У дисертації наведено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення проблеми реформування форм господарювання в аграрному секторі регіону. Виконане наукове дослідження дозволяє сформулювати такі висновки: 1. Одне з найпомітніших місць у процесі аграрних реформувань посідає створення нових ринкових форм господарювання, формування рідноукладності в сільському господарстві, трансформація старих укладів, які віджили, в нові ринкові. Система укладів має розглядатися як підсистема загальнішої системи – розвитку аграрних відносин, що у свою чергу є підсистемою розвитку аграрної сфери. Під сільськогосподарським укладом треба розуміти соціально-економічну категорію, що уособлює пріоритети і відповідні їм типи економічної поведінки селян, які реалізуються в конкретних виробничих відносинах, першооснову яких становлять діючі відносини власності з їх соціальними, економічними організаційними та іншими складовими. 2. Форми господарювання в сільському господарстві Львівської області у процесі аграрної реформи і становлення різноукладності на селі постійно удосконалюються, змінюється їх структура. Найбільшого поширення набули особисті селянські та фермерські господарства, господарські товариства, приватно-орендні підприємства. Не одержали розвитку (порівняно з іншими областями) сільськогосподарські виробничі кооперативи. Відбулися кардинальні зміни у розподілі сільськогосподарських угідь між землекористувачами. Якщо у 1990 р. в сільськогосподарських підприємствах їх було зосереджено 88,8%, а в господарствах населення - 11,2%, то у 2005 р. - відповідно 34,8% в сільськогосподарських підприємствах і 65,2% в господарствах населення, які виробляють 87,1% валової продукції сільського господарства. 3. Показники ефективності сільськогосподарського виробництва з технологічного, економічного і соціального погляду в області є незадовільними. У 2005 р. намітилось деяке поліпшення показників: збільшилася сума прибутку і чисельність прибуткових сільськогосподарських підприємств порівняно з попередніми роками, підвищився рівень рентабельності їх діяльності. Однак рівень рентабельності більшості видів продукції (цукрових буряків, молока, м’яса великої рогатої худоби, свиней, овець, птиці) залишився збитковим, що складається під дією двох чинників: надмірно високої собівартості продукції і відносно низьких середніх цін її реалізації. З розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь порівняно з 1990 р. усі категорії господарств у 2005 р. виробили 81,5% валової продукції, в тому числі фермерські господарства 107,8% (порівняно з 1995 р.), сільськогосподарські підприємства - 56,2%, господарства населення – лише 25,4%. 4. Протягом 2001-2006 рр. відбулися значні зміни в економічній поведінці основних суб’єктів господарювання в сільському господарстві. Скорочується чисельність особистих селянських господарств та обсяги спожитої і реалізованої ними сільськогосподарської продукції. Прискореними темпами зменшується чисельність поголів’я тварин, погіршуються показники виробництва валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь. Простежується чіткий взаємозв'язок між темпами зростання грошових доходів сільського населення і темпами скорочення обсягів виробництва в особистих селянських господарствах. У разі збереження існуючих тенденцій слід очікувати подальшого звуження сфери селянського укладу. 5. Негативні тенденції розвитку укладу сільськогосподарських підприємств, які спостерігалися до 2004 р., змінюються на позитивні. Зріс рівень рентабельності реалізації продукції, нарощуються обсяги її виробництва. Основою підвищення економічної ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах є інтенсивні чинники: зростання продуктивності праці, урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності тварин. 6. Сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм функціонують в ідентичних зовнішніх економічних умовах. Однак існують значні відмінності в соціальних і правових умовах їх функціонування. Серед сільських жителів сформоване доволі стійке негативне ставлення до приватних сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств. Значні перешкоди їх розвитку створює мораторій на продаж-купівлю сільськогосподарських земель. Результати статистичних групувань і кореляційно-регресійного аналізу підтверджують недостатній рівень прояву зовнішніх позитивних чинників розвитку приватних підприємств і фермерських господарств, на відміну від господарських товариств. Серед чинників ресурсозабезпечення сільськогосподарських підприємств найсуттєвіше впливають на рівень економічної ефективності показники забезпечення активами. 7. На перспективу прогнозуються певні зміни в структурі різноукладності. У дисертації розроблена концептуальна схема її структури в сільському господарстві Львівської області. Особисті господарства населення (селянський уклад) не можуть вважатися пріоритетною формою господарювання. Але вони зберігатимуться доти, доки існуватиме безробіття на селі, доки не зросте рівень матеріального добробуту сільських жителів, не відродиться рівень виробництва в сільськогосподарських підприємствах. 8. Для оздоровлення економічної ситуації в сільськогосподарських підприємствах необхідно підвищити рівень концентрації та інтенсифікації виробництва. Без цього не можна вести мову про запровадження науково-технічного прогресу. Спеціалізаця на виробництві зерна, як це було до недавна, не убезпечує сільськогосподарські підприємства від зниження рентабельності. Перспективним для спеціалізації сільськогосподарських підприємств є молочно-м’ясне скотарство, що вимагатиме чималих зусиль і коштів. |
