На основі узагальнення результатів проведеного теоретико-експериментального дослідження зроблено такі висновки: 1. Межа між психікою і рухами є до певної міри умовною і протилежність між цими феноменами не є абсолютною. Водночас потрібно однозначно підкреслити, що предметом психології є факти, закономірності і механізми психіки як особливої форми життєдіяльності. А моторика є протилежною субстанцією щодо психіки, проте перебуває з нею в нерозривному зв’язку та взаємовпливах, без дослідження яких неможливо зрозуміти і саму психіку. У філогенезі на ґрунті формування та надбудови, а в онтогенезі на основі дозрівання структури рівнів нервової системи, що керують моторикою, та з розвитком орієнтувально-дослідницької діяльності, за якою доцільно вивчати психічну діяльність, зростають моторні можливості живих істот, а також активність їх психіки та свобода у нероздільній єдності. 2. Розвиток психомоторно-рівневої структури поведінки і діяльності живих істот є передусім розвиток їх активності та свободи. Виходячи з того, що прояви всіх форм психічного відображення мають як внутрішню, так і зовнішню детермінацію, доцільно визнати, що домінування внутрішньої детермінації над зовнішньою і є мірою активності. Остання проявляється за умов наявності певної свободи у суб’єкта активності і, реалізуючись, забезпечує новий, більш високий рівень його свободи, яка в свою чергу є умовою для вияву більшої активності. 3. Загальними характеристиками зростання активності та свободи в психомоторних проявах є спроможність: застосовувати найрізноманітніші варіанти рухової активності; віднаходити найбільш ефективні моторні дії, легко виконувати і швидко засвоювати їх, а головне – легко і швидко перебудовувати рухи у відповідності зі зміною мети, зовнішніх умов виконання і внутрішнього стану; збільшувати відстань у часі і просторі між безпосередньо діючою потребою, ситуацією і м’язовою відповіддю; будувати рухову активність у відповідності до все більш повного і глибокого відображення зв’язків між предметами і явищами світу; будувати рухову активність у відповідності до все більш випереджаючого відображення подій; генерувати надлишкові пізнавальні та регуляторні гіпотези на ґрунті загальної картини світу в кожен конкретний момент керування поведінкою, діями, діяльністю, вчинками. 4. Психіка об’єктивується у функціональних органах як тимчасових поєднаннях сил, що спроможні здійснювати певне досягнення. Психомоторні функціональні органи утворюються із психічних процесів, що забезпечують смислову структуру дій та їх пізнавальне, мотиваційне і регуляторне обслуговування; поєднання тих чи інших рівнів і ділянок структури нервової системи з відповідними аферентними та еферентними синтезами; специфічно-своєрідного включення опорно-рухового апарату в динамічному полі рухів. 5. У функціональних органах психомоторики внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) сторони поведінки зливаються в цілісну активність. Психомоторно-рівнева структура активності суб’єктів є тим цілісним джерелом, в якому до певної міри долається дихотомія психічних образів і фізичних рухів. Отже, і розвиток моторики та психіки у філо- та онтогенезі може розумітись як розвиток функціональних органів. Відповідно і закономірності переходів від нижчих рівнів психомоторики до вищих будуть являти собою закономірності утворення нових якісно вищих функціональних органів, для появи яких важливою умовою є наявність свободи. 6. У процесі розвитку психомоторики живих істот у вже сформованих функціональних органах поступово з’являються якісно нові елементи, які з часом накопичуються, а залучення їх до управління поведінкою і діяльністю на певних етапах філо- чи онтогенезу в нових біосоціальних умовах розвитку і спричиняє утворення якісно нових функціональних органів. 7. З одного боку, реальна психомоторна поведінка, і тим паче діяльність, складніша за їх випереджаюче відображення, і вона збагачує психіку, розвиває її. А кожне новоутворення психіки як новий функціональний орган, як новий рівень чи ступінь розвитку не просто підпорядковує собі раніше утворені нижчі функції, а якісно перетворює їх. З другого боку, психіка за своєю природою є процесом, що розвивається на ґрунті генерації надлишкових пізнавальних і регуляторних гіпотез щодо конкретної ситуації. Відповідно кожне психомоторне новоутворення є новим рівнем, ступенем свободи живої істоти, де містяться елементи, з яких починається наступний етап розвитку. Практика доводить, що кінцевого стану прогресивного розвитку психомоторики як у філогенезі, так і в онтогенезі не існує. 8. Надбудова структури рівнів нервової системи регуляції рухів (рівнів психомоторної активності та свободи) у філогенезі супроводжувалась зростанням як якісних, так і кількісних можливостей їх орієнтувально-дослідницької активності. На найвищому кортикальному рівні Е, який підпорядковує собі всі нижчі, формується функція керування мовленням і письмом, а одним з його функціональних показників є спроможність суб’єктів активності до психомоторної координації під час перебудови стереотипу письма. Експериментально встановлено, що ця спроможність нероздільно взаємопов’язана з успішністю у таких видах психомоторної діяльності, як праця і спорт, та є інтегрованим показником можливостей до орієнтувально-дослідницької активності. 9. Експериментальне дослідження спроможності до виконання психомоторних завдань, у яких провідними є різні рівні побудови рухів, дозволяє стверджувати, що на кожному з рівнів є свої лідери, ті, що показують середні результати, і ті, у кого результати найгірші, але на різних рівнях субординація обстежуваних щодо їх координаційних можливостей різна. Тобто, в процесі постановки психологічного діагнозу щодо координаційних можливостей суб’єкта необхідно зазначити, на якому рівні побудови рухів вони досліджувались, чи якого класу психомоторних завдань вони стосуються. 10. У формуючому експерименті (п’ятиразове повторне написання фраз між хвилястими лініями) встановлено, що найбільше динамічне зростання основних показників психомоторної координації (різниця між часом написання речень своїм почерком і часом виконання основного завдання та кількість недоведень і перетинань літерами хвилястих ліній) спостерігається в дітей молодшого шкільного віку (4 клас). У підлітковому періоді розвитку (7 клас) вищезгадані показники покращуються значно повільніше, і дещо прискорюється темп їх зростання в юнаків (11 клас) за умов, що абсолютні величини цих характеристик психомоторної координації з віком зростають. Тобто, якщо у молодшому шкільному віці діти мають найбільше свободи для вдосконалення активності, то в юнацькому віці є більше свободи для вирішення різноманітних смислових завдань психомоторними діями. 11. Про глибину функціонального взаємопроникнення психіки і моторики людини в процесі писемного мовлення, для якого провідним є найвищий кортикальний рівень Е, свідчить експеримент з виключенням артикуляцій (затиснутий між зубами язик) на перших етапах навчання цій навичці (значне зростання кількості помилок в письмі). Модифікація нами цього досліду, яка полягала в проведенні наступного етапу з виключенням не тільки м’язів артикуляції, але й частини ступенів свободи рухів у колінних суглобах і ліктевому суглобі руки, не задіяної в роботі (утримання аркушу паперу), довела, що зменшення свободи рухів скелетних м’язів теж значно погіршує грамотність письма дітей другого класу. 12. Довільне напруження м’язів кистей, пліч і верхньої частини тулуба в позі сидячи на стільці, пальці рук переплетені та закладені за голову, і утримання м’язової скутості ступенів свободи рухів у суглобах на протязі трьох хвилин викликає зростання ситуативної тривожності у суб’єктів активності. 13. Експериментально встановлено, що за показниками психомоторної координації під час перебудови моторного стереотипу письма, для якого провідним є рівень Е, діти, обтяжені інтелектуальними вадами, значно поступаються здоровим. Але корекція психомоторики в них можлива на основі орієнтувально-дослідницької активності тих рівнів і ділянок мозку, функціональні можливості яких до певної міри збережені. Саме ця наявна свобода дозволяє віднайти шляхи компенсації втрачених психомоторних функцій, а її актуалізація в процесі розвитку, починаючи з раннього дитинства, звести до індивідуально можливого мінімуму втрати в оволодінні діями. 14. Порушення рівнів побудови рухів у суб’єктів активності з дитячим церебральним паралічем зменшує їх психомоторну свободу. Водночас необхідно підкреслити, що обмеження моторних можливостей, які особливо помітно впливають на індивідуально-психологічні складові особистісної свободи на ранніх етапах онтогенезу, в процесі розвитку поступово поступаються, за мірою впливу, моральним, вольовим, інтелектуальним властивостям особистості, що формується. Власна активність дитини як суб’єкта саморозвитку забезпечує її свободу і за умов такого складного захворювання, як дитячий церебральний параліч. 15. Показники сили збудження нервової системи, що експериментально отримані при застосуванні теппінг-тесту, провідним для рухів якого є рубро-спинальний рівень А, не співпадають у одних і тих же обстежуваних, у більшості випадків, з показниками сили збудження нервової системи, отриманими при вимірюванні максимальної частоти широкоамплітудних рухів на кінематометрі Жуковського, провідним для яких є таламо-палідарний рівень В. Тобто, різні рівні структури побудови рухів у одних і тих же обстежуваних мають різні функціональні прояви працездатності щодо можливості виконувати психомоторні дії, в яких вони є провідними, з високою інтенсивністю та довготривалістю, що необхідно враховувати в процесі психодіагностики. 16. Для подолання надмірної м’язової скутості в психокорекційній роботі можуть застосовуватись різні шляхи впливу на м’язи. З позицій порівневої теорії будь-яка психофізична активність, що спрямована на досягнення м’язової релаксації, буде мати у якості провідного один з рівнів структури побудови рухів. Експериментально доведено, що у відповідності до того, який рівень побудови рухів буде задіяним у якості провідного, будуть залежати особливості впливу психофізичної активності на загальну м’язову релаксацію на ситуативну тривожність суб’єкта 17. Навчання моторних навичок в педагогічній практиці супроводжується створенням різноманітних штучних умов виконання дій, які виступають координаційними „підказками” пошуків шляхів вирішення психомоторних завдань. Ефективність „підказок” залежить від того наскільки вдало вони підібрані у відповідності з особливостями дій, що вивчаються, і завданнями, які вирішує педагог, та тим, на яких рівнях побудови рухів насамперед діють „підказки”. Експериментально доведено, що найбільшу ефективність щодо впливу на результативність дій мають ті «підказки», які діють на провідному рівні структури побудови рухів. Основні публікації з теми дисертації І. Монографія 1. Шинкарюк А. І. Розвиток моторики і психіки: Проблема активності та свободи. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет, інформаційно–видавничий відділ, 2002. – 200 с. – 13,82 др. арк. ІІ. Методичні рекомендації 2. Хапко В. Е., Белоус В. И., Шинкарюк А. И., Папкин В. С. Биомеханические методы исследования в спорте. – Каменец-Подольский,1979. – 58 с. – 4,0 др. арк. (авторських – 1,0). 3. Хапко В. Е., Шинкарюк А. И., Левицкий Э. Л., Пидченко К. А. Организация и проведение тестирования по физической культуре в школе. – Хмельницкий, 1980. – 27 с. – 2,0 др. арк. (авторських – 0,5). 4. Шинкарюк А. И., Левицкий Э. Л., Леоненко А. А., Ладыняк Б. И., Левицкий Э. Э. Лабораторне работы по биомеханике физических упражнений. Оптические методы регистрации движений. – Каменец-Подольский, 1988, – 26 с. – 1,75 др. арк. (авторських – 0,5). 5. Шинкарюк А. И., Левицкий Э. Л., Леоненко А. А., Ладыняк Б. И., Левицкий Э. Э. Лабораторне работы по биомеханике физических упражнений. Электрические методы измерения. – Каменец-Подольский, 1988. – 24 с. – 1,5 др. арк. (авторських – 0,5). 6. Шинкарюк А. І., Психомоторика. – Кам’янець-Подільський, 1996. – 24 с. – 1,5 др. арк. 7. Шинкарюк А. І. Методи дослідження психомоторики. – Кам’янець-Подільський, 1996. – 16 с. – 1,0 др. арк. 8. Шинкарюк А. І. Основи психодіагностики. – Кам’янець-Подільський, 1996 – 16 с. – 1,0 др. арк. ІІІ. Статті в наукових виданнях 9. Хапко В. Ю., Шинкарюк А. І. Дослідження динаміки біомеханічних особливостей навичок швидкісного бігу в екстремальних умовах змагань // Фізичне виховання дітей і молоді. – К.: Здоров’я, 1981. – Вип. 8. – С. 51-53. – 0,25 др. арк. (авторських – 0,15). 10. Шинкарюк А. І. З історії проблеми співвідношення рухів і психіки людини // AKADEMIA на пошану професора Леоніда Антоновича Коваленка. – Книга ІІ. Гуманітарно–суспільні дослідження. – Кам’янець-Подільський, 1997. – С. 197–199. – 0,25 др. арк. 11. Шинкарюк А. І., Левицький Е. Л. Теоретичні основи взаємозв’язку фізичних рухів і психіки // Фізична культура і здоров’я нації: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Вінниця, 1998. – С. 302–305. – 0,3 др. арк. (авторських – 0,2). 12. Шинкарюк А. І. Напрямки діагностики психіки за показниками моторики в роботі практичного психолога // Зб. наук. праць Кам’янець-Подільського держ. пед. університету. Серія соціально-педагогічна. Змістові засади професійної підготовки соціально–педагогічних працівників. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет, інформаційно–видавничий відділ, 1999. – Вип. 1. – С. 173-177. – 0,3 др. арк. 13. Шинкарюк А. І. Еволюція моторики і психіки в процесі формування генетичної програми виду «Гомо сапієнс» // Психологія. Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2000. Вип. 11. – С. 139-148. – 0,5 др. арк. 14. Шинкарюк А. І. Об’єктивація психіки в рухах в історії розвитку тварин і становленні людини // 90 років професорові П. Щербині: Зб. наук. праць на пошану професора П. Ф. Щербини. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет, 2000. – С. 89-92. – 0,25 др. арк. 15. Шинкарюк А. І., Шинкарюк В. А. Сфери корекції психомоторики в роботі практичного психолога // Зб. наук. праць Кам’янець–Подільського держ. пед. університету. Серія соціально–педагогічна. – Випуск 2. Соціальна робота в сфері освіти: проблеми професійної підготовки та діяльності (У 2 т.). – Кам’янець-Подільський: Кам’янець–Подільський державний педагогічний університет, інформаційно–видавничий відділ, 2000. – Том. 1. – С. 221–225. – 0,3 др. арк. (авторських – 0,2). 16. Шинкарюк А. І. Філогенез моторних можливостей і активності психіки у тварин // Наука і освіта. – 2001. – № 2–3. – С. 91–94. – 0,4 др. арк. 17. Шинкарюк А. І. Моторні можливості та активність психіки сучасної людини // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. – К.: 2001. – Т. ІІІ. – Ч. 7. – С. 259–266. – 0,4 др. арк. 18. Шинкарюк А. І. Гуманістичність громадянського виховання і проблема свободи волі особистості // Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді). Зб. наук. праць. – К.: ВіРА Інсайт, 2001. – Кн. І. – С. 77–83. – 0,4 др. арк. 19. Шинкарюк А. І. Діагностика психіки за показниками моторики // Фізичне виховання в школі. – 2002. – № 2. – С. 33–38. – 0,35 др. арк. 20. Шинкарюк А. І. Взаємодія рухів і психіки у контексті сучасного трактування психофізіологічної проблеми // Вісник технологічного університету Поділля. – 2002. – № 2 – Ч. 2. – С. 153–156. – 0,3 др. арк. 21. Шинкарюк А. І. Психомоторний розвиток дитини у віці від одного до трьох років // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. / За ред. Максименка С. Д. – К.: 2002. – Т. ІV. – Ч. 2. – С. 338–348. – 0,5 др. арк. 22. Шинкарюк А. І. Людина як цілісна тілесно–духовна істота і письмове мовлення // Актуальні проблеми психології. Том І.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. – К.: Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 2002. – Ч. 3. – С. 181–190. – 0,5 др. арк. 23. Шинкарюк А. І. Єдність моторних, пізнавальних і емоційних виявів психіки на перших етапах онтогенезу // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. – К.: 2002. – Т. ІV. – Ч. 4. – С. 280-288. – 0,4 др. арк. 24. Шинкарюк А. І. Проблема внутрішнього і зовнішнього у психології // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. –К.: 2002. – Т. ІV. – Ч. 5. – С. 269–274. – 0,35 др. арк. 25. Шинкарюк А. І. Взаємодія моторики і активності психіки дитини від народження до року // Психологія. Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, – 2002. – Вип. 16. – С. 178–185. – 0,4 др. арк. 26. Шинкарюк А. І. До питання про суспільні умови філогенезу моторики і активності психіки людини // Актуальні проблеми психології. Том. І.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. – К.: Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 2002. – Ч. 5. – С.175-183. – 0,4 др. арк. 27. Шинкарюк А. І. Функціональні особливості взаємозв’язку моторики і психіки // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. – К.: 2002. – Т. ІV. – Ч. 6. – С. 296–302. – 0,4 др. арк. 28. Шинкарюк А. І. Зростання моторних можливостей і активності психіки у дітей дошкільного віку // Психологія. Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2002. Вип. 17. – С. 167–174. – 0,5 др. арк. 29. Шинкарюк А. І. Активність психіки людини і моторика // Наука і освіта. – 2002. – № 3–4. – С. 56–59. – 0,35 др. арк. 30. Шинкарюк А. І. Спроможність до перебудови моторного стереотипу письма як показник ефективності управління трудовими і спортивним діями // Актуальні проблеми психології. Том. І.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. – К.: Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 2002, Ч. 7. – С. 202-211. – 0,5 др. арк. 31. Шинкарюк А. І. Розвиток психомоторної активності та свободи дитини за умов нормального і ненормативного розвитку // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. – К.: 2002. – Т. ІV. – Ч. 7. – С. 316–323. – 0,4 др. арк. 32. Шинкарюк А. І. До питання методології досліджень взаємовпливу рухів і психіки та його розуміння в історії психології // Психологія. Збірник наукових праць. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2002. Вип. 18, – С. 24-30. – 0,4 др. арк. 33. Шинкарюк А. І. Програма психодіагностичного дослідження координаційних характеристик психомоторики людини // Наука і освіта. – 2002. – №6. – С. 41–44. – 0,4 др. арк. 34. Шинкарюк А. І. Динаміка спроможності до управління психомоторними діями у школярів // Актуальні проблеми психології. Том. І.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д., Карамушки Л. М. – К.: Міленіум, 2002. – Ч. 8. – С. 219–225. 35. Шинкарюк А. І. Патологія моторних рівнів ЦНС і активність психіки дітей з церебральним паралічем // Вісник. Зб. наук. статей Київського міжнародного університету. Серія: Педагогічні науки. Психологічні науки. Випуск ІІ. – К.: Правові джерела, 2002. – С. 268–275. – 0,4 др. арк. 36. Шинкарюк А. І. Шляхи подолання м’язової скутості та негативних психічних станів клієнтів у роботі психолога-практика // Проблеми трудової і професійної підготовки: Наук.–метод. зб. – Слов’янськ: – СДПУ, 2002. – Вип. 7. – С. 126-131. – 0,4 др. арк. 37. Шинкарюк А. І., Шинкарюк В. А. Розуміння активності та свободи в терапії К. Р. Роджерса і тілесно орієнтованих психотерапевтичних системах // Феноменологія щирості: Зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф. / За загал. ред. Слободянюка І. А. – Вінниця: Поділля–2000, 2002. – С. 208–213. – 0,3 др. арк. (авторських – 0,25). 38. Шинкарюк А. І. Єдність фізичної та психологічної активності хворих на ДЦП у процесі їх комплексної реабілітації // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. – К., 2003. – Т. V. – Ч. 1. – С. 303–309. – 0,4 др. арк. 39. Шинкарюк А. І. Закономірності розвитку психомоторної активності та свободи у філогенезі тварин і людини // Психологія. Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2003. – Вип. 19. – С. 61–67. – 0,4 др. арк. 40. Шинкарюк А. І. Корекція психомоторних можливостей учнів допоміжної школи // Дефектологія. – 2003. – № 4. – С. 12–15. – 0,3 др. арк. 41. Шинкарюк А. І. Напрямки застосування психомоторної активності в групових психологічних тренінгах // Актуальні проблеми практичної психології в системі освіти: Всеукраїнська наук.–практ. конф. – Херсон: Персей, 2003. – С. 184–186. – 0,25 др. арк. 42. Шинкарюк А. І. Рівні побудови рухів і шляхи подолання м’язової скутості та ситуативної тривожності особистості // Актуальні проблеми психології. Економічна психологія. Організаційна психологія. Соціальна психологія: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д., Карамушки Л. М. – К.: Міленіум, 2003. – Вип. 11 – С. 146–150. – 0,4 др. арк. 43. Шинкарюк А. І. Рівні побудови рухів як теоретико–методологічна основа аналізу психомоторної активності людини // Психологія у ХXІ столітті: перспективи розвитку: Матеріали VІ Костюківських читань. – К.: Міленіум, 2003. – Т. 2. – С. 189–194. –0,25 др. арк. 44. Шинкарюк А. І. Моторика й активність психіки дітей з нервово–психічними захворюваннями // Вісник. Зб. наук. статей Київського міжнародного університету. Серія: Педагогічні науки. Психологічні науки. – К.: КиМУ, 2003. – Вип. 3 .– С. 151–159. – 0,4 др. арк. 45. Шинкарюк А. І., Шинкарюк В. А. Історичний аналіз тенденцій розвитку психодіагностики у процесі її викладання (на прикладі діагностики психомоторики) // Наукові праці Кам’янець-Подільського держ. університету: Зб. за підсумками звітної наук. конф. викладачів і аспірантів. Вип. 2. – Т. 2. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет, інформаційно–видавничий відділ, 2003. – С. 191–193. – 0,3 др. арк. (авторських – 0,25). 46. Шинкарюк А. І. Діагностика психіки за показниками моторики різних рівнів побудови рухів // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. – К. 2004. – Т. VІ. – Вип. 1. – С. 365–371. – 0,4 др. арк. 47. Шинкарюк А. І. Застосування координаційних «підказок» на різних рівнях побудови рухів у процесі удосконалення психомоторних навичок // Психологія. Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2004. – Вип. 23. – С. 72–80. – 0,4 др. арк. 48. Шинкарюк А. І. Розвиток загальної психомоторної обдарованості в учнів І–ІV класів // Наука і освіта. – 2004. – №1. – С 66-69. – 0,4 др. арк. ІV. Тези доповідей 49. Хапко В. Е., Шинкарюк А. І. О некоторых аспектах педагогического контроля за техникой баллистических действий в спорте высших достижений // Научно-методические основы подготовки спортсменов высокого класса: Тезисы докладов научно-метод. конф. – К.,1980. – С. 108-110. – 0,2 др. арк. (авторських – 0,1). 50. Шинкарюк А. І. Палеолітичні пам’ятки середнього Подністров’я про розумову діяльність давньої людини // VІІ Подільська історико–краєзнавча конф. (секція археології): Тези доповідей. – Кам’янець-Подільський, 1987. – С. 5-7. – 0,2 др. арк. 51. Шинкарюк А. И. Формирование двигательных действий как процесс решения задач // ІІ Всесоюзная конф. по экспериментальной психологи: Тезисы докладов. – Львов, 1988. – С. 85-86. – 0,1 др. арк. 52. Шинкарюк А. І. Вплив бігу середньої інтенсивності на лабільність мислительних процесів школярів // Тези доповідей ХХХІІ звітної наук. конф. кафедр інституту за 1989–1990 рр. – Кам’янець-Подільський, 1991. – С. 93. – 0,1 др. арк. 53. Шинкарюк А. І., Левицький Е. Л. Граничні питання психології і біомеханіки спорту // Удосконалення навчального процесу з фізичного виховання студентів: Матеріали наук.-метод. конф. вузів Подільського регіону. – Вінниця, 1993. – С. 56-57. – 0,1 др. арк. (авторських – 0,05). 54. Шинкарюк А. І., Левицький Е. Л. Вплив фізичного навантаження на психічне здоров’я людини // Актуальні проблеми оздоровчої фізичної культури та валеології в навчальних закладах України.: Матеріали ІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. – Кіровоград, 1994. – С. 78. – 0,1 др. арк. (авторських – 0,05). 55. Шинкарюк А. І., Левицький Е. Л., Кульчинський В. А. Психологічні знання, уміння та навички в системі професійної підготовки вчителів фізичної культури // Концепція підготовки спеціалістів фізичної культури та спорту в Україні: Матеріали І Республ. конф. – Луцьк: Надстир’я, 1994. – С. 230-231. – 0,2 др. арк. (авторських – 0,07). 56. Шинкарюк А. І., Левицький Е. Л., Левицький В. Е. Функціональні можливості морфо-фізіологічних рівнів регуляції рухів і адаптація // Адаптаційні можливості дітей та молоді: Матеріали ІІ наук.-практ. Міжнар. конф. – Одеса, 1998. – С. 151-153. – 0,2 др. арк. (авторських – 0,07). 57. Шинкарюк А. І., Шишкін О. П., Левицький Е. Л. Аналіз взаємозв’язків фізичної витривалості з працездатністю нервової системи // Фізична підготовленість та здоров’я населення: Зб. матеріалів Міжнар. наук. симпозіуму / Загальний уклад. і наук. ред. – проф. Р. Т. Раєвський. – Одеса: ТЕС, 1998. – С. 115-116. – 0,2 др. арк. (авторських – 0,07). 58. Шинкарюк А. І. , Левицький Е. Л., Щегельський В. В. Народні ігри як система психофізичної підготовки // Сучасні проблеми розвитку теорії та методики спортивних і рухливих ігор: Тези ІІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. – Львів, 1999. – С. 78-79. – 0,15 др. арк. (авторських – 0,05). 59. Шинкарюк А. І. Погляди Г. С. Костюка на проблему свободи волі в контексті формування нових психомоторних можливостей // Творча спадщина Г. С. Костюка та сучасна психологія. До 100-річчя від дня народження академіка Г. С. Костюка: Матеріали ІІ з’їзду Товариства психологів України. – К., 2000. – С. 212. – 0,1 др. арк. 60. Шинкарюк А. І. Психологічні умови формування позитивного ставлення особистості до занять фізичною культурою // Динаміка наукових досліджень: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. Том 10. Психологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 39-40. – 0,15 др. арк. 61. Шинкарюк А. І. Психологічні особливості виховання самостійності школярів у процесі занять у спортивних секціях // Наука і освіта 2003: Матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф. Т. 10. Психологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 58-60. – 0,15 др. арк. 62. Шинкарюк А. І., Шинкарюк В. А. Педагогічна творчість і формування психомоторної креативності в учнів // Творчість врятує світ: Матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф. – К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2003. – С. 501-502. – 0,1 др. арк.(авторських – 0,05). | 