Анотація до роботи:

Грись А. М. Психолого-педагогічні умови ефективного використання світоглядних діалогів у процесі навчання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, Київ, 2004.

В дисертації здійснено теоретичний аналіз сутності, психологічних характеристик і педагогічного потенціалу навчальних світоглядних діалогів. Визначено критерії ефективності навчальних світоглядних діалогів: пізнавальний, оцінно-ціннісний, діяльнісний.

З’ясовано, що ефективність навчальних світоглядних діалогів на уроці залежить від сформованості в їх учасників готовності до творчої співпраці у єдності її ціннісно-мотиваційних (емоційна і особистісна відкритість та взаємна повага, визнання унікальності та водночас принципової рівності один одного тощо) та інструментальних компонентів (рівня розвитку вмінь і навичок ведення діалогу: вміння проектувати, ініціювати, керувати діалогом, рівня сформованості особистісно значимого способу пізнавальної діяльності, рівня комунікативної компетентності).

Доведено, що становлення світогляду школярів у процесі діалогу стимулюється реалізацією комплексу психолого-педагогічних умов, які передбачають: а) організацію співробітництва суб’єктів навчального процесу, зокрема, через актуалізацію суб’єктного досвіду в пізнавальній активності учнів, створення на уроці атмосфери, яка сприяла б розкриттю індивідуальності кожного з них; б) поєднання об’єктивності в оцінюванні вчителем способу вирішення обговорюваної проблеми із його загальною позитивною налаштованістю при оцінюванні діяльності учнів.

Узагальнення результатів дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. Поняття “навчальний світоглядний діалог” об'єднує в собі змістовий, психологічний і соціальний аспекти. Змістовий аспект діалогу – це сукупність знань особистості про природу, суспільство, людину, які визначають цілісність та орієнтованість її світобачення. Психологічний аспект передбачає дієвість знань, здатність учня здійснювати вибір власної позиції, перетворення знань у внутрішні переконання особистості. Соціальний аспект світоглядного діалогу характеризує становлення життєвої позиції, яка реалізується у контексті соціальних контактів людини.

2. Становленню світогляду істотно сприяє діалогічна взаємодія учнів з учителем і один з одним. Така взаємодія передбачає співробітництво суб’єктів навчального процесу, активний прояв і розвиток їх особистісних функцій.

3. Засобами, що сприяють становленню світогляду підлітків у діалозі, є такий цикл завдань: дослідницькі, логічні, проблемні, завдання на рецензування, на самопізнання і самовдосконалення, мотиваційні тощо. В процесі їх розв’язання в учнів розвиваються уміння аналізувати та критично оцінювати різні точки зору, факти, явища дійсності, уміння виявляти оцінне ставлення до них і обґрунтовувати свою позицію, уміння мислити протиріччями, що є важливим для становлення світогляду особистості.

4. Запропонована в дисертації послідовність організації діалогу відбиває сутність технології створення й розгортання діалогічної ситуації на уроці. Ця послідовність передбачає: обґрунтування вчителем мети й функції діалогу, добір змісту навчального матеріалу та його проблемне оформлення; створення проблемної ситуації, організацію взаємодії суб’єктів спілкування; забезпечення постдіалогічної діяльності (консультації щодо виконання завдань).

5. Критеріями ефективності навчальних світоглядних діалогів є: пізнавальний, оцінно-ціннісний, діяльнісний. Пізнавальний критерій виявляє наявність і свідоме засвоєння учнями світоглядних знань, розуміння ними основних понять, наявність умінь і навичок тлумачити сутність різних природних і суспільних явищ та процесів, робити узагальнення і власні висновки. Оцінно-ціннісний критерій визначає усвідомлення школярем власного ставлення до змісту навчального матеріалу, явищ і фактів, що вивчаються на уроці. Діяльнісний критерій стосується готовності особистості до реалізації власних світоглядних переконань у практичній діяльності; визначає її активність і соціальну позицію.

6. Ефективність навчальних світоглядних діалогів на уроці залежить від сформованості в їх учасників готовності до творчої співпраці у єдності її ціннісно-мотиваційних (емоційна і особистісна відкритість та взаємна повага, визнання унікальності та водночас принципової рівності один одного тощо) та інструментальних компонентів (рівня розвитку вмінь і навичок ведення діалогу: вміння проектувати, ініціювати, керувати діалогом, рівня сформованості особистісно значимого способу пізнавальної діяльності, рівня комунікативної компетентності).

7. Становлення світогляду школярів у процесі діалогу стимулюється реалізацією комплексу психолого-педагогічних умов, які передбачають:
   а) організацію співробітництва суб’єктів навчального процесу, зокрема, через актуалізацію суб’єктного досвіду в пізнавальній активності учнів, створення на уроці атмосфери, яка сприяла б розкриттю індивідуальності кожного з них;
   б) поєднання об’єктивності в оцінюванні вчителем способу вирішення обговорюваної проблеми із його загальною позитивною налаштованістю при оцінюванні діяльності учнів.

Результати дослідження дають підстави стверджувати, що висунуту гіпотезу підтверджено, а мету дослідження досягнуто.

Проведене дослідження не вичерпує всієї глибини поставленої проблеми. Перспективи подальшої науково-дослідної роботи вбачаємо в поглибленому вивченні етапів та механізмів становлення світогляду школярів у процесі діалогу не лише на уроках біології людини, а й при вивченні інших навчальних дисциплін. Надалі слід вдосконалити діагностику рівнів сформованості світогляду, створити систему засобів навчання, спрямованих на активізацію мотивації участі в діалозі.

Публікації автора:

1. Грись А. М. Що думають учні про навчальний діалог? // Рідна школа. – 2002. – № 12. – С. 53.

2. Грись А. М. Розуміння підлітком діалогу за різних способів організації освітнього процесу // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. – К., 2002. – Т. ІV. – Ч. 3. – С. 41–44.

3. Грись А. М. Діалогічне спілкування у контексті світоглядного самовизначення // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. – К., 2003. – Т. V. – Ч. 4. – С. 120–125.

4. Грись А. М. Психологічні аспекти навчальних світоглядних діалогів // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. – К., 2003. – Т. VІІ. – Ч. 4. – С. 72–76.

5. Грись А. М. Роль пізнавального діалогу в формуванні самосвідомості // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології: Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 35-річчю наукової та педагогічної діяльності академіка С. Д. Максименка (17–18 грудня 2001 р. м. Київ). – Т. 1. – К.: Міленіум, 2002. – С. 42–45.