Теклюк Анатолій Іванович. Раціональність у науковому та позанауковому знанні: контекст комплементарності : Дис... канд. філос. наук: 09.00.09 / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. — Чернівці, 2007. — 188арк. — Бібліогр.: арк. 168-188.
Анотація до роботи:
Теклюк А.І. „Раціональність в науковому та позанауковому знанні: контекст комплементарності”. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.09 – філософія науки. Чернівецький національний університет. – Чернівці, 2007.
Дисертація присвячена аналізу раціональності в науковому й позанауковому знанні. Розкривається, що суть проблеми раціональності загалом, конкретного виду чи історичного типу полягає в тому, що конкретний набір принципів і правил, якими керується в своїй діяльності розум, виявляється малоефективним в освоєнні світу, організації суспільного життя, перетворенні зовнішнього середовища і т.п. Стосовно ж проблеми раціональності в позанауковому знанні то вона тут має два виміри. Перший, внутрішній, коли відчувається обмеженість даного виду раціональності його носіями і другий, зовнішній, коли ці обмеженості досліджує наука. Відмічається, що розгляд раціональності певного історичного періоду, її філософсько-методологічних передумов, у підсумку веде до реконструкції того духового контексту, тієї смислової сітки, яка в кожну епоху визначає загальний фон, на якому наука, філософія створюють свої побудови.
Обґрунтовано концепцію комплементарності наукових і позанаукових форм знання на основі раціональності. Раціональність виступає своєрідним спільним знаменником для різноманітних форм знання, завдяки своїй універсальній структурі. Ця структура включає чотири рівні: цільовий (тут здійснюється цілепокладання, визначається мета до якої прагнуть), методичний (набір методів для досягнення бажаної мети), алгоритмічний (порядок дій для досягнення мети), суб’єктний (наявність розуму, там де немає об’єктивно значущих аксіоматичних засад мислення не можна говорити про раціональність). Ця структура є універсальною і притаманна будь-якій формі раціональності чи її різновиду. Відмінність між конкретними виявами раціональності зумовлюється наповненнями виділених рівнів, і насамперед методичного, а також від історичних умов реалізації.
Феномен раціональності є однією з найважливіших складових людської культури, яка виявляє надзвичайно потужний вплив на переважну більшість видів людської діяльності. Раціональність не обмежується лише відповідністю таким критеріям як доказовість, аналітичність, критичність, тому що раціональність не є лише синонімом розумності. Взагалі б тоді не варто було вводити зайвий термін, раціональність швидше постає як певний смисло-життєвий принцип людського буття. Таке значення терміну раціональність дуже близьке до вихідного поняття з якого постала латинське ratio, тобто до грецького логоса.
Раціональність історично мінлива, і наукова раціональність в тому числі. Відзначимо, що ті дослідники, які говорили про незмінність раціональності, до певної міри теж праві, оскільки протягом історичних змін раціональності спостерігаються певні незмінні її елементи. Це напевно і робить можливим говорити і про раціональність античності, і середньовіччя та інших епох, про раціональність як єдиний феномен в його різновидах. Історичні типи раціональності, що були історично раніше, вже не можуть відновити своє панівне становище в наступні часи. Певні елементи, ідеї повертаються до активного функціонування, але не більше.
Неадекватне наповнення конкретним змістом поняття раціональності та сповідування такого стану на практиці веде до криз людської культури, як в пізнавальному, так і в смисложиттєвих планах криза певного типу чи виду, криза раціональності зумовлюється тим, що конкретний набір принципів і правил, якими керується в своїй діяльності Розум (лінійність, редукціонізм, жорстка детерміністичність і т.п.), виявляється малоефективним в освоєнні світу, організації суспільного життя, перетворенні зовнішнього середовища і т.п.
Раціональність класичної науки, яка має в своїй основі математичне природознавство сприймається як противага середньовіччю в цілому і християнству зокрема. Але без нього була б неможлива новоєвропейська наука. "Раціональний ірраціоналізм" християнства посприяв становленню новоєвропейської науки. Саме в лоні християнської думки постали ідеї лінійності часу, а за цим і руху, як такого, що стало основою нової фізики, а відтак і нового бачення світу загалом. Християнство привнесло ідею актуальної нескінченості в суспільну свідомість, а потім вона отримала своє належне місце в наукових побудовах. Окрім позитивних моментів християнського впливу, були і негативні. Ці моменти дуже істотні, оскільки вони визначили той негативний бік новоєвропейської науки, що сьогодні став головною мішенню критики науки. Мається на увазі установка, що людина цар природи і має повне право використовувати її на власний розсуд, а наука є той засіб, який в цьому їй має допомогти. І ця наука в повністю відстороненою від суб'єктивності, вона лише холодно констатує те, що є і те, що відбувається.
Великі (широкомасштабні) кризи раціональності по своїй суті є кризами певного ставлення людини до навколишнього середовища, з іншого боку відповідний тип раціональності визначає саме таке ставлення людини. Найяскравіший негативний приклад новоєвропейського типу раціональності, що виріс як було продемонстровано на засадах математичного природознавства, це екологічна криза. Вона породжена сучасною індустріальною цивілізацією, яка перетворила природу просто в матерію.
Пошук нової раціональності або пошук нової, суттєво відмінної від попередньої, наукової парадигми по своїй суті є пошуком нової „екологічної ніші” людини. Пошук цієї ніші для людини – це пошук нового типу енергозабезпечення, який неможливий на засадах старої раціональності, сучасна екологічна криза не може бути подолана, поки ми не знайдемо можливості зжити ту парадигму мислення, яка з'явилась в ХVІІ-ХVIIІ ст.
Феномен нестабільності постає у якості визначального чинника в розумінні світу і людського суспільства, ідея нестабільності є визначальною рисою нової наукової парадигми, а відтак і нової наукової раціональності, яка надає можливість осягати нові пізнавальні горизонти, нові зрізи реальності, які характеризуються такими рисами як становлення, нелінійність, нестаціонарність, нестійкість.
Сучасні наукові теорії в галузі фізики стають певною мірою схожі на різного роду містичні уявлення, хоча і не стають по своїй суті містичними або утворюють свої концепти на основі дещо іншого пізнавального інструментарію, ніж в містицизмі.
Постмодернізм у філософії і його тенденції в науці є виявом обмеженості пізнавальних можливостей класичної наукової раціональності та вимогою її трансформації (лібералізація критеріїв), що може призвести до втрати продуктивності цієї ідеї і навіть до відмови від категорії істини.
Раціональність має загальну чотирирівневу структуру: цільовий рівень (здійснюється цілепокладання, визначається мета до якої прагнуть), методичний рівень (набір методів для досягнення бажаної мети), алгоритмічний рівень (порядок дій для досягнення мети), суб’єктний рівень (наявність розуму, там де його немає не можна говорити про раціональність). Така структура раціональності дозволяє використати її як своєрідний „спільний знаменник” для поєднання різних форм знання. Оскільки є спільна для більшості форм знання структура, то вона може забезпечити створення цілісної картини світу.
Позанаукове знання містить в собі структури раціональності як і наукове знання, завдяки цій раціоналізації є можливість його використання як доповнюючого компонента до наукового знання. На прикладі астрології (модель нежорсткого детермінізму), релігії (концепція лінійного часу в християнстві), магії (підходи в розумінні свідомості, психіки людини) продемонстровано взаємовпливи наукового й позанаукового знання, які дають своєрідні імпульси для розвитку різного роду підходів у пізнанні світу.
Публікації автора:
1. Роль дохристиянських вірувань у культурі українського народу // Вісник Київського університету. серія: філософія. політологія. соціологія. психологія. К.,1993.-с.25-32 (0,5 д.а.) – у співтоваристві з Суярком В.
2. Рациональное и иррациональное в религиозном опыте// Проблема раціональності наприкінці ХХст. Матеріали V Харківських міжнародних Сковородинівських читань. 29-30 Вересня 1998. Харків,1998.
3. Християнство як світоглядна основа наукової творчості// Матеріали 5-ї міжнародної науково-практичної конференції “Творчість як спосіб буття дійсного гуманізму”. 13-14 травня 1999р. К.,1999.
4. Людська творчість і боже творіння в осмисленні середньовічних філософів // Вісник Вінницького політехнічного інституту, 1999, №1.-с.91-96 (0,5 д.а.)
5. Раціональність гуманітарного та технічного знання.// Шляхи та проблеми входження освіти України в світовий освітянський простір. Збірник доповідей міжнародної науково-практичної конференції. Вінниця, 8-9 червня 1999р. Вінниця, 1999.
6. Нужен ли европейской науке китайский мистицизм? // Вісник Харківського університету. Серія: теорія культури і філософія науки. Харків, 2000. – с. 209-216 (0,5 д.а.)
7. Проблема синтезу західної та східної парадигми пізнання // Філософська думка, 2000, №2. – с. 145-156 (0,5 д.а.)
10. Доповнювіаність наукового і позанаукового пізнання.// Гуманістична місія освіти. Збірник доповідей науково-практичної конференції. Вінниця, 6-8 червня 2000р. Вінниця, 2000.
9. Раціональність, наука і постмодернізм // Постмодерн: переоцінка цінностей. Вінниця: Універсум – Вінниця, 2001. – с.288-302 (0,5 д.а.)
10. Особливості раціональності астрології.// Sententiae. 2004. Спецвипуск №1. Феномен раціональності
11. Класична раціональність та гуманізм.// Гуманізм та освіта. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. Вінниця, 21-23 вересня 2004р. В 2-х томах. Том 2. Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2004.
12. Европейская наука и китайская мифо-мистическая традиция.// Бренное и вечное: образы мифа в пространствах современного мира: Материалы Всероссийской научной конференции. 28-29 сентября 2004г./ НовГУ им. Ярослава Мудрого. Великий Новгород, 2004
13. Екологічна криза як криза певного типу раціональності.// Дні науки філософського факультету-2006: Міжнародна наукова конференція (12-13 квітня 2006 року): Матеріали доповідей та виступів. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. – Ч. II.
