Анотація до роботи:
Деревянкін С.Л. Публічність та диспозитивність у кримінальному судочинстві. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2005. Дисертацію присвячено визначенню поняття, правової природи, структури, зв’язків та взаємозв’язків публічності і диспозитивності як кримінально-процесуальних явищ та їх впливу на форму кримінального процесу, встановленню джерел публічності і диспозитивності кримінального процесу та дослідженню місця інтересу в кримінально-процесуальній діяльності. У роботі визначається коло суб’єктів публічності і диспозитивності у кримінальному судочинстві; риси, які характеризують процесуальні права і повноваження у кримінальному процесі, а також виявляються фактори, що перешкоджають запровадженню диспозитивних прав та дискреційних повноважень у кримінально-процесуальне законодавство і правозастосовчу практику в Україні, також правові способи і форми їх нейтралізації, у зв’язку з чим пропонуються конкретні диспозитивні і дискреційні норми. Визначено принцип диспозитивності як основне нормативно виражене положення кримінального судочинства, яке виражає свободу суб’єктивно заінтересованої особи самостійно або за допомогою захисника / представника визначати форми і способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу, предмет процесуального провадження, а також його долю і долю процесу в різних процесуальних стадіях і провадженнях процесу, у зв’язку з чим сфера дії принципу диспозизитивності (матеріального його елементу) визначається залежно від виду кримінального провадження (приватного, приватно-публічного, публічно-приватного або публічного обвинувачення). Розкрито структуру принципів публічності і диспозитивності як сукупності вертикальних і горизонтальних рівнів. До останніх віднесено елементи, пов’язані з реалізацією учасниками процесу матеріальних вимог і здійсненням процесуальних прав. У роботі містяться рекомендації щодо вдосконалення процесуального законодавства у частині узгодження публічних і приватних інтересів. |