У висновках підводяться підсумки проведеного теоретичного та емпіричного дослідження, окреслено перспективи подальшої розробки проблеми. 1. Етнічна самосвідомість є функціональною системою, елементи якої мають бути взаємно адекватними та взаємодоповнювальними. Саме досягнення взаємної адекватності та взаємодоповнюваності згаданих елементів і визначає гармонійну етносамосвідомість, формування якої повинно відбуватися у навчально-виховному процесі. 2. Запропоновано концептуальну модель гармонізації етносамосвідомості старшокласників, що включає низку критеріїв та коефіцієнтів. Критерії характеризують якісний бік етнічної самосвідомості юнаків та юнок і є наступними: а) позитивна етнічна ідентичність; б) конструктивне сприйняття історії; в) етнічна толерантність; г) розуміння акультураційних процесів та потреби діалогічної взаємодії між етносами. Виділені критерії знайшли кількісну конкретизацію у наступних коефіцієнтах: а) групової солідарності; б) суб’єктно-конструктивного сприйняття історії; в) толерантнісної предиспозиції; г) акультураційної включеності. Описана концептуальна модель сприяє діалого-культурологічній самоорганізації етносамосвідомості молоді та формуванню толерантної особистості, відкритої до міжкультурного діалогу. Результати застосування даної моделі у практиці свідчать про високий ступінь її адекватності. 3. Основними типами етнічної ідентичності старшокласників та їх предиспозиціями є етноафіліативні та антиетноафіліативні тенденції (щодо власних етногруп). Рівень розвитку у старшокласників емоційного сприйняття представників інших культур є низьким, розуміння важливості збагачення культури етносу шляхом оволодіння здобутками світової культури та цивілізації є недостатнім. Більшість учнів не мають власної точки зору на історичні події минулого та теперішнього, не переосмислювали їх. Старшокласники виявляють негативне ставлення до представників деяких іноетнічних груп, що проявляється у небажанні налагоджувати діалого-конструктивні контакти. Для цієї вікової категорії актуальною є необхідність медіативно-діалогічного, творчого, критичного переосмислення етноцентричних стереотипів. 4. Психологічними умовами гармонізації етнічної самосвідомості старшокласників є: а) етносамовизначення представників етнічної спільноти;
б) суб’єктність у підході старшокласників до сприйняття історії; в) подолання старшокласниками негативізму та формування позитивного ставлення до представників іноетнічних груп; г) розуміння старшокласниками необхідності крос-культурної взаємодії. 5. Основними педагогічними засобами змістового впливу на етносамосвідомість учнів з метою її гармонізації є: підвищення ціннісно-смислової складності когнітивної сфери особистості в етнічній царині (історичному та культурному контекстах); стимулювання розв’язання творчих завдань, що сприяє активізації творчого мислення; організація завдань та ігор, спрямованих на краще пізнання старшокласниками себе, своїх планів та очікувань; аналіз літературних текстів як особливої форми художнього спілкування; усвідомлення позицій партнерів у спілкуванні, розуміння думок та переживань інших людей; організація літературних та навчальних дискусій, що мають на меті в процесі творчої взаємодії вчителя та учнів відкривати для них смисл твору або проблеми, з’ясовувати нові для старшокласників питання; проведення групових занять, організованих за методами порівняльного аналізу, стимулювання історичної уяви, моделювання ситуації, організація конференцій, діалогів, дискусій. 6. Застосування розвивально-виховної програми забезпечує появу в учнів експериментальних класів конструктивних змін у напрямку гармонізації їх етнічної самосвідомості та сприяє її діалого-культурологічній самоорганізації – формуванню толерантної особистості, відкритої до крос-культурної взаємодії. Про це свідчать: а) активізація процесів усвідомлення та прийняття учнями цінності власного „Я” через переосмислення своєї ролі та значення для етносу, представниками якого вони є; б) оволодіння учнями стратегіями рефлексивного самоаналізу та ефективної комунікації; в) розвиток у старшокласників навичок аналізу динаміки гармонізації власної етнічної самосвідомості під час тренінгової роботи. Перспективу подальших досліджень ми вбачаємо у формуванні у молоді концепції „Я” як міжкультурно-компетентної особистості. | 