Анотація до роботи:

Стаднік А.В. Психопатологічні закономірності формування та принципи терапії невротичних розладів у військовослужбовців бойових підрозділів внутрішніх військ МВС – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. – Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, Харків, 2003.

У дисертаційній роботі на підставі комплексного клініко-психопатологічного, патопсихологічного, патофізіологічного та нейрофізіологічного вивчення отримані дані щодо етіологічних факторів розвитку, клініко-психопатологічних особливостей та перебігу невротичних розладів у військовослужбовців строкової службі внутрішніх військ.

Встановлено, що служба з бойовою зброєю є специфічним фактором психічної травматизації, який відіграє провідну роль у формуванні невротичних розладів у даного контингенту хворих.

Описані синдромальна структура, клініко-психопатологічні особливості, електрофізіологічні та патофізіологічні кореляти невротичних розладів у військовослужбовців бойових підрозділів.

Вивчено деякі патопсихологічні механізми формування невротичних розладів у військовослужбовців, які несуть службу з бойовою зброєю.

Використаний комплексний підхід дозволив науково обґрунтувати принципи терапії та профілактики невротичних розладів у військовослужбовців строкової служби ВВ МВС.

1. В дисертації представлені результати аналізу, теоретичне узагальнення та нове рішення наукової проблеми удосконалення діагностики та терапії невротичних розладів у військовослужбовців бойових підрозділів на підставі вивчення причин, механізмів та закономірностей їх формування та клінічних проявів.

2. Розвиток невротичних розладів у військовослужбовців бойових підрозділів спричинений дією факторів психічної травматизації, специфіка яких обумовлена з одного боку – напруженим характером служби, а з іншого – необхідністю несення служби з бойовою зброєю (побоювання не впоратися з психічним напруженням – 31,6%, необхідність засвоєння нових обов'язків – 29,8%, спеціальних знань та навичок – 27,2%, тривога за своє життя та страх не оволодіти вогнепальною зброєю – 83,3%). У військовослужбовців з підрозділів забезпечення переважають психогенії, обумовлені зміною життєвого стереотипу в армійських умовах (зміна характеру та режиму харчування – 22,7%, розчарованість переважанням господарських робіт над бойовою підготовкою – 19,1%; переживання розлучення з рідними та близькими – 18,2%).

3. Для військовослужбовців бойових підрозділів характерним є гострий початок невротичних розладів (79,8%), в той час коли в групі порівняння найчастіше захворювання починається поступово (62,7%). При цьому серед ініціальних симптомів у хворих основної групи достовірно переважали тривога
   (62,3%), страхи (59,7%), внутрішня напруга (57,0%), а в групі порівняння – зниження працездатності (66,4%), втомлюваність (64,6%), емоційна лабільність (50,9%), знижений настрій (50,0%).

4. Провідні клініко-психопатологічні розлади у військовослужбовців бойових підрозділів характеризуються переважанням тривожно-фобічного радикала та проявляються у вигляді тривожно-фобічного (33,3%), тривожно-іпохондричного (26,3%), тривожно-депресивного (22,8%) та депресивно-фобічного (11,4%) синдрому. В групі порівняння домінуючим є астенічний симптомокомплекс у вигляді астено-депресивного (33,6%), астено-іпохондричного (28,2%), тривожно-іпохондричного (20,0%) та астено-фобічного (12,7%) синдрому.

5. Основними формами патології серед обстежених є: розлади адаптації, соматоформні розлади та розлади адаптації, що розвинулися на тлі органічної церебральної патології. В структурі клінічних проявів при різних формах патології виділені певні особливості.

У військовослужбовців хворих на розлади адаптації в клінічній картині відзначалось переважання тривожно-фобічних та депресивних проявів у поєднанні з астенією.

В структурі соматоформних розладів відзначалися соматизовані проявлення з вираженою їх іпохондризацією та тривожно-депресивним забарвленням.

У хворих на розлади адаптації, які сформувалися на тлі органічної патології головного мозку, домінували церебральні та кардіальні розлади, що супроводжувалися астенією та анксіозними станами.

6. В патопсихологічних механізмах формування невротичних розладів у військовослужбовців значна роль належить особистісним особливостям, характеру психогенії, типу поводження у конфліктній ситуації, активності адаптаційних механізмів. При цьому у обстежених з бойових підрозділів встановлено переважання невротичних особистісних радикалів (невротична фіксація, підвищений самоконтроль, незадоволеність зовнішніми умовами, прагнення уникнути відповідальності та перекласти рішення проблем на інших людей), зона конфлікту у цих хворих була розширеною за рахунок фобій, пов'язаних з використанням вогнепальної зброї, сфера найбільш значущих інтересів зміщена у бік хвороби, що поєднувалося з пасивною особистісною позицією та спробами привернути увагу до себе та своєї хвороби. Такі особливості призводили до значної перенапруги адаптаційних механізмів та створювали передумови для формування певних проявів соціальної дезадаптації.

Група порівняння відзначалася меншою кількістю невротичних радикалів (невротична фіксація та підвищений самоконтроль), певною локалізацією зони конфлікту у сферах відносин з командирами, товаришами по службі, нереалізованих цілей та можливостей, що супроводжувалося незначним зниженням адаптаційних можливостей.

7. Проведені клініко-електрофізіологічні кореляції свідчили про те, що у хворих на розлади адаптації частіше спостерігалися десинхронізований (46,4%) та змішаний (26,8%) типи ЕЕГ, при соматоформних розладах – десинхронізований (38,5%) і дезорганізований (25,6%) типи, а у хворих на розлади адаптації на тлі резидуальної органічної патології – десинхронізований (41,2%) та – дезорганізований (23,5%).

Група порівняння відрізнялася достовірним переважанням змішаного та синхронізованого типу ЕЕГ при усіх формах патології.

8. Клінічний аналіз невротичних розладів у військовослужбовців бойових підрозділів дозволив розробити принципи терапії та профілактики, які включають заходи, спрямовані на розв'язання психогенного конфлікту, відновлення адаптаційних механізмів, зворотній розвиток органічної предиспозиції. Різні варіанти поєднання психотерапевтичних та фармакологічних заходів визначають своєрідність системи заходів при різних формах невротичної патології. Розроблена система терапії та профілактики характеризується більш високою ефективністю при порівнянні з засобами, які не враховують розроблених принципів.

Публікації автора:

1. Стадник А.В. Клинические особенности невротических расстройств у военнослужащих боевых подразделений внутренних войск МВД Украины. //Український вісник психоневрології, 2002 – Т. 10, вип.3 (32) - С.52-56.

2. Стадник А.В. Принципы терапии невротических расстройств у военнослужащих срочной службы в условиях воинской части. //Український вісник психоневрології, 2002 – Т. 10, вип.4 (33) - С.87-90.

3. Стадник А.В. Патопсихологические механизмы формирования невротических расстройств у военнослужащих срочной службы внутренних войск МВД Украины. // Український медичний альманах. – 2002. – Т.5, № 5. – С. 132-135.

4. Стадник А.В. Особенности клинической картины невротических расстройств у военнослужащих срочной службы внутренних войск МВД Украины в зависимости от формы заболевания. //Таврический журнал психиатрии, 2002 – Т.6, № 4 (21), - С. 40-45.

5. Марута Н.А., Стадник А.В. Особенности невротических расстройств у военнослужащих внутренних войск МВД Украины и принципы их терапии. //Таврический журнал психиатрии, 2003 – Вып. 7, № 1 (22), - С. 68-71. (дисертантом самостійно проведено обстеження хворих, статистична обробка отриманих даних, узагальнення отриманих результатів).

6. Марута Н.О., ПанькоТ.В., Семікіна О.Є., Рижикова Н.В.. Стаднік А.В. Сучасні невротичні розлади: клініка, імунологія, якість життя //Архів психіатрії; 2001 - № 3 (26) – С. 165-168 (дисертантом особисто проведено обстеження хворих на соматоформні розлади та інтерпретація отриманих даних).