Наукова задача цього дослідження полягала в наданні на основі теоретичного узагальнення за допомогою застосування різноманітних методів цілісного уявлення про еволюцію методів правового регулювання відносин в сфері праці в Західній Європі та США на протязі тривалого історичного періоду, застосування та співвідношення. Проведене дослідження дає можливість зробити наукові висновки і запропонувати рекомендації щодо практичного використання його результатів. Найбільш принциповими з них є такі: 1. Автором дисертаційного дослідження було виявлено сутність соціальної держави, яка сформувалась в найбільш розвинених країнах Західної Європи та США в середині ХХ століття, принципи, на яких вона побудована, а також її роль в застосуванні тих чи інших методів правового регулювання трудових відносин. Соціальна держава взяла на себе зобов’язання соціального захисту людини, який вона забезпечує владними приписами, та встановлює мінімальні стандарти в сфері праці, на основі яких суб’єкти трудових відносин можуть в договірному порядку визначати свої права та обов’язки та покращувати умови праці, передбачені нормами законодавства. 2. Поділ права на приватне і публічне у країнах романо-германської правової системи стався ще у Середньовіччя. Такий поділ залежав як від суб’єкта творення і суб’єкта застосування правових норм, так і від предмета та сфери правового регулювання. Якщо для приватного права характерним є наявність дозвільних, заохочуваних та регулюючих норм, то для публічного – заборонних, охоронних та регулюючих. У період феодальної роздрібненості основним джерелом права були договори між феодалами, спеціальні грамоти, які отримували міста від феодалів, цехові статути та звичаї. Зазначені джерела відносяться до сфери приватного права. Завдяки утвердженню абсолютної монархії головним джерелом права стає закон, який сприяє формуванню публічного права. Якщо у період феодальної роздрібненості приватноправові і публічноправові елементи не розрізнялися, то у період абсолютної монархії вони набувають чітких ознак. У цілому у період феодалізму регулювання трудових відносин здійснювалося як нормами приватного, так і публічного права. 3. З встановленням буржуазного ладу у країнах романо-германської правової сім’ї в ХІХ столітті зміст трудового договору залишався незмінним і відносини між роботодавцем і працівником регулювалися нормами приватного (цивільного) права. Судова практика розглядала норми законодавства, що стосувалися трудових відносин, як додатки до цивільноправових норм про договір особистого найму. Проте регулювання виплати заробітної плати, застосування праці дітей, підлітків та жінок, тривалості робочого часу, умов праці, відшкодування збитків працівникам у випадку каліцтва, соціального страхування, створення та діяльності профспілок здійснювалося нормами публічного права. Поступово умови колективного договору ставали нормами приватного права і були обов’язковими для їх застосування у регулюванні відносин між роботодавцями і найманими працівниками. У цілому протягом ХІХ століття загальні умови праці регулювалися нормами публічного права, а конкретні умови – нормами приватного права. 4. У першій половині ХХ століття у країнах романо-германської правової сім’ї такі інститути трудового права, як інститут трудового договору, інститут заробітної плати, інститут охорони праці, інститут робочого часу та часу відпочинку, інститут вирішення трудових спорів і конфліктів були інститутами як приватного, так і публічного права. Такі ж інститути, як інститут соціального страхування та інститут соціального забезпечення, остаточно відійшли до публічної галузі права. Нормами публічного права встановлюється мінімальний розмір заробітної плати, надбавки до заробітної плати на членів сім’ї працівників, гарантується виплата заробітної плати у випадку банкрутства роботодавця та закріплюється система участі найманих працівників у розподілі прибутків виробництва. Контроль за дотриманням норм як публічного, так і приватного права здійснюється радами, що складаються з представників роботодавців і профспілок, що є свідченням того, що трудові відносини у країнах романо-германської правової сім’ї регулюються головним чином приватноправовими методами. 5. Джерелами правового регулювання трудових відносин в Англії і США є загальне право, право справедливості, звичай (практика), договір та судовий прецедент, які відносяться до галузі приватного права. Джерелом права є також закон, але його роль в англо-американській правовій системі, не дивлячись на розвиток статутного права є меншою, ніж у романо-германській, і він тлумачиться суддями на основі правила прецеденту. 6. Протягом ХІХ століття в Англії регулювання тривалості робочого часу дітей, підлітків та жінок, порядок виплати заробітної плати та порядок її витрати, утворення і діяльність професійних спілок здійснювалося публічноправовими методами. У ХХ столітті в Англії і США встановлення мінімуму заробітної плати, тривалість робочого часу та часу відпочинку, діяльність професійних спілок також регулювалися публічноправовими методами. Усі інші відносини між роботодавцями і найманими працівниками регулюються нормами виключно приватного права. 7. Існує значна різниця у застосуванні приватноправових і публічноправових методів регулювання трудових відносин у романо-германській та англо-американській правових системах. У романо-германській правовій системі відчувається значний вплив римського права, яке було джерелом приватного права і законодавства, найважливішим засобом створення правових норм. В англо-американськійправовій системі спостерігається домінування особливої процесуальної техніки. Спільним в обох правових системах є високий рівень юридичної техніки, що дає можливість на сучасному етапі розвитку проводити уніфікацію норм приватного права, загальних принципів їх тлумачення. З появою соціальної держави характер законодавства у країнах романо-германської правової системи почав змінюватись з імперативного на диспозитивний, а тому домінуючими методами регулювання трудових відносин стають, як і в країнах англо-американської правової системи, приватноправові методи. 8. Україна після розпаду СРСР почала будувати свою правову систему на основі принципів континентальної, європейської правової системи, в основі якої поділ права на публічне та приватне, закон визнається основним джерелом права, менша роль порівняно з законодавством належить судовим рішенням. В цьому є певне раціональне зерно, тому що в Україні не має тієї випробуваної століттями англосаксонської традиції, згідно з якої судді є головними правотворцями, які незалежні від жодних соціальних груп в суспільстві і приймають рішення, ґрунтуючись лише на основі правових принципів та власного здорового глузду та сумління. На сучасному етапі свого розвитку для України дієвим є розумне поєднання публічно-правових та приватно-правових методів правового регулювання, що призведе до «м’якого» контролю над трудовими відносинами, не руйнуючи при цьому ринкову модель економіки. |
