Анотація до роботи:

Осауленко О.А. Реалізація принципу презумпції невинуватості у досудових стадіях кримінального процесу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. – Київський національний університет внутрішніх справ. – Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з визначенням сутності, місця і ролі презумпції невинуватості в загальній системі правових гарантій, а також визначенню шляхів удосконалення положень кримінально-процесуального законодавства, які сприяють реалізації принципу презумпції невинуватості у процесі порушення та досудового розслідування кримінальних справ. В роботі вперше у вітчизняній кримінально-процесуальній доктрині сформульовано визначення презумпції невинуватості як правового явища; по-новому дано визначення принципів кримінального процесу; досліджено роль принципу презумпції невинуватості стосовно функцій кримінального переслідування та обвинувачення; на підставі аналізу механізму реалізації принципу презумпції невинуватості у досудових стадіях кримінального процесу сформульовано пропозиції щодо розширення та вдосконалення гарантій його реалізації при порушенні кримінальних справ, провадженні слідчих дій, застосуванні запобіжних заходів та стосовно різних форм закінчення досудового слідства.

Результати дисертаційного дослідження дозволяють запропонувати нові теоретичні положення, зміни до Конституції України, чинного Кримінально-процесуального законодавства України та проекту КПК України.

Принципи кримінального процесу визначати як пов’язані з політичним устроєм держави правові ідеї загальносоціального значення, які після закріплення в нормах діючого права визначають поведінку суб’єктів в усіх чи окремих стадіях кримінального процесу, встановлюють між нормами кримінального процесу логічний зв’язок, що дає можливість їх поєднувати і тлумачити, визначають загальні риси здійснення правосуддя в кримінальних справах і порушення яких відбувається шляхом порушення конкретних норм, що гарантують їх реалізацію.

Презумпцію невинуватості як правове явище визначати як сукупність взаємопов’язаних між собою функціональних проявів, що визначають правовий статус особи, яка притягається до юридичної відповідальності і реалізація яких гарантується правовими положеннями, що забезпечують законне та гуманне ставлення до такої особи.

Презумпція невинуватості є елементом загальноправового статусу особи, який захищає права суб’єкта будь-яких правовідносин різних галузей права, коли виникає питання про притягнення його до відповідальності. У зв’язку з цим запропонована нова редакція ст. 62 Конституції України: “Особа є невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили. Кожен має право на судовий розгляд справи щодо його винуватості у вчиненні будь-якого правопорушення. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, чи будь-якого іншого правопорушення. Рішення про винуватість особи не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування рішення суду як неправосудного, держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним притягненням до відповідальності.”

Правове визначення (п. 25 ст. 6 проекту КПК) функції кримінального переслідування, формулювати наступним чином: “процесуальна діяльність, яка здійснюється органами розслідування та судом з метою недопущення покарання невинуватих осіб та викриття, засудження і покарання осіб, винних у вчиненні злочину”.

Право на прийняття чи ініціювання перед судом прийняття рішень, які свідчать про початок функції обвинувачення, тобто: про відмову в порушенні та про порушення кримінальних справ (щодо конкретної особи), визнання особи підозрюваною і обвинуваченою, застосування запобіжних заходів, пред’явлення обвинувачення та складання обвинувального висновку може і повинен мати лише один суб’єкт кримінального переслідування, якому надано право реалізувати функцію обвинувачення – прокурор. У зв’язку з цим усунути суд від обов’язку порушувати кримінальні справи приватного обвинувачення, закріпивши це право за прокурором.

Надати статус підозрюваного особі щодо якої подано скаргу в справах про злочини, передбачені в ч.ч. 1, 2 ст. 27 КПК.

Виключити з системи кримінального судочинства процедуру провадження та застосування примусових заходів виховного характеру у справах неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечне діяння у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.

З метою удосконалення чинного Кримінально-процесуального законодавства України також пропонується:

1. Ч. 2 ст. 15 КПК викласти в наступній редакції: “Особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доказано в законному порядку і встановлено відповідним рішенням суду, яке набрало чинності. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь”.

2. Ст.ст. 49, 50, 51 КПК доповнити наступними положеннями: “відмовитись давати показання щодо себе, членів сім’ї та близьких родичів. При згоді давати показання потерпілому (цивільному позивачу, цивільному відповідачу, відповідно) має бути роз’яснено, що його показання можуть бути використані в подальшому як докази в кримінальній справі”.

3. Ч. 1 ст. 69 КПК доповнити п. 6: “6) особи, які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, про відомості, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням цих завдань” та загальною нормою такого змісту: “У випадку якщо особи, які мають право відмовитися давати показання, погоджуються давати показання, особа, яка проводить дізнання, слідчий прокурор, суд повинні роз’яснити їм, що їхні показання можуть бути використані в подальшому як докази у кримінальній справі”.

4. П. 5 ч. 1 ст. 44 КПК України викласти в наступній редакції: “5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру – з моменту ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення судово-психіатричної експертизи, а в разі, коли скористатись зазначеним правом особі перешкоджає характер її захворювання – не пізніше дня прийняття рішення про направлення особи на судово-психіатричну експертизу. Захисник вказаних осіб має ті ж права, що і захисник обвинуваченого”.

Публікації автора:

1. Осауленко О.А. Поняття та межі дії принципу презумпції невинуватості в кримінальному процесі // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених: Науково-практичний збірник. Додаток до журналу “Міліція України”. – 2005. – № 45. – С. 3–6.

2. Осауленко О.А. Функції кримінального переслідування, обвинувачення та принцип презумпції невинуватості // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених: Науково-практичний збірник. Додаток до журналу “Міліція України”. – 2005. – № 46. – С. 5–9.

3. Осауленко О.А. Реалізація принципу презумпції невинуватості при застосуванні примусових заходів медичного характеру // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 30. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – С. 514–518.

4. Смітієнко З.Д., Осауленко О.А. Презумпція невинуватості як елемент загальноправового статусу громадян // Уряду України, Президенту, законодавчій, виконавчій владі. Проблеми боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників / Керівник авторського колективу А.І. Комарова, О.О. Крикун. – Київ, 1997. – Том 7. – С. 259–262.

5. Нагорський Ф.М., Осауленко О.А. Дія принципу презумпції невинності стосовно суб’єктів кримінального переслідування осіб, які викриваються у вчиненні злочину // Зовнішня торгівля: право та економіка. Українська академія зовнішньої торгівлі. – К. – 2002 р. – Вип. 2 (6). – Ч. 2. – С. 101–105.

6. Осауленко О.А. Законодавче закріплення принципу презумпції невинуватості // Майбутнє правної системи України: Тези доповідей та наук. повідомлень Міжнародної наук.-практ. конференції молодих юристів. – К.: Укр. правнича фундація, – 1996 р. – С. 87–89.

7. Смітієнко З.Д., Осауленко О.А. Презумпція невинуватості та правовий статус особи, запідозреної в скоєнні злочину // Концепція розвитку законодавства України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України. – 1996 р. – С.431–433.

8. Осауленко О.А. Реалізація функції судового контролю на досудових стадіях кримінального процесу // Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах: Тези доп. наук.-практ. конф.: У 2-х ч. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, – 2002. – Ч.1. – С. 182–184.

9. Осауленко О.А. Застосування примусових заходів виховного характеру з огляду на дію принципу презумпції невинуватості // Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної конференції молодих вчених “Четверті осінні читання” (21-22 жовтня 2005 року): У 3-х частинах: Частина третя: “Публічно-правові науки”. Підтом ІІ. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2005. – С. 68–71.

10. Осауленко О.А. Проблемні питання провадження допиту з огляду на дію принципу презумпції невинуватості // Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, 2005. – С. 189–191.