Анотація до роботи:

Побідаш І. Л. Редакторська та журналістська діяльність Леоніда Глібова. – Рукопис.

Дисертація подана на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.08 – журналістика. – Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Київ, 2006.

У дисертаційній роботі вперше здійснено комплексне дослідження редакторської та журналістської діяльності Л. І. Глібова. Видавця „Черниговского листка” (1861-1863) представлено як одного з організаторів вітчизняної періодики, а саму газету розглянуто як непересічний друкований орган, що став новим типом серед часописів середини ХІХ ст.. Новаторський характер видання визначено на підставі таких характеристик: одне з перших приватних видань в Україні, публікація українськомовних матеріалів, українофільські позиції редакторського колективу. Вивчено історію часопису та вперше представлено його авторський склад. Здійснено зіставну характеристику „Черниговского листка” та „Основи”, встановлено місце та роль редагованої Л. Глібовим газети у пресі 60-х рр. ХІХ ст.

Проаналізовано характер діяльності видавця, його суспільно-політичні та морально-етичні позиції, ідеологічну платформу, розглянуто теоретичні погляди редактора на видавничий процес в Україні середині ХІХ ст., а також його практичні організаторські здібності.

Вивчено жанрові та мовні особливості журналістських матеріалів Л. Глібова, розглянуто його літературні твори на сторінках періодичних видань.

У процесі наукового дослідження сформульовані такі висновки:

1. „Черниговский листок” за редакцією Л. Глібова є непересічним друкованим органом, що став новим типом видання серед часописів середини ХІХ ст. Його особливий характер визначають такі риси: відсутність фінансової підтримки уряду (щотижневик був одним із перших приватних видань в Україні), публікація українськомовних матеріалів, українофільські позиції громадівського руху, демократичний характер видання.

2. Газета була актуальною для українського читача, її велике суспільно-політичне та морально-етичне значення підтверджено аналізом стану періодики 60-х років ХІХ ст., вивченням листів кореспондентів та зіставної характеристики часописів „Черниговский листок” й „Основа”. Публікації на сторінках газети Л. Глібова були не тільки джерелом інформації, але й ефективним чинником формування громадської свідомості, активної позиції членів суспільства.

3. На підставі здійсненого у роботі аналізу стану періодики 60-х років ХІХ ст. встановлено відмінне й спільне між двома виданнями: „Черниговский листок” й „Основа”, та водночас місце і роль редагованої Л. Глібовим газети у пресі середини ХІХ ст. Обидва видання об’єднував час, публікація матеріалів українською мовою, характер видання, мета видання, тематичні паралелі (виступи за єдину мовно-літературну норму, за друк художніх творів українською мовою, підтримка Галичини обома виданнями щодо відстоювання там питань мови, національного розвитку; у вимогах до навчання дітей, зокрема рідною мовою й впровадження прогресивних педагогічних методик), частково відділи видань. Переваги „Основи”: краще фінансування, географічний чинник (столичне видання), кращий авторський склад. Переваги „Черниговского листка”: газета проіснувала на рік довше, причини припинення видання мають зовнішній (об’єктивний) характер, на відміну від внутрішніх (суб’єктивних) причин закриття „Основи“; за своїм призначенням, програмою газета була ближчою до пересічного читача, що визначалося географічним обмеженням адресатів та конкретністю сформульованих мети й завдань.

Розгляд газети „Черниговский листок” на тлі політичних та соціальних процесів, а також співставлення його з провідним виданням „Основа” дали змогу говорити про високе місце газети серед інших видань, про прогресивність напрямку ідей її редактора. На Наддніпрянщині „Черниговский листок” посідав перше місце як і в ідейному плані (єдина газета, що публікувала матеріали українською мовою), так і в матеріальному (одне з перших приватних видань).

4. Причинами нерегулярності видання є робота Л. Глібова в гімназії, затримки випуску друкарнею, цензурні обмеження; фінансові проблеми редакції часопису. Причини припинення видання такі: цензурні утиски, українофільство Л. Глібова, передчаси Валуєвського циркуляра, процес С. Носа та І. Андрущенка.

5. Повний склад авторів „Черниговского листка” – 38. Основні публіцистичні сили щотижневика: Л. Глібов, П. Куліш, О. Кониський, О. Лазаревський, М. Номис, О. Тищинський. Принципи роботи Л. Глібова-редактора з авторами можна сформулювати так:

роль редактора розуміється – порадник, наставник, але не критик;

першорядним у роботі редактора з автором є визначення позитивного;

остаточне рішення має приймати саме автор;

толерантне ставлення – основа спілкування редактора з автором.

Важливим чинником у редакторській діяльності Л. Глібов вважав роботу з редакційною поштою.

6. Редакторський колектив газети відстоював постійно питання української мови (навіть в російськомовних статтях) питань функціонування української мови в школі, видавничій сфері, театрі.

Публіцистичних та художніх творів, опублікованих українською мовою, на сторінках часопису приблизно 25 відсотків. Написані вони тринадцятьма авторами (це приблизно 34 відсотків від авторського колективу газети). Редакція орієнтувала свого читача (у роботі класифіковано видання, представлені в бібліографічному відділі „Листка”) на книги українських письменників, книги про українську історію та рідну мову, українські підручники.

7. У дисертаційній роботі вивчено систему цінностей редактора, що стали визначальними для характеру видання, його ідейного спрямування, вирішення поставленої мети та обраної програми, а саме:

гуманістичні принципи діяльності;

творчий, а не механічний, підхід до редакторської справи;

висока мораль і активна громадянська позиція – основа діяльності редактора;

редактор має дві мети: перевиховання людини та висвітлення національних інтересів, інформування читача про все, що відбувається в суспільстві,

- кредо редактора – просвітницька революція.

8. Глібова-редактор мав великі організаторські здібності. Переборюючи вкрай важкі умови (як фінансового, так і політичного характеру), він створив газету, що мала велике значення для розширення географії української журналістики та для розвитку регіональної й загальнонаціональної преси в цілому.

Засобами підвищення популярності газети були: система передплати, зв’язки з іншими виданнями, реклама на сторінках газети, створення авторського колективу, позаштатної „кореспондентської мережі”, постійний зв’язок із читачами на сторінках творів, публікація листів, матеріалів читачів. Не зважаючи на мізерну ефективність передплати, підтримки газети іншими виданнями, промоційні заходи, ми маємо підстави говорити про їхній початок розвитку в історії періодичної преси, а також про Л. Глібова як одного з організаторів-початківців їхнього впровадження в практику.

9. У роботі вивчено діяльність Глібова-журналіста. Класифіковано теми та жанри його публікацій, розгляд яких проілюстрував багатогранність особистості публіциста, розкрив систему його професійних та житейських цінностей. Тематичний діапазон цих статей надзвичайно широкий, всі висвітлені теми актуальні, соціально загострені. Розгляд тем статей часопису взагалі та публікацій Л. Глібова зокрема дав змогу говорити про активну суспільну позицію редактора та обґрунтувати його суспільно-політичні та морально-етичні погляди. Досліджено мову публіциста та стиль його письма, що характеризується цілісним та природнім поєднанням елементів публіцистичного та художнього, глибокої лірики та гострої іронії. Розглянуто внесок „Черниговского листка” у розвиток і витворення таких жанрів, як „Лист” та „Огляд преси”, „Кримінальна хроніка”.

10 У роботі проаналізовано літературні твори Л. Глібова на сторінках періодичної преси, зокрема „Черниговского листка” та галицьких видань „Зоря” й „Дзвінок”, що дає підстави стверджувати багатогранність, а водночас і єдність його таланту, ще раз закцентувати на стильових ознаках його письма. Аналіз співпраці з галицькими виданнями дав змогу зробити висновок про визнання західноукраїнською інтелігенцією Л. Глібова як видатного українського письменника, основоположника дитячої літератури і, що головне, прогресивного видавця свого часу. Вивчення цього питання доповнило також ряд міркувань Л. Глібова як редактора (формат видання, ілюстрації, розміщення матеріалу).

Публікації автора:

Побідаш І. Л. Леонід Іванович Глібов – письменник, педагог, журналіст. – К.: Парламентське видавництво, 2004. – 72 с.

Побідаш І. Л. Видавнича діяльність Л. Глібова // Поліграфія і видавнича справа: науково-технічний збірник. – 2002. – № 39. – С. 47-51.

Побідаш І. Л. Педагогічні питання на сторінках „Черниговского листка” // Українська мова та література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2003. – № 3. – С. 209-211.

Побідаш І. Л. Леонід Іванович Глібов як журналіст та редактор „Черниговского листка”: особливості публіцистичного стилю // Мова і культура. – 2003. – Вип. 6. – Т. ІІ. – С. 298-305.

Побідаш І. Л. Леонід Глібов – організатор та видавець приватної газети „Черниговский листок” // Наукові записки Інституту журналістики – К., 2004. – Т. 17. – С 55-60.

Побідаш І. Л. Редакторські набутки Л. І. Глібова та їх вплив на формування тематичної палітри часопису „Чернігівський листок” // Друкарство. – 2005. – № 2 (61). – С. 66-71.

Побідаш І. Л. „Черниговский листок” Л. І. Глібова // Видавнича галузь і кадри: досягнення, проблеми, перспективи: науково-практичний збірник. – Львів. – 2002. – С. 253-258.

Побідаш І. Л. „Черниговский листок” Леоніда Івановича Глібова, його видавнича та журналістська діяльність // Доповіді Третьої науково-технічної конференції студентів і аспірантів „Друкарство молоде”: Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, Видавничо-поліграфічний факультет. – К., 2003. – С.127-130.