У дисертації розглянуто один із ключових аспектів проблеми пошуку ефективних засобів і шляхів, що дозволяють удосконалювати процес акультурації особистості, яка осягає нову культуру в процесі вивчення іноземної мови. Проведене теоретико-експериментальне дослідження дозволило зробити такі висновки. 1. Глибокий науковий аналіз теоретичного матеріалу доводить, що вивчення іншомовної культури, організація процесу, завдяки якому ті, кого навчають, активно знайомляться із сучасною дійсністю досліджуваної країни, її географічними, кліматичними умовами, історією, політичним і соціальним укладом життя, релігійними поглядами народу, національними рисами характеру, стереотипами поведінки, складає сутність лінгвокраїнознавчого аспекту. На відміну від загального країнознавства, лінгвокраїнознавство являє собою методичну дисципліну, аспект методики викладання іноземних мов, пов’язаний з відбором і презентацією даних про країну досліджуваної мови з метою забезпечення комунікативної компетенції тих, кого навчають. У ході теоретичних пошуків було також визначено принципи, що лежать в основі предмету лінгвокраїнознавства. Психологічна сутність головного з них полягає у залученні людини, що вивчає іноземну мову, до духовних і культурних цінностей іншої етно-культурної дійсності, які є базовим змістом мови. Під час аналізу наукової літератури було також визначено сума даних, що складає основний зміст лінгвокраїнознавчого аспекту. 2. Виявлено семантичні зв’язки усередині просторів обраних понять до початку експерименту, проведено експериментальне навчання і виявлено умови засвоєння конотативних значень українською і англійською мовами. У вітчизняній науці психолінгвістика трактується, переважно, як теорія мовної діяльності. Нами слово розглянуто як єдність форми та значення, як засіб, знаряддя мовної діяльності, як осередок знань носія мови про оточуючу його дійсність. У цьому зв’язку нами було вирішене поставлене завдання: через фонові знання культурно-історичного характеру в усій повноті розкрити значення як перетворену форму діяльності та забезпечити його адекватне сприйняття і розуміння з усіма нюансами, національно-культурною специфікою в актах міжкультурної комунікації. Досліджено, яке з різноманітних значень слова переважає у суб’єкта і як цей зв’язок змінюється залежно від контексту, від ситуації і поставленого експериментатором завдання. Це дослідження забезпечувалось застосуванням експериментально апробованих традиційних і нових прийомів і засобів вивчення й формування суб’єктивних систем значень, зокрема: лінгвокраїнознавчий коментар, паспорт слова, використання відео -, кіно -, фотоматеріалів і документів, різних видів наочності: таблиць, схем, ілюстрацій. Для більш широкого та всебічного вивчення процесу формування системи конотативних значень розглянутих понять: географічний, історичний, художній „простір”, „час”, „середовище”; „англієць”, „українець” - нами розроблено та експериментально апробовано такий вид візуального посібника, як карта-схема. Використані разом з нею інші елементи наочності слугували основою формування культурологічних понять і уявлень про простір, час, природу (середовище), англійців, українців. Дані поняття є об'єднуючою ланкою у ланцюзі культура – історія – релігія – політика – мистецтво. Використання названих прийомів сприяло повноцінному й ефективному розумінню історико-культурного значення художніх переваг поняття (“простір”, “час”, “середовище”, “англієць”, “українець”), оволодінню широкою мережею їх конотативних значень, відкривало піддослідним можливості для всебічного охоплення і уявлення картини світу. 3. Лінгвокраїнознавчі прийоми, які використовувалися під час експериментального навчання англійської мови, зумовили зміни у суб'єктивних семантичних просторах досліджуваних понять, що відбилося у розширенні мережі їх конотативних значень. В результаті експериментального навчання значно видозмінилася структура семантичного простору понять, насамперед, англомовних. Це можна пояснити тим, що аналіз співвідношень слів здійснювався піддослідними у контексті англомовної культури, на основі зіставного аналізу інокультурних реалій та наближених лексичних відповідників в українській мові. При традиційному навчанні така тенденція не спостерігалася. Завдяки використанню таких методів дослідження, як метод семантичного диференціала Чарльза Осгуда, непараметричний критерій Вілкоксона, факторний аналіз результатів шкалювання лінгвокраїнознавчих понять, вдалося визначити структуру семантичного простору та ряд параметрів, що свідчать про семантичну сповненість українських і англійських слів, їх значеннєве навантаження й емоційну глибину. У результаті навчання як у контрольних, так і в експериментальних групах відзначено тенденцію до розширення семантичного простору досліджуваних понять, але в експериментальних групах емоційно-оцінні шкали поступаються місцем гностичним як в українській, так і в англійській мовах. Це відбувається, насамперед, у ході вибору предметної віднесеності конкретного конотативного значення і змісту поняття з багатьох альтернатив. 4. Викладач, який володіє знаннями про особливості індивідуальної діяльності студентів – представників різних типів темпераменту, кожен з яких має власні типологічні особливості, у процесі викладання може сам для себе з метою оптимізації навчального процесу сформулювати принципи ефективності індивідуального стилю діяльності кожного зі студентів відповідно до типологічних особливостей нервової системи. Дані знання у комплексі із застосуванням ефективних методик викладання іноземної мови з використанням прийомів лінгвокраїнознавства, а також інших навчальних дисциплін, володінням високим рівнем педагогічної майстерності мають на меті формування достатньо високого рівня соціокультурної та іншомовної комунікативної компетенції тих, хто навчається, розглядаються у розроблених методичних рекомендаціях з оптимізації процесу навчання іноземної мови у вищому навчальному закладі з використанням методів і прийомів лінгвокраїнознавства та індивідуально-психологічних особливостей тих, кого навчають. Серед перспективних напрямків подальших досліджень даної проблеми є діагностика рівня сформованості іншомовних понять, мережі їх прагматичних і конотативних значень. Метод семантичного диференціала Чарльза Осгуда може бути використано також у ході корекційної роботи для здійснення контролю за процесом формування й удосконалення понять, що представляють іншомовну культуру у процесі зіставного аналітичного вивчення рідної культури і культури, мова якої досліджується, з метою виявлення тотожностей і розходжень. |
