Проведено теоретичне узагальнення і наведено нове рішення проблеми психопрофілактики первинних сексуальних розладів у чоловіків, що призводять до подружньої дезадаптації. Проблему вирішено з позицій системного підходу з метою розробки ефективної психопрофілактики первинного порушення сексуального здоров’я подружжя і здоров’я сім’ї.
Первинні сексуальні розлади, не зумовлені органічною патологією чи захворюванням, проявляються у двох варіантах: сексуальної дисфункції у чоловіків і сексуальної дезадаптації.
2.1. Причиною першого варіанта є порушення психосексуального розвитку, низький рівень поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя, відсутність або неправильне статеве виховання, дитячі сексуальні психотравми.
2.2. Причинами другого варіанта є розбіжності сексуальної поведінки подружжя, зумовлені невідповідністю в парі типів сексуальної мотивації, діапазону прийнятності, психосексуальних типів чоловіка і жінки, статеворольової поведінки, і низька культура спілкування подружжя, пов’язана з наявністю дисгармонійних рис характеру і особистості.
Кожний із варіантів сексуальних розладів проявляється в певних клінічних формах: сексуальна дисфункція – в паторефлекторній формі, у формі очікування негараздів і коїтофобії, сексуальна дезадаптація – в комунікативній, статеворольовій і сексуально-еротичній формі.
У молодих людей, що беруть шлюб, спостерігаються і низький рівень знань у сфері подружніх стосунків, зокрема сексу, і невміння застосовувати існуючі знання на практиці. Лише одиниці добре обізнані щодо функцій сім’ї і значущості їх виконання для сімейного благополуччя. Психологічно грамотними є лише 8±2% молодих людей, решта не знає про дисгармонійні риси особистості та характеру, подружні конфлікти і правильні способи їх розв’язання. Лише 18±4% мають правильне уявлення про анатомо-фізіологічні особливості чоловічого і жіночого організмів і ще менше керуються своїми знаннями у стосунках із партнером. Більшість майбутніх подружніх пар добре обізнані з технікою сексуальних контактів, контрацептивами і захворюваннями, що передаються статевим шляхом, але використовують ці знання лише 22±4 – 18±4% молодих людей.
Серед джерел інформації про психогігієну статевого життя останні місця за розповсюдженістю посідають бесіди з батьками та педагогами, що багато в чому пояснює дуже низький рівень статевого виховання і сексуальної просвіти дітей і молоді.
Система психопрофілактики первинних сексуальних розладів складається з трьох компонентів: перший компонент – запобігання порушенням формування сексуальності; другий – запобігання порушенням формування гармонійної особистості і порушенню міжособистісних стосунків подружжя; третій – запобігання порушенню функціонування і розпаду сім’ї. Кожний із компонентів складається з двох фаз: вироблення настанови шляхом надання інформації про зміст компонента і вироблення навичок щодо його здійснення.
Трикомпонентна система психопрофілактики проводиться у декілька етапів.
6.1. Перший етап – запобігання порушенням соматосексуального розвитку дитини, другий – запобігання порушенням психосексуального розвитку дитини, підлітка, юнака (дівчини). Третій етап – запобігання формуванню дисгармонійних рис характеру та особистості, що перешкоджають правильній комунікації, четвертий – виховання культури спілкування і запобігання міжособистісному конфлікту подружжя. П’ятий етап – ознайомлення молоді з основами гігієни шлюбу і сім’ї, підготовка до вступу в шлюб і сімейного життя. Шостий етап – ліквідація патогенних чинників, що сприяють виникненню сексуальної дезадаптації подружжя, і сьомий – запобігання соціальним наслідкам дезадаптації (руйнування сім’ї), що зводиться здебільшого до запобігання деструктивним подружнім конфліктам.
6.2. На кожному етапі психопрофілактики застосовуються методи раціональної психологічної, інформаційної корекції, бібліотерапія з використанням науково-популярної літератури, групова і персоналістична психотерапія з тренінгом міжособистісного росту, статеворольовий і подружній психологічний тренінг.
Розроблена система психопрофілактики первинних сексуальних розладів, що включає програму підготовки молоді до шлюбу та сімейного життя, дає змогу удвічі в порівнянні з контролем збільшити кількість гармонійних подружніх пар після 10 років подружнього життя і більш ніж удвічі зменшити кількість розлучень.
