Анотація до роботи:

Васильєва О.О. Рання творчість О.С. Гріна: художня модель світу, становлення романтичного героя. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.02 – російська література. – Дніпропетровський національний університет. – Дніпропетровськ, 2006.

У дисертації досліджується ранній період творчості Гріна. В центрі уваги автора два важливі аспекти творчого руху письменника: становлення романтичного героя та формування художньої моделі світу.

Новий герой, герой романтичний, виникає у творчій уяві Гріна з поєднання двох попередніх реалістичних героїв – революціонера та «маленької людини» (збірка оповідань «Шапка-невидимка», 1908). Поєднання ентузіазму, самовідданності та захоплюючої мрії дали письменнику нового героя, який уперше заявив про себе в новелі «Остров Рено» (1909). Новий герой відчув потребу в нових, незалежних від реального повсякдення, обставинах. Почало формуватися синтетичне середовище, що згодом перетвориться в синтетичний, тобто художній світ Гріна. Закріпитися автору в правильності пошуків допоможуть спочатку експериментальні реалістичні повісті «Приключения Гинча» (1912) і «Таинственный лес» (1913), а потім романтична новела «Зурбаганский стрелок» (1913). Новий герой Гріна піде шляхом добра і досягне своєї вершини в образі Грея у феєрії «Алые паруса». Паралельно герою Грін будує синтетичний світ. У феєрії він уперше постане у вигляді, близькому до завершеності. Згодом він отримає назву Грінландія. Поряд з основними проблемами в дисертації широко досліджуються різні аспекти поетики: сюжет, композиція малої епічної форми письменника, реалістичність як творча категорія неоромантизму письменника, металогія тощо.

У творчості Гріна 1906-1920 років відбувалися складні процеси, завдяки яким він відійшов від реалізму і звернувся до прози неоромантичного спрямування.

З 1906 до 1909 року Грін писав реалістичні оповідання або оповідання, за його словами, «дія яких відбувається в Росії». В цих творах помітно відбилася сувора російська дійсність. У них же добре відчутні реалістичні традиції І. Тургенєва, М. Гоголя, Ф. Достоєвського і Л. Толстого. Реалістичні твори свідчать про те, що Грін був талановитим майстром слова. Але молодого письменника все більше не задовольняв його герой (і революціонер, і «маленька людина»).

Життєвий досвід, неординарна натура вивели Гріна на романтичний шлях творчості. Перша спроба на цьому шляху – новела «Остров Рено» (1909) – визначила нового героя, того, якого шукав і бачив у своїй уяві письменник.

Новий герой зажадав для себе іншого, не побутового антуражу, в пошуках якого письменник починає важливий творчий експеримент. Він пише дві реалістичні повісті – «Приключения Гинча» і «Таинственный лес», – у яких випробовує свого романтично налаштованого героя (Гінч, Тушин) у реальних обставинах та обставинах, наближених до реальних. Досвід показав Грінові, що реальна дійсність не може бути життєтворним середовищем для його нового героя.

Обидві реалістичні повісті допомогли Грінові вдосконалити художню майстерність, підготувати вирішальний перехід до нової, неоромантичної манери письма. Це позначилося на сюжеті та композиції його творів.

На основі творчого експерименту Грін приходить до виправдання як свого нового героя, так і того умовного, синтетичного середовища, в якому відтепер буде він діяти і яке стане для нього єдино життєтворним.

Помітною віхою у творчих пошуках Гріна на шляху до неоромантизму стала новела «Зурбаганский стрелок» (1913). Вона визначила у творчій свідомості художника загальний вигляд того синтетичного середовища, в якому одержить постійну прописку новий герой. Грін починає поступово заселяти це середовище та наділяти його етико-соціальними нормами автономного людського гуртожитку. Звідси бере початок грінівська художня модель світу, що одержала в критиці назву Грінландія. Зурбаган – це перший знаковий структурний елемент грінівської моделі світу. Після нього географія Грінландії почне інтенсивно окреслюватись, а прообразом соціально-психологічного ладу синтетичного середовища стане тогочасна Росія. Соціальна атмосфера буржуазної Росії неначе опромінює грінівську модель світу й визначає її соціально-моральний клімат.

Поряд із художнім освоєнням синтетичного середовища Грін продовжує вирішувати проблему неоромантичного героя. Образ Валуера із «Зурбаганского стрелка» закріплює досягнення письменника в художньому осмисленні цього героя. Глибинний зміст подвигу Валуера полягає в проповіді та ствердженні добра. Особливу роль у процесі становлення нового героя Гріна зіграли поема «Ли» (1917) і новела «Корабли в Лиссе» (1918). У цих творах тріумфує активне добро. Такі герої, як Жиль, Лі, Біг, Бітт-Бой зумовлюють природний прихід у прозу Гріна Артура Грея – першого значного героя неоромантичного типу.

Реалістичний досвід письма позначився в Гріна не лише на «реалістичності» загального вигляду синтетичного середовища, але й на психологічній вірогідності центрального романтичного героя, на його формуванні як особистості в тісному зв'язку з навколишнім (умовним) середовищем.

Письменник наполегливо творить неповторний «стилістичний профіль» своєї прози. Про це свідчить його робота над пейзажем – «найпишнішим» місцем в оповіді Гріна. Прагнення до рівноваги моторних і колірних компонентів у пейзажі стає для письменника органічним. Загальній виразності і вірогідності пейзажу, крім епітета, сприяють метафора й порівняння, яким притаманна особлива емоційність і барвистість. Завдяки багатій тропіці рельєфнішими й поетичнішими стають також образи неоромантичних героїв письменника.

Вершиною грінівської галереї героїв неоромантичного типу першого періоду творчості став Артур Грей з «Алых парусов» (1920). Феєрія була задумана письменником у 1916 році й стала підсумком художніх пошуків раннього Гріна. «Задушевна думка» (В.Бєлінський) феєрії вміщена в словах Грея про те, що варто робити чудеса своїми руками. Грей здійснить те чудо, на яке спрямовано все в повісті.

Грінівська казка про Ассоль Корабельну втілюється в життя так, що втрачає елемент казковості. Її просто інсценує Грей. Проте диво відбувається – диво людяності, диво здійснення бажань.

У феєрії «Алые паруса» Грін іде далі обраним шляхом створення своєї синтетичної моделі світу. Грінландія тут з'являється вперше у своєму відносно завершеному вигляді. Ще не все окреслено на її карті, але дія вже цілком перенесена в «реальний світ» уяви письменника. В романах Грін внесе до її вигляду завершальні штрихи. Вона поступово звільняється від конкретно-історичних прикмет та отримує обрис незалежної умовно-узагальненої буржуазної дійсності. Правдиве зображення стосунків у грінландському світі, заснованому на соціальній нерівності (Меннерс – Мері, Меннерс – Лонгрен, пізніше Давенант – Ван-Конет), підкреслює реалістичність неоромантизму Гріна, його новаторський характер у порівнянні з класичним романтизмом. Крім того, якщо колишній романтизм освоював світ переважно в алегорично-фантастичних формах, то Грін віддає перевагу «реальній фантастиці» (М. Шагінян), тобто художньому освоєнню соціальної дійсності у формах, ідентичних самій дійсності. Такий неоромантизм дав Гріну можливість спілкуватися з читачами загальнозрозумілою мовою людських відчувань, думок і діянь. Духовний стан людини став для нього основним об'єктом естетичного інтересу. Це й зумовило реалістичне звучання неоромантизму Гріна в цілому.

Публікації автора:

1. Васильева О.А. Особенности раннего психологизма А. Грина // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. – № 55. – Т. 3. – Симферополь: Межвузовский центр «Крым», 2004. – С. 148-152.

2. Васильева О.А. Особенности сюжета ранней прозы А. Грина // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. – № 56. – Симферополь: Межвузовский центр «Крым», 2004. – С. 50-53.

3. Васильева О.А. Индивидуализация речевого стиля персонажей феерии А. С. Грина «Алые паруса» // Наукові записки Харківського національного пед. університету ім. Г. Сковороди. Серія: літературознавство. – Вип. 3 (43). – Ч. І. – Харків, 2005. – С. 123-134.

4. Васильева О.А. Этапная роль новеллы «Зурбаганский стрелок» на новом творческом направлении А. Грина // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. – № 65. – Симферополь: Межвузовский центр «Крым», 2005. – С. 97 – 100.

5. Васильева О.А. Законченность и бесконечность в философской поэзии Максимилиана Волошина // «Серебряный век» в Крыму: взгляд из ХХІ столетия. Материалы Вторых Герцыковских чтений в г. Судаке. 21-23 сентября 2001 г. – Москва – Симферополь – Судак, 2003. – С. 65-76.