом якісних освітніх реформ. Зміна політичного ладу, динаміка або занепад економіки країни, соціальні чинники суттєво впливають на стан педагогічної освіти країни, змінюючи її перспективи та вектори розвитку. Це твердження чітко простежено на прикладі німецької системи педагогічної освіти. 2. Охарактеризовано основні напрями й окреслено реформаційні шляхи сучасної німецької педагогічної освіти. Процес професійної підготовки педагогічних кадрів у країні розвивається відповідно до таких положень: – освіту тлумачать як один із пріоритетів у державній політиці країн Євросоюзу; – педагогічна освіта на нинішньому етапі враховує нові суспільні реалії, пов’язані з розвитком глобалізації, розширенням діалогу культур, використанням комп’ютерних технологій; – ринок робочої сили на території європейських країн позначається на розвиткові педагогічної освіти; – зазначено необхідність посилення зв’язків між закладами педагогічної освіти (підготовка у ВНЗ, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів). 3. З’ясовано інтеграційну роль Болонського процесу в розвитку й реформуванні системи педагогічної освіти Німеччини. Урахування європейських підходів до вирішення педагогічних проблем дає змогу виявити контекст, у якому зреалізовують інтенсивний пошук нових організаційних форм та оновлюють зміст освіти в Німеччині для поліпшення якості підготовки фахівців. Ініціативи Європейського Союзу, активним членом-засновником якого є Німеччина, окреслюють два напрями: – прагнення до взаємного узгодження діяльності освітніх структур, зокрема щодо визначення єдиного змісту освіти, підтримки мобільності викладачів, студентів, учителів та учнів; – внесок національних систем освіти у формування європейського громадянина. 4. Для поліпшення якості педагогічної освіти в країні запропоновано такі заходи: – визначення загальної концепції педагогічної освіти, яка поширюється на всі етапи професійної підготовки (навчання у ВНЗ, практика, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів); – оновлення змісту освіти таким чином, щоб студенти мали можливість набути в процесі навчання навички та вміння, необхідні для постійного професійного й особистісного зростання; – розробка додаткових програм підготовки для усунення дефіциту педагогічних кадрів шляхом залучення до професії осіб з інших галузей діяльності, наприклад тих, хто має диплом про освіту за відсутності стажу роботи; – застосування програм наставництва, щоб стажування студента сприяло поступовому переходові від навчання у ВНЗ до професійної діяльності; – розширення партнерської кооперації шкіл та закладів педагогічної освіти як взаємовигідний процес; – розвиток системи перепідготовки кадрів; – активне залучення студентів педагогічних спеціальностей до дослідницької роботи, що відображає специфіку професії. 5. На підставі проведеного аналізу створено періодизацію реформ у системі підготовки педагогічних фахівців Німеччини в другій половині ХХ – на початку ХХІ століття. Таблиця ілюструє залежність реформаційних процесів в освіті від соціально-політичної ситуації в країні та від загальносвітових тенденцій. Етапи розвитку педагогічної освіти в країні та зміна соціальної парадигми взаємопов’язані. Зміцнення економіки й політичні свободи дають поштовх для розвитку освіти. Політична диктатура та занепад економіки спричинюють нехтування педагогічними надбаннями і згортання педагогічних реформ. Великий уплив на розвиток педагогічної освіти мають процеси євроінтеграції та створення єдиного європейського освітнього простору. 6. Порівняння умов входження української та німецької вищої педагогічної школи до європейського освітнього простору дало змогу констатувати, що системи підготовки вчителів обох держав мають на меті виконання подібних завдань. Як в Україні, так і в Німеччині тривають реформи, спрямовані на оновлення системи вищої педагогічної освіти та організації навчання у ВНЗ. Обидві країни беруть активну участь в освітніх проектах, розроблених структурами ЄС, та заохочують мобільність студентів і викладачів. На основі цих програм змінюють навчальні плани університетів, завдяки чому долають національні відмінності та відбувається реальне зближення на шляху до європейської інтеграції, проголошеної Болонською конвенцією. 7. Визначено можливість використання позитивного досвіду німецької системи підготовки вчителів у реформуванні вітчизняної педагогічної освіти. У ході аналізу німецьких педагогічних нововведень, перевагу надано тим реформам, що є цікавими й перспективними для вивчення та застосування в українській вищій педагогічній школі. Гуманістична спрямованість освіти, різнорівнева система входження в професію, ранній практичний компонент у педагогічній освіті (проект „Інтегрований вступний семестр”), стажування після теоретичного навчання у ВНЗ, педагогічні майстерні-лабораторії, підвищення кваліфікації на робочому місці та робота модератора заслуговують на особливу увагу. Проведене дослідження не вичерпує всієї повноти проблеми реформування системи педагогічної освіти Німеччини. Анкетування українських учителів та студентів, здійснене в межах дослідження для вивчення можливостей і доцільності змін у чинній системі педагогічної освіти (з використанням німецького досвіду університетської педагогічної освіти й післядипломного підвищення кваліфікації учителів), засвідчило значну зацікавленість вітчизняних педагогів деякими аспектами організації педагогічної освіти в землях Німеччини. Це доводить необхідність продовження наукового пошуку, оскільки в педагогічній освіті Німеччини нагромаджено багатий досвід реформаційних перетворень, які потребують вивчення і впровадження в практику підготовки фахівців-педагогів різних європейських країн. Актуальними є питання про узгодження планів і програм підготовки німецьких учителів на міжземельному рівні, активацію практичного компонента навчання на першому етапі здобуття освіти в університеті, зміцнення зв’язків між усіма фазами підготовки німецьких учителів – навчання у ВНЗ, референдаріат, післядипломне підвищення кваліфікації. |