У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми підготовки керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти, що знайшло відображення у теоретичному обґрунтуванні поняття структури диригентсько-хорової підготовки студентів та експериментальній перевірці методів формування. Проведене дослідження, підтвердження гіпотези та вирішення усіх поставлених завдань підтвердили правомірність висунутої гіпотези і дозволили зробити такі висновки. 1. Наукове осмислення існуючих в літературі ідей, які пов’язані з діяльністю керівника хору, художньою діяльністю як особливою формою відображення дійсності, а також власного практичного досвіду роботи з хоровим колективом, дозволило визначити сутність, зміст та структуру диригентсько-хорової підготовки майбутнього керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти. Актуальним у цьому контексті є пошук нових методичних прийомів, методичних розробок, спрямованих на удосконалення підготовки студентів до роботи зі шкільним хором. 2. На основі аналізу наукових джерел та основних етапів диригентсько-хорової діяльності конкретизоване поняття ”підготовка” в системі музично-педагогічного навчання та визначені сучасні підходи до організації фахової підготовки майбутніх учителів музики. Багатоаспектна спрямованість диригентсько-хорової підготовки керівника хору націлена на: а) особистість самого студента; б) розвиток загально-музичних та диригентсько-хорових здібностей; в) розкриття педагогічних та творчих можливостей студентів; г) формування індивідуального стилю диригентсько-хорової діяльності; д) організацію хорового колективу. Усвідомлення цих понять дозволяє розширити можливості традиційних форм диригентсько-хорової підготовки майбутнього керівника хору, встановити особливості самореалізації студентів, надати навчальному процесу науково обґрунтованого та динамічного характеру. У соціально-культурному аспекті диригентсько-хорова підготовка керівника хору обумовлена цінностями соціуму, до якого належить студент. У психолого-педагогічному аспекті диригентсько-хорова підготовка визначається характером діяльності, стосунків та умовами, в яких ця діяльність здійснюється. 3. У дисертації визначені психолого-педагогічні умови, котрі забезпечують: – індивідуалізацію навчального процесу, яка дозволяє пізнати можливості кожного студента та дає простір для визначення змісту і завдань індивідуальних занять зі студентом, що допомогло з’ясувати характер психолого-педагогічного спілкування викладача зі студентом; – цілеспрямований розвиток музикальності та окремих фахових здібностей через розширення знань про природу й особливості їх функціонування, набір спеціальних методик вправ для постійного розвитку; – свободу вибору ціннісної орієнтації та вектора самореалізації в процесі диригентсько-хорової підготовки, спрямованої на самовизначення у практичній діяльності; – атмосферу спонукання студентів до самостійної творчої діяльності, яка спрямована на реалізацію фахових знань, умінь та навичок; вибір хорового репертуару з урахуванням вікових і психологічних особливостей школярів; самостійне визначення художньої цінності музичних творів; критичне оцінювання своїх можливостей і прагнення до самовдосконалення; – інтегративні зв’язки компонентів диригентсько-хорової підготовки, що цілісно впливають на якість і гармонійність процесу фахового становлення майбутнього керівника шкільного хору. Реалізація цих умов надає можливість вищій школі формувати високопрофесійного керівника хору з індивідуальним стилем; особистість вчителя музики з широким діапазоном знань про різні музичні культури, що представлені у майбутній фаховій діяльності. 4. Дослідження довело ефективність комплексної єдності мотиваційно-ціннісного, музично-професійного, когнітивно-знаннєвого, педагогічно- фахового та творчо-самостійного компонентів диригентсько-хорової підготовки, здатних забезпечити комплексний динамічний розвиток основних напрямків професійної діяльності керівника хору. 5. Критеріальними характеристиками диригентсько–хорових умінь у процесі цілісно–комплексної підготовки майбутнього керівника хору визначено: ступінь мотиваційної спрямованості; розвинутість диригентсько-хорових здібностей; ступінь теоретичної обізнаності; ступінь оволодіння творчими уміннями опрацювання навчально-методичного матеріалу; ступінь підготовки до педагогічного спілкування. Створені критеріальні характеристики значно поглиблюють диференціацію диригентсько-хорової підготовки, дозволяють визначити рівень підготовленості студента до керівництва хором, своєчасно включити його в діяльність, яка забезпечує ефективність процесу роботи з хором. 6. На підставі узагальнення теоретичних положень й аналізу констатувального експерименту була розроблена методика цілісно–комплексної підготовки керівника хору, яка складалася з трьох взаємопов’язаних етапів: фахово-орієнтаційного, корекційно-моделюючого, творчо-самостійного. В основу методики покладено взаємодію різних засобів педагогічного впливу: розвиток диригентсько-хорових здібностей у різних формах навчальної діяльності на індивідуальних заняттях з хорового диригування, практичних заняттях зі студентським курсовим та шкільним хором у ході педагогічної практики, моделювання педагогічних ситуацій роботи з хором у процесі впровадження спецкурсу “Диригентсько-хорова підготовка керівника шкільного хору”. 7. Матеріали дослідження підтвердили, що створення на концептуальному та практичному рівнях комплексної диригентсько-хорової підготовки керівника хору є реалізацією ідеї бінарної цілісності двох теорій – гуманістичної педагогіки та теорії особистості. Створення експериментальної методики диригентсько-хорової підготовки студентів у системі вищої музично-педагогічної освіти дозволило максимально використати притаманний цій системі потенціал професійного розвитку керівника хорового колективу. На основі комплексного аналізу нами визначені рівні диригентсько-хорової підготовки: а) репродуктивний (низький); б) репродуктивно-креативний (середній); в) творчий (високий). 8. У процесі дослідження підтверджено думку про те, що цікаві музичні твори є універсальним навчальним матеріалом у підготовці майбутнього керівника хору. Доведено оригінальність, неповторність й інтонаційна виразність творів викладачів-композиторів факультету мистецтв Сумського педагогічного університету та доцільність їх використання як навчально-методичного матеріалу. Дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшого наукового вивчення потребують: питання взаємообумовленості ціннісного підходу до хорового виконавства та творчого розвитку особистості керівника хору; взаємозв’язку загально-педагогічних та фахово-музичних здібностей керівника шкільного хору. |