Анотація до роботи:
Свідер І. А. Речовий образ в художніх системах західноєвропейських романтиків. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.04 – література зарубіжних країн. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009. Дослідження присвячене проблемі виявлення та обґрунтування особливостей словесної реалізації та функціонування речових образів у художніх системах В. Скотта та Е. Т. А. Гофмана, що розглядаються в контексті ідейно-естетичної доктрини західноєвропейського романтизму. Увага до світу артефактів формується на вищих щаблях літературної культури. Образ-річ стає об’єктом самостійної уваги письменника лише в Ренесансі, причому одразу ж його функція ускладнюється – бароко прагнуло «розчинити» чуттєвий блиск речей в ідеї «memento mori»; класицизм, культивуючи антично-ренесансний смак до мімезису, перетворював річ на аксесуар. Класицистичний або романтичний твір не уявити без розгалуженого змалювання матеріальної цивілізації. Проте лише в романтизмі формується справжній «живопис словом», річ постає у її непростих взаєминах зі своїм творцем – людиною, вона стає певним виразом духовної сутності народу, а водночас – набуває іманентності, відчуженості. Історичний роман Скотта є запереченням класицистичного антиісторизму. Широко репрезентують рідне минуле архітектура і костюм персонажа, побутові деталі. Індивідуалізація предмета сигніфікує складність відносин між людьми. Досвід Скотта став підґрунтям для реалістичного експерименту, в якому мистецтво мало зрівнятися з наукою у своєму опануванні матеріального світу. У Гофмана час «роздвоєний», бо тут паралельно протікає звичайний «побутовий» час і дихає Вічність, що вкорінене в характерному містицизмі епохи, зовсім не вільної від тяжіння до потойбічного. Завдяки Скоттові складається традиція розгалуженого змалювання середовища, соціальної приналежності та особистого характеру персонажа через систему образів-речей; від Гофмана, якого цікавило не «зовнішнє» буття речового світу, а потаємно-містичні зв’язки між реаліями, йде лінія «відчуження» речі від людини, що в новітній літературі набирає характеру «бунту речей» проти володаря. | 